Іменника сучасних східнослов’янських мов

Порівняльно-історична характеристика

Категорія роду

Морфологічні ознаки категорії роду іменників найбільш яскраво виражаються у формах називного і родового відмінків однини.

Категорія роду в іменниках − назвах істот та іменниках − назвах предметів виражається по-різному. У назвах істот різниця між формами чоловічого і жіночого роду відбиває різницю біологічної статі людей: укр. дід — баба, батько — мати, чоловік — жінка, брат — сестра, син — дочка; рос. дед — баба, отец — мать, муж — жена, брат — сестра, син — дочь; блр. дзед — баба, бацька — матка, муж — жонка, брат — сястра, син — дачка; тварин: укр. вовк — вовчиця, бик — корова, баран — вівця, півень — курка; рос. волк — волчица, бик — корова, баран — овца, петух — курица; блр. воўк — ваўчыца, бик — карова, баран — аўца, певень — курица.

У назвах предметів, явищ, процесів рід є суто граматичною категорією: укр. день — ніч, зима — літо та ін.; рос. день — ночь, зима — лето та ін.; блр. дзень — ноч, зіма — лета тощо.

Іменники чоловічого роду трьох мов у називному відмінку однини мають чисту основу, а в українській і білоруській мовах ще й флексію -о; в родовому — закінчення -а(-я), -у (-ю): укр. ліс — лісу, дуб — дуба, Дніпро — Дніпра, чай — чаю тощо; рос. лес — леса, дуб — дуба, Днепр — Днепра, чай — чаю та ін.; блр. лес — леса, дуб — дуба, Дняпро — Дняпра, чай — чаю та под.

Іменники жіночого роду трьох мов мають у називному однини флексію -а(-я) або чисту основу (в українській мові також -и: мати), а в родовому — закінчення -и (-ы), -і (-и), -ї: укр. вода — води, пісня — пісні, лінія — лінії, ніч — ночі; рос. вода — воды, песня — песни, линия — линии, ночь — ночи; блр. вада — вады, песня — пєсні, лінія — лінії, ноч — ночы.

Іменники середнього роду у трьох мовах у називному однини мають закінчення -о, -е (в українській мові ще -а (-я), а в родовому — флексію -а (-я): укр. вікно — вікна, море — моря, знання — знання; рос. окно — окна, море — моря, знание — знания; блр. акно — акна, мора — мора, знанне — знанн я.

Іменники, що позначають осіб чоловічої статі, належать до чоловічого роду і тоді, коли закінчуються на -а (-я): укр. староста,

Хома, суддя; рос. староста, Фома, судья; блр. стараста, Хама, суддзя. Ця категорія іменників не розвивається.

У сучасних східнослов'янських мовах існує значна кількість іменників спільного роду. Залежно від контексту вони можуть бути або чоловічого, або жіночого роду. Це переважно іменники І відміни: укр. бідолаха, зайда, недоріка, пустомеля, роззява, самоучка, сіромаха та ін.; рос. бедняга, лежебока, пройдоха, рева, сирота і под.; блр. гуляка, криўляка, няздара, пустамеля, чисцеха, ханжа та ін.

Нерідко спостерігається хитання в роді того чи іншого іменника у трьох мовах: укр. салат — салата, зал — зала, санаторій — санаторія; рос. занавес — занавесь, зал — зала, санаторий — санатория; блл. зал — зала, прастор — простора, ціш — ціша та ін.

Ряд слів спільного походження в трьох мовах належать до різних родів: до чоловічого роду в українській мові належать слова біль, лебідь, насип, полин, пил, степ, у білоруській — боль, насып, палын, пыл, стэп, у російській — лебедь; до жіночого роду в російській — боль, насыпь, полынь, пыль, степь. Давньоруськоукраїнські іменники чоловічого роду гортань, печать, путь, сhчь, тополь у трьох мовах належать до різних родів: до жіночого роду в українській мові — гортань, печать, путь, січ, тополя; у російській — гортань, печать, сечь (а путь, тополь — чоловічого роду); у білоруській — гартань, печаць, таполя.

Новоутворювані іменники здебільшого мають словотворчі форманти як показники морфологічного роду. Зокрема, жіночий рід пов’язаний зі словотвірним типом на -ість, середній рід – зі словотвірними типами на - ання, - ення, - іння.

Відміни іменників

У сучасній українській мові з давніх шести типів відмінювання утворилося чотири, а в російській і білоруській — три. Перегрупування іменників на відміни за ознаками роду у східнословʼянських мовах проходило не зовсім послідовно, бо в сучасних споріднених мовах іменники жіночого роду відмінюються за двома типами (І і III відміни), чоловічого роду — також за двома відмінами (II і І), хоч до І відміни належить незначна їх кількість;

іменники середнього роду — теж за двома відмінами (II і IV).

Групування іменників на відміни має багато спільного. Зокрема, до І, II, III відмін в українській, російській і білоруській мовах

входять морфологічно однакові групи іменників.

До І відміни належать іменники переважно жіночого роду із закінченням -а, (графічнр -я) у формі називного відмінка однини (укр. береза, вишня, груша; рос. береза, вишня, груша; пор. блр. бяроза, вішня, груша); деякі, іменники чоловічого роду (укр. староста, Микита, воєвода; рос. староста, Никита, воєвода; блр. стараста, Мікіта, ваявода) і спільного роду (укр. сирота, каліка, пустомеля, плакса; рос. сирота, калека, пустомеля, плакса; блр. сірата, калека, пустамеля, плакса).

Закінчення І відміни поширились і на ті іменники, які у зв'язку з руйнуванням основ на приголосний; на *-ĭ, на *-ū увійшли до складу І відміни. Наприклад, в українській мові: дочка (основа на приголосний), пісня, миша (на *-ĭ); свекруха, буква, морква, кроква (на *-ū); у російській; буква, тиква; у білоруській: матка, дачка, песня, кроква, морква.

Іменники І відміни в українській мові (і в білоруській) поділяються на три групи: тверду (укр. долина, верба; блр. даліна, вярба), м’яку (укр. доля, сім'я, суддя; блр. доля, сям’я, суддзя) і мішану (укр. груша, вежа, круча; блр. груша, вежа, круча). У російській мові наявні тільки тверда і м'яка групи.

До II відміни належать іменники чоловічого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на твердий і м’який приголосний (укр. віл, верх, кінь, герой; рос. вол, верх, конь, герой; блр. вол, верх, конь, герой), а також на -о, які в російській і білоруській мовах вживаються зрідка (укр. батько, Дніпро, Петро, Левко, Павло; рос. домишко, гнедко, Левко; блр. Пятро, Паўло), та середнього роду на -о, -є, а в українській мові ще й на ’-а (-я), крім тих, що при відмінюванні мають суфікс -ат-, -ен- (укр. добро, гніздо, море, сонце, листя, щастя, гілля, життя; рос. добро, гнездо, море, солнце, житье, счастье; блр. дабро, гняздо, мора, сонца, лісце, шчасце, галле, жьццё).

В українській мові (і в білоруській) іменники II відміни поділяються на три групи: тверду (стіл, село), м’яку (гість, герой, море, життя) і мішану (дощ, каменяр, річище), пор. блр. стол, сяло, госць, герой, мора, жыццё, дождж, муляр, рэчышча. У російській

мові мішаної групи немає.

До III відміни належать іменники жіночого роду, які в

називному відмінку однини закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (укр. ніч, радість; рос. ночь, радость; блр. ноч, радасць), та іменник мати.

До IV відміни іменників в українській мові входять слова середнього роду, що в називному відмінку однини мають флексію -а (-я) з суфіксами -ат-(-ят-), -ен- при відмінюванні: ім'я, плем'я, теля, дитя.

У російській і білоруській мовах IV відміни немає, але є група різновідмінюваних іменників. У російській мові до цієї групи належать іменники середнього роду з суфіксом -(м)ен- (имя, время, племя, бремя та ін.), іменник дитя (з суфіксом -ят-) та іменник чоловічого роду путь.

У білоруській мові сліди давнього відмінювання з основою на приголосний у різновідмінюваних іменниках простежуються чіткіше, ніж у російській. Тут суфікси -(м)-ен-, -яц-(-ят-) виступають не тільки у множині, а й в однині: жарабя — жарабяці, ягня — ягняці, дзіця — дзіцяці.

Порівняльна характеристика відмінкових закінчень (І-ІV відміни) опрацювати самостійно за посібником:Брицин М.Я., Жовтобрюх М.А., Майборода А.В. Порівняльна граматика української і російської мов. К.: Вища школа, 1987. С. 110-129)

Категорія числа

Категорія числа у східнослов'янських мовах порівняно з давньоукраїнською мовою зазнала значних змін. Давньоруськоукраїнська мова мала три числа: однину, множину та двоїну. В історії розвитку усіх трьох мов множина поступово витісняє з ужитку форми двоїни. Цей процес відбувався в давніх діалектах приблизно в XIII ст., хоча в говорах залишки двоїни простежуються і в наш час. Це свідчить про те, що не всі категорії одночасно втратили форми двоїни. Зокрема, в українській мові форми з флексією - има в орудному множини є залишком давального-орудного двоїни: очима, плечима, грошима, дверима, вушима.

Залишки двоїни зберігаються в українських говорах (частково і

в літературній мові) від форм називного-знахідного двоїни іменників переважно у сполученні з числівниками два, три, чотири: дві руці, три нозі, чотири душі, дві вівці, дві кирниці, дві вікні, дві слові, чотири літ і.

У літературній мові форми двоїни замінені множиною, але і в говорах, і в літературній мові спостерігаються відмінності в системі

наголошування колишніх форм двоїни і множини: дві верби́ (мн. ве́рби), два ду́би (мн. дуби́), три ноги́ (мн. но́ги), два сло́ва (мн. слова́), три села́ (мн. се́ла), три си́ни (мн. сини́), чотири душі́ (мн. ду́ші).

У сучасній російській мові простежуються залишки двоїни в назвах парних предметів: боты, брюки, берега, бока, глаза, города, повара, поезда, рога, рукава, колени, очи, плечи, уши. У сполученні з числівниками два, три, чотири виявляється відмінність у наголошенні колишніх форм двоїни і множини: два до́ма (мн. дома́), три пи́саря (мн. писаря́), четыре ро́га (мн. рога́), два окна́ (мн. о́кна), две земли́ (мн. зе́мли), три по́ля (мн. поля́), четыре сестры́ (мн. се́стри).

У сучасній білоруській мові збереглися залишки двоїни у формі орудного множини з флексією - ма: дзвярыма, вачыма, грашыма, вушыма; у сполученні з числівниками два, три, чотири: два сталы, три кані, чатыры кані, дзве рукі.

Тільки в однині вживаються іменники: укр. альпінізм, гнів, горох, мідь, студентство, шерсть та ін.; рос. альпинизм, гнев, горох, мед, студенчество, шерсть та ін.; блр. альпінізм, гнеў, гарох, медзь, пшаніца, студенцтва, шэрсць та ін.

В окремих мовах спостерігаються розбіжності щодо граматичного числа:

Українська мова: білило (одн.), вінця (множ.), двері (множ.), доба (одн.), жалощі (множ.), жорна (множ.), клопіт (одн.), ночви (множ.), пахощі (множ.), похорон (одн.), сухоти (множ.), чари (множ.), чорнило (одн.).

Російська мова: белила (множ.), ободок (одн.), дверь (одн.), сушки (множ.), скорбь (одн.), жернова (множ.), хлопоти (множ.), корито (одн.), аромат (одн.), похорони (множ.), чахотка (одн.), волшебство (одн.), чернила (множ.).

Білоруська мова: бялілы (множ.), венца (множ.), дзверы (множ.), суткі (множ.), смутак (одн.), жарон (одн.), клопат (одн.), ночвы (множ.), арамат (одн.), пахаванне (множ.), сухоты (множ.), чары (множ.), чарніла (одн.).