2015-05-15
327
Одержано 26.09.2012
Рассмотрены процессуальные особенности применения меры пресечения в виде домашнего ареста и предложены рекомендации по совершенствованию уголовного процессуального законодательства.
Ключевые слова: уголовное производство, процессуальное принуждение, меры пресечения, домашний арест.
Addressed the specific procedure of remand in home detention and provide recommendations for improving the criminal procedure law.
Keywords: criminal proceedings, the procedural coercion, sanction, house arrest.
L
УДК 343.131
Дар’я Миколаївна Говорун,
аспірантка кафедри кримінального процесу Національного університету
«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Деякі аспекти реалізації принципу публічності
в кримінально-процесуальній діяльності адвоката
У повідомленні висвітлено деякі особливості реалізації принципу публічності в кримінально-процесуальній діяльності адвоката за новим Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Автором вказується на проблемні питання, пов’язані з реалізацією прав та виконанням професійних обов’язків адвоката у кримінальному провадженні.
|
|
|
Ключові слова: публічність, кримінальне провадження, професійний суб’єкт адвокатська діяльність.
У листопаді цього року відбудеться набрання чинності нового Кримінального процесуального кодексу України (далі за текстом – новий КПК). Поряд з цим вступає в силу і Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Метою прийняття цих нормативних актів є удосконалення діючої правоохоронної системи, підвищення її ефективності та наближення до міжнародних стандартів у сфері захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі за текстом – Закон) адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. У кримінальному провадженні на адвоката покладено обов’язок здійснення публічно-правової функції захисту, представництва потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, а також, надання правової допомоги свідку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону захист у кримінальному провадженні це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
|
|
|
Незважаючи на те що адвокатська діяльність здійснюється переважно в приватних інтересах, в цілому вона носить публічний характер [3, c. 4]. Метою адвокатської діяльності є забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні (ст. 59 Конституції України), але здійснюючи захист прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, адвокат тим самим забезпечує захист публічних інтересів… адвокатська діяльність поєднує в собі захист приватних та публічних інтересів, який спрямований на дотримання державою законних прав і свобод громадян [6, c. 48].
Публічність вважається принципом кримінального процесу, яким визначаються вимоги цілеспрямованої процесуальної активності та ініціативності суб’єктів, що здійснюють кримінальне провадження, спрямованої на виявлення злочинів та осіб, які їх вчинили, кримінальне переслідування таких осіб, прийняття загальнообов’язкових кримінально-процесуальних рішень за власним розсудом та захист прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у справі, з метою досягнення завдань кримінального провадження.
Зважаючи на особливий процесуальний статус адвоката та специфіку його діяльності у кримінальному провадженні, вважаємо можливим говорити про поширення дії принципу публічності і на його діяльність. Адвокат є професійним учасником кримінального провадження, тобто особою, яка має на меті ефективну реалізацію функції захисту та володіє теоретичними знаннями, практичними навичками та моральнісними настановами, що відповідають стандартам адвокатської діяльності [7, c. 6].
Статус професійного учасника кримінального провадження вимагає виконання певних обов’язків з метою досягнення завдань професійної діяльності. Межі процесуальної активності та ініціативності адвокати, а також перелік його професійних обов’язків визначаються КПК та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
|
Аналізуючи процесуальні права підозрюваного, підсудного, констатуємо у них наявність права збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази (п. 8 ч. 3 ст. 42), у потерпілого – подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (п. 1 ч. 3 ст. 56) (хоча у ч. 3 ст. 93 йдеться не лише про подання потерпілим доказів, але і про їх збирання). Буквальне тлумачення цих положень дозволяє зробити висновок, що адвокату у кримінальному провадженні надано право збирати докази у справі, а не відомості, які можуть у подальшому буті використані як докази, тобто здійснювати адвокатське розслідування.
Наявність повноважень на здійснення адвокатського розслідування або їх відсутність відображає ту ступінь процесуальної активності адвокатів у кримінальному провадженні, яка їм надається у публічній за своєю суттю кримінально-процесуальній діяльності.
Інститут «адвокатського розслідування» «паралельного розслідування чи слідства», «пізнавально-розшукової діяльності адвоката», «розшукової діяльності захисника» традиційно використовуються вченими на позначення діяльності адвоката з проведення слідчих дій з метою самостійного збирання доказів у справі.
|
|
|
Не вдаючись в детальне обговорення цієї теми, відзначимо лише таке: 1) впровадження цього інституту у кримінальний процес України суперечить публічній природі кримінального процесу, є порушенням принципу публічності; 2) для того, щоб застосовувати кримінально-процесуальні норми, а в нашому випадку проводити слідчі дії, адвокат має бути наділений владно-розпорядчими повноваженнями. Крім того, проведення слідчих дій, а тим паче адвокатського розслідування пов’язане з застосуванням заходів процесуального примусу, що також вимагає наявності у суб’єкта владних повноважень.[1; 2, 17].
Саме тому видається правильним підхід законодавця, відповідно до якого сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом: 1) витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; 2) ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч. 3 ст. 93 КПК). Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань.
Безпосередньо за зверненням сторони захисту до слідчого судді проводиться 1) допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ст. 225 КПК); 2) допит, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК). Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду (ч. 1 ст. 242 КПК). Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу (ст. 243 КПК).
|
|
|
У ч. 1 ст. 245 нового КПК передбачено обов’язок сторони захисту забезпечити відбирання зразків для проведення експертизи, якщо експертиза була призначена слідчим суддею за її клопотанням, або вона звернулася за проведенням експертизи до експерта. При цьому адвокат, який звернувся з відповідним клопотанням унаслідок реалізації принципу публічності не наділений правом застосовувати примус у разі відмови надати відповідні зразки, у нього відсутні будь-які владні повноваження направлені на витребування таких зразків.
Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у п. 7 ч. 1 ст. 20 передбачено право адвоката збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку, запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою (до речі Закон дозволяє збирати лише відомості про факти – тобто джерела доказів, а у новому КПК вже вказується на збирання доказів).
У ст. 24 цього ж Закону йде мова про використання адвокатського запиту з метою отримання інформації і копій документів. Він є обов’язковим для виконання всіма фізичними і юридичними особами, крім випадків, передбачених законом.
Разом з тим, витребування певних речей для проведення експертизи є неможливим внаслідок відсутності спеціального інструменту забезпечення виконання цього обов’язку. За змістом ч. 3 ст. 245 нового КПК примусово забезпечується лише відбирання біологічних зразків (слідчий суддя, суд дозволяє це слідчому або прокурору).
Не вирішеним у КПК, а також Законі України «Про судову експертизу» (у новій редакції), відповідній судовій практиці є питання про те, чи зобов’язаний слідчий надати адвокату зразки та інші об’єкти експертного дослідження для проведення експертизи, які містяться у
матеріалах провадження, якщо експертиза призначена за клопотанням сторони захисту; а також, що робити сторонам кримінального провадження у випадку необхідності знищення чи пошкодження цих зразків унаслідок проведення експертного дослідження.
Вищевикладене свідчить, що законодавець закріпив модель публічного досудового розслідування з елементами змагальності, яка полягає у розширенні процесуальних прав адвоката, разом з тим, не враховані деякі аспекти дії принципу публічності на цій стадії, що унеможливлює ефективне використання адвокатами наданих їм прав та належне виконання покладених на них обов’язків.
Список використаних джерел: 1. Говорун Д. М. Поняття принципу публічності та його нормативний зміст / Д. М. Говорун // Теорія і практика правознавства. – 2011. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/download/el_zbirnik/1/1_2011.pdf. 2. Говорун Д. М. Адвокатське розслідування та принцип публічності / Д. М. Говорун // Гуманізація у сфері кримінальної юстиції: сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали круглого столу (м. Одеса, 18 лют. 2011 р.). – О., 2011. – С. 16–18. 3. Макарьян Д. В. Некоторые вопросы адвокатской деятельности / Д. В. Макарьян // Адвокатская практика. – 2004. – № 4. – С. 4–10. 4. Обловацька Н. О. Поняття адвокатської діяльності в Україні та Росії / Н. О. Обловацька // Адвокат. – 2011. – № 11 (134). – С. 46–48. 5. Яновська О. Г. Теоретичні та організаційні засади функціонування і розвитку змагального кримінального судочинства: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.10 / Яновська О. Г. – К., 2011. – 36 с.
Одержано 24.09.2012
В сообщении отражены некоторые особенности реализации принципа публичности в уголовно-процессуальной деятельности адвоката по новому Уголовному процессуальному кодексу Украины и Закону Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности». Автором указывается на проблемные вопросы, связанные с реализацией прав и выполнением профессиональных обязанностей адвоката в уголовном производстве.
Ключевые слова: публичность, уголовное производство, профессиональный субъект, адвокатская деятельность.
In the report some features of realization of a principle of publicity in criminal procedure activity of the lawyer according to the new Criminal Procedural Code of Ukraine and the Law of Ukraine «On the Bar and Advocacy» are reflected. The author underlines the problem questions connected with realization of the rights and discharging of professional duties of a lawyer in criminal proceedings.
Keywords: publicity, criminal proceeding, a professional subject, advocacy.
L
УДК 343.98
Влада Олександрівна Гусєва,
старший викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії
факультету з підготовки слідчих
Харківського національного університету внутрішніх справ,
кандидат юридичних наук
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЩОДО МЕТОДИКИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ДОКУМЕНТУВАННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ ТА ПРЕКУРСОРІВ
Статтю присвячено окремим питанням щодо виявлення та розкриття злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Ключові слова: наркотичні засоби, психотропні речовини, документування, слідча ситуація.
Проблема розповсюдження наркотиків в України набула глобального характеру і правоохоронці постійно стоять на захисті громадян від наркозлочинців – контролюють обіг наркотиків, припиняють незаконне їх виготовлення, придбання, зберігання, збут тощо, притягують в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які скоїли ці злочини, а також проводять профілактичні заходи на цьому напрямку роботи.
Недостатня наукова розробленість цілого ряду питань методики розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, і їх велика практична значимість для ефективного і якісного розкриття і розслідування зазначених суспільно небезпечних діянь, свідчать про актуальність теми дослідження, що й обумовило її вибір. Теоретична і практична значимість дослідження відображається в науково-обґрунтованих теоретичних положеннях та методичних рекомендаціях, які вносять певний внесок у розвиток криміналістичної науки, зокрема, істотно уточнюють та доповнюють теоретичні положення криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, і її основних елементів.
З метою підвищення професійного рівня правоохоронців при виявленні та документуванні наркозлочинів, наряду з КПК та КК України, слід приділяти увагу таким нормативним актам, як закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», закон України «Про лікарські засоби», закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», наказ комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», постанова пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» та ін.
Під час документування злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів або психотропних речовин, підлягають встановленню такі обставини:
1) чи мав місце факт незаконного обігу наркотичних засобів, у яких конкретно злочинних діях він виражається (придбання, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилка, збут, розкрадання та ін.), якщо так, то як слід його кваліфікувати;
2) де, коли, яким способом і за яких обставин вчинено наркозлочин;
3) хто конкретно вчинив даний злочин, чи притягувалася раніше ця особа до кримінальної(адміністративної) відповідальності за аналогічні діяння, коли; наявність обставин, що обтяжують провину;
4) злочин вчинено однією особою чи групою осіб, який склад групи, які дії вчинив кожний із співучасників і яка роль кожного; хто організатор злочину;
5) яка кількість наркотичних засобів вилучена і до якого виду наркотиків вони відносяться;
6) яким способом виготовлені наркотичні засоби та яке устаткування при цьому використовувалося;
7) що було сировиною для приготування наркотичних засобів, звідки її постачали;
8) чи мало місце залучення неповнолітніх і дорослих осіб у немедичне споживання засобів, що містять наркотики;
9) які джерела придбання наркотичних засобів або психотропних речовин, шляхи та способи їх поширення; за якою ціною були придбані і продавалися ці засоби або речовини;
10) чи не супроводжувалися злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, вчиненням інших злочинів, якщо так, то якими саме (хабарництво, вимагання, контрабанда тощо);
11) які обставини сприяли вчиненню даного виду злочину.
|
У даній ситуації характерне проведення таких невідкладних дій:
1) затримання підозрюваного, його огляд;
2) огляд місця затримання з метою з’ясування обставин події, виявлення слідів злочину і речових доказів; огляд місцевості, де вирощувалась культура, що містить наркотичну речовину; огляд приміщень, де зберігалися наркотики, сировина для їх виготовлення;
3) огляд вилучених наркотиків, пристроїв для їх вживання, одягу підозрюваного та ін.; огляд упакування наркотичних засобів або психотропних речовин для виявлення на ньому слідів пальців рук;
4) виїмка та огляд предметів, що мають відношення до злочину;
5) медичне освідування підозрюваного на предмет встановлення слідів ін’єкцій та інших зовнішніх ознак уживання ним наркотиків (розширені зіниці, сліди від уколів шприца тощо);
6) опитування підозрюваного зі з’ясуванням анкетних даних, способу життя, зв’язків та самого факту злочину;
7) по телефону або іншим шляхом варто запросити відділ внутрішніх справ за місцем проживання затриманого для встановлення його перебування в місцевому розшуку або на обліку як наркомана, повідомивши при цьому про сам факт затримання;
8) направлення вилученого у підозрюваного на експертні дослідження;
9) дактилокарти затриманих направити для перевірки за слідотекою нерозкритих злочинів;
10) вжити заходів для встановлення можливих свідків, місць споживання наркотиків, опитування свідків, у тому числі родичів, сусідів підозрюваного та ін.
У ситуації, коли підозрюваного затримано «на гарячому», але він заперечує причетність до злочину або в момент затримання намагається позбутися предметів, що його викривають в скоєнні злочину, крім зазначених вище дій, слід: 1) направити на експертне дослідження одяг і особисті речі підозрюваного для виявлення на них слідів наркотиків; 2) вилучити зразки ґрунту, культур, що містять наркотичні речовини; 3) вилучити у підозрюваного зразки крові, сечі та ін. для лабораторного дослідження; 4) зробити зіскоби з його рук і взуття; 5) опитати осіб, які брали участь у затриманні підозрюваного та ін.
Аналіз слідчої практики вказує на деякі недоліки на етапі документування злочинів пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, котрі в подальшому негативно відбиваються на якості, повноті, всебічності та об’єктивності досліджування обставин справи.
Мають місце факти, коли затримана на вулиці особа викидає предмети злочинної діяльності (ємкості з наркотиками та ін.). Щоб виключити такі випадки необхідно проводити таке затримання в присутності понятих. Але це можливо лише у випадках, коли затримання підозрюваного сплановано заздалегідь, коли одночасно з затриманням проводиться огляд місця події, медичний огляд затриманого та ін.
Якщо особа затримана згідно вимог КПК України та доставлена до райвідділу, при цьому у неї є валіза чи інший багаж, у якому можуть зберігатися наркотики, то перед оглядом вмісту валізи, слід з’ясувати у затриманого чи є валіза, що знаходиться при ньому, його особистою власністю, чим вона заповнена, чи може затриманий перерахувати предмети, котрі знаходяться в ній, назвати їхні прикмети, де придбав, куди перевозить. В разі заяви, що валіза, яка знаходиться при опитуваному, його власністю не є, слід встановити її володаря, у зв’язку з чим він переносив багаж, що йому не належить, чи знає його вміст, куди багаж повинен бути доставлений.
По справам вказаної категорії затримання підозрюваних проводиться, в більшості випадків, без попередньої підготовки, і тому залучити понятих не можливо. Це означає, що в таких випадках потрібні докази, які беззаперечно встановлюють факт викидання предмета, який належить затриманому. Такими доказами, перш за все, є залишені на викинутому предметі сліди рук та інші сліди, які встановлюють цей факт (сліди нашарування, фарби, пошкоджень та ін.) Пошук та фіксація таких слідів мають значення при огляді у затриманого предметів, речовин та інших об’єктів. При необхідності вилучені у затриманого предмети та речовини можуть бути направлені для експертного дослідження з метою виявлення та фіксації слідів та властивостей, що мають по справі доказове значення.
При встановленні у затриманого ознак наркотичного сп’яніння йому необхідно провести медичне освідування, спрямоване на фіксацію наркотичного сп’яніння.
Слід відзначити нерідкі випадки того, що в протоколах затримання осіб, підозрюваних в наркозлочинах, мають місце спрощенні формулювання підстав для затримання («Затриманий за вживання наркотиків», «Знаходився у стані наркотичного сп’яніння» та ін.), але нічого не говориться про мотиви, якими керувався той, хто приймав рішення про затримання. Наявність підстав дає право на затримання, але не тягне за собою обов’язковість його виконання. Для реалізації цього права в протоколі затримання повинні бути вказані мотиви, якими керується приймаючий рішення про затримання. Без цього воно не може бути признано обґрунтованим, а отже, й законним.
Фактами та обставинами, зафіксованими у протоколі затримання, визначається правомірність затримання, ці факти та обставини мають важливе доказове значення.
Виділення зазначених вище специфічних ознак, притаманних злочинній діяльності у даній сфері, а також запропонована система дій правоохоронних органів по викриттю винних осіб, дозволяють виділити закономірності у взаємовпливі злочинної діяльності і діяльності по її розкриттю та розслідуванню, а на підставі цього змоделювати діяльність слідчого в типових слідчих ситуаціях на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Одержано 26.09.2012
Статья посвящена отдельным вопросам по выявлению и раскрытию преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотических средств, психотропных веществ, их аналогов и прекурсоров.
Ключевые слова: наркотические средства, психотропные вещества, документирования, следственная ситуация.
The article is devoted to a separate issue to detect and solve crimes related to illegal trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues and precursors.
Keywords: narcotic drugs, psychotropic substances, documenting, investigating the situation.
L
УДК 629.3:343.618
Сергій Віталійович Данець,
головний експерт сектору автотехнічних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ
України в Харківській області
ДОСЛІДЖЕННЯ ОБСТАВИН ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД
ЗА ДОПОМОГОЮ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ЛАЗЕРНОГО СКАНУВАННЯ
Обговорюється можливість використання технологій лазерного сканування при дослідженні обставин дорожньо-транспортних пригод.
Ключові слова: дорожньо-транспортна пригода, огляд місця ДТП, лазерне сканування, схема ДТП.
При огляді місця ДТП доказове значення може мати низка інформації як, наприклад: відносне розташування потерпілих, відносне розташування ТЗ та їх фрагментів, сліди на дорожньому покритті від коліс ТЗ, подряпини на дорожньому покритті або дорожніх спорудах від ТЗ, сліди осипу скла та ґрунту, сліди від рідини з ТЗ. На даний момент відомі декілька способів фіксації такої слідової інформації на місці ДТП. Перший спосіб традиційний – фіксація і вимір проводяться вручну із застосуванням фотоапаратів та відеокамер, вимірювальних рулеток і курвіметрів. Схема місця ДТП оформляється від руки на аркуші паперу. Недоліки такого способу фіксації слідової інформації на місці ДТП – це тривалі часові затрати збирання необхідних даних, можливість помилки (людський чинник) при вимірі і фіксації даних у складних умовах дослідження, а також тривалий час оформлення схеми ДТП, якість якої є дуже низька.
Другий спосіб збору слідової інформації на місці ДТП побудовано на основі фотограмметричної зйомки. Фотоапаратом робляться два, або більше знімків місця ДТП з різних точок. Далі із застосування спеціальної програми дані знімків обробляються і дозволяють з певною точністю проводити потрібні виміри. За таким способом працюють комплекси «Фотоком», «Фомп-к», «PC-Rect», «Iwitness» та ін. Недоліки такого способу фіксації слідової інформації: обмеженість за умов видимості у вечірній та нічний час, в умовах дощу, снігу або туману, досить складний інтерфейс програми для обчислення вимірів, необхідно використовувати мірний об’єкт, при недотриманні умови розміщення мірного об’єкту на місці зйомки в рази збільшується погрішність виміру, тривалий час від моменту початку роботи до оформлення вихідного документу.
За кордоном у розвинутих країнах все більш широке застосування при проведенні слідчих заходів на місці ДТП знаходить лазерне сканування місцевості і об’єктів, підсумком якого є тривимірна модель. Лазерне сканування надає схоже з фотографічним зображення, але представлене в тривимірному вигляді з можливістю вільно міняти ракурс. За допомогою лазерного сканування одержують докладне зображення місця події. Ці дані можуть бути збережені на будь-якому цифровому носії і, що саме важливо змінити чи коректувати ці данні сканування вже не можливо. Завдяки цьому під час проведення слідчих заходів, автотехнічної і трасологічної експертиз, можна знову відтворити картину пригоди, якою вона була на момент сканування.
Система лазерного сканування при вживанні в автотехнічній експертизі повинна задовольняти наступним вимогам:
– мати високу роздільну здатність, продуктивність і точність вимірювань;
– бути портативною з можливістю оперативного розгортання і установки;
– дозволяти працювати в умовах низьких температур, дощу, поганої видимості і освітленості;
– відображати всілякі видимі сліди на дорозі;
– виконувати вимірювання розмірів місцевості і об’єктів.
У даний час під час документування ДТП лазерні 3D-сканери тільки почали використовуватися в системі МВС України та країн СНД. Так на озброєнні експертних підрозділів МВС України знаходяться лазерні сканери FARO® Laser Scanner Focus3D виробництва США (рис. 1) [1].
Зазначений вище комплекс складається з самого 3D сканеру, валізи з шістьох сфер білого кольору, ноутбука з програмним забезпеченням Scene 5.0 та триноги для сканеру (рис. 2).
Основні технічні характеристики зазначеного комплексу FARO® Laser Scanner Focus3D (США):
- діапазон сканування 0,6 м - 120 м в середині/зовні приміщень;
- швидкість вимірювань: 122000/244000/488000/976000 крапок за секунду.
-
|
- робоча зона по вертикалі: 305°;
- робоча зона по горизонталі: 360°;
- вертикальна та горизонтальна роздільна здатність: 0,009° (40960 3D-точек на 360 °);
- максимальна вертикальна швидкість сканування (обертання дзеркала): 5800 об/хв або 97 Гц;
- вбудована камера до 70 Мп в кольорі;
- зберігання даних: SD, SDHC™, SDXC™; 32GB карта у комплекті;
- керування сканером: сенсорний дисплей, або за допомогою ноутбука через bluetooth з’єднання;
