2015-05-15
332
У науковій літературі необхідність у використанні спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення матеріалів кримінального провадження, визначається фактичною підставою призначення судової експертизи, яка втілюється в дійсність постановою (ухвалою) слідчого, прокурора, судді що є правовою (юридичною) підставою її проведення [4, с. 63].
Ю. К. Орлов вважає доцільним визначати окреме формулювання фактичних та юридичних підстав як призначення, так і проведення судової експертизи, оскільки підстави для її призначення адресуються слідчому, прокурору, судді, а підстави для її проведення – експерту, тобто різним суб’єктам кримінально-процесуальної діяльності. Крім того, Ю. К. Орлов вказує на неспівпадання вказаних підстав за змістом. Так, на його думку, якщо фактичні підстави призначення судової експертизи полягають в потребі застосування спеціальних знань при вирішенні питань, що мають значення для кримінального провадження, то фактичні підстави її проведення полягають у необхідності використання спеціальних знань для вирішення конкретних питань, які поставлені перед експертом. Таким же чином автор розмежовує й юридичні підстави призначення та проведення судової експертизи. У першому випадку це постанова (ухвала) суб’єкта кримінального процесу про її призначення, в іншому – матеріали кримінального провадження, якими мотивується необхідність вирішення питань, що потребують застосування спеціальних знань [8, с. 90–92].
|
|
|
Таким чином, вважається, що питання стосовно необхідності призначення судової експертизи у кримінальному судочинстві повинно вирішуватися слідчим, прокурором, суддею на власний розсуд у кожному конкретному випадку окремо в залежності від обставин провадження за винятком тих, що чітко регламентовані КПК України.
Список використаних джерел: 1. Арсеньев В. Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела / В. Д. Арсеньев, В. Г. Заблоцкий. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1986. – 152 с. 2. Белкин А. Р. Теория доказывания: науч.-метод. пособие / А. Р. Белкин. – М.: Норма, 1999. – 429 с. 3. Галкин В. М. Соотношение заключения эксперта с другими средствами доказывания в уголовном процессе / В. М. Галкин. – М.: ВНИИСЭ, 1971. – 45 с. 4. Клименко Н. І. Судова експертиза в розслідуванні комп’ютерних злочинів як форма використання спеціальних знань / Н. І. Клименко, П. Д. Біленчук // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 2: зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. / М-во юстиції України, Харк. наук.-дослід. ін-т судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса; Акад. прав. наук України; Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого; [ред. кол.: М. Л. Цимбал, М. І. Панов, Е. Б. Сімакова-Єфремян та ін.]. – Х.: Право, 2002. – С. 62–66. 5. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийн. Верховною Радою України законом від 13.04.2012 № 4651-VІ. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VІ від 13.04.2012. – Х.: Право, 2012. – 392 с. 6. Махов В. Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: монография / В. Н. Махов. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 296 с. 7. Орлов В. М. Экспертиза на предварительном следствии и прокурорский надзор за законностью её проведения (правовые, тактические и организационно-методические вопросы): автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08, 12.00.09 / Орлов В. М. – М., 1973. – 23 с. 8. Орлов Ю. К. Основания назначения и проведения экспертизы /
Ю. К. Орлов // Правовые проблемы судебной экспертизы: сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ, 1976. – Вып. 22. – С. 90–107. 9. Петрухин И. Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе / И. Л. Петрухин. – М.: Юрид. лит., 1964. – 264 с. 10. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 № 15) // Судові експертизи в Україні: зб. норм. актів станом на 15.06.2002. – К., 2002. – С. 23–29. 11. Строгович М. С. Избранные труды в 3 т. / М. С. Строгович. – Т. 3: Теория судебных доказательств. – М.: Наука, 1991. – 300 с. 12. Шляхов А. Р. Судебная экспертиза: организация и проведение / А. Р. Шляхов. – М.: Юрид. лит., 1979. – 165 с.
|
|
|
Одержано 27.09.2012
В статье сформулированы основания назначения судебной экспертизы, согласно положений нового УПК Украины. Рассматривается возможность расширения случаев обязательного назначения судебной экспертизы. Изложены фактические и юридические основания назначения и проведения судебной экспертизы.
Ключевые слова: уголовное производство, судебная экспертиза, специальные знания.
The article formulates the basis for a judicial examination of the new Criminal Procedure Code of Ukraine. The expansion of the cases required a judicial expertise are considered. We give factual and legal grounds for the appointment and conduct forensic examinations.
Keywords: criminal proceeding, judicial expertise, specialized knowledge.
L
УДК 343.98
Іван Олександрович Борозенний,
слухач магістратури Харківського національного університету внутрішніх справ
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ В РАМКАХ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕЗАКОННИМ ВИГОТОВЛЕННЯМ ЧИ РЕМОНТОМ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА БОЙОВИХ ПРИПАСІВ
У статті розглянуті особливості проведення обшуку в рамках розслідування кримінальних справ, котрі пов’язані з незаконним виготовленням, чи ремонтом вогнепальної зброї та бойових припасів. Розглянуті механізми та способи реставрації та переспорядження бойових припасів, а також описані інструменти, котрі злочинці використовуються при цьому.
Ключові слова: обшук, переспорядження, реставрація, релоадінг, бойові припаси, боєприпаси, вогнепальна зброя.
Виготовлення злочинцями саморобної вогнепальної зброї за будь-яких часів не було рідким явищем. Однак з величезним відривом по масовій частині це була і є саморобна вогнепальна зброя, котра є одноствольною та однозарядною. Крім того, із всієї одноствольної однозарядної саморобної вогнепальної зброї, більша частина виготовляється злочинцями дульнозарядною, котра споряджається не унітарними патронами, а роздільно метальним зарядом, снарядом (снарядами), та пижами. Ця саморобна вогнепальна зброя в простому народі та на злочинному жаргоні має назву «самопал».
У разі виявлення та виїмки у особи такої вогнепальної зброї – безумовним фактом буде порушення кримінальної справи, та скоріше за все – проведення обшуку у житлі даної особи. У разі, коли саморобна вогнепальна зброя під час виїмки була зарядженою – у слідчого в руках після проведення експертизи буде висновок експерта, в котрому буде зазначено, якою саме метальною сумішшю, та яким саме снарядом чи снарядами (кулею чи дробом) було споряджено зброю. Однак не завжди саморобна дульнозарядна вогнепальна зброя буває спорядженою під час її виїмки, та крім того обшук бажано проводити як найшвидше для того, щоб родичі чи знайомі не зуміли виявити та знищити запаси метального заряду, запаси снарядів до зброї, чи іншу саморобну вогнепальну зброю, котра також могла бути виготовлена злочинцем раніше. Тому слідчому необхідно знати, як виглядають ті чи інші метальні заряди, а також снаряди до саморобної дульнозарядної вогнепальної зброї, для того, щоб не чекати висновку спеціаліста (не кажучи вже про висновок експерта), і як найшвидше провести обшук.
|
|
|
У всіх випадках, коли злочинець має у незаконному володінні вогнепальною зброєю, що не є дульнозарядною, не зважаючи на те, де він здобув цю вогнепальну зброю чи виготовив її сам – ця вогнепальна зброя у 99 % випадків буде такою, що споряджається унітарними набоями. Тобто такими набоями, де снаряд чи снаряди (куля, дріб чи шрот), метальний заряд та запалюючий заряд (капсуль) знаходяться в одній оболонці – гільзі.
У класичній криміналістичній науці прийнято вважати, що боєприпаси (бойові припаси, набої) – «це пристрої одноразового використання, які призначені для проведення пострілу з вогнепальної зброї й складаються з гільзи, снаряду, метального заряду й запалюючого заряду (капсуля). Основними ознаками боєприпасів є: їхнє призначення для проведення пострілів, наявність усіх складових частин для надання снаряду достатньої для ураження кінетичної енергії, одноразове використання» [1, с. 186]. Хочу привернути вашу увагу на те, що у приведеному вище означенні, словосполучення «одноразове використання» приводиться двічі. Тобто загальноприйнятим у вітчизняній криміналістичній науці, рівно як і в повсякденній практиці в країнах бувшого СРСР є те, що унітарні бойові припаси є такими, що можуть бути використаними лише один раз.
|
|
|
Але не тільки мисливці в нашій країні переспоряджають стріляні латунні, пластикові чи папкові гільзи для мисливських гладкоствольних рушниць. Іноді з-за того, що з деяким боєприпасами виникає дефіцит, злочинці можуть переспоряджати вже використані (стріляні) пістолетні, проміжні та гвинтівочні гільзи таких видів: 7,62 мм гільзи від набоїв до револьверу системи «Наган» та пістолету-кулемету Токарева, 7,62 мм гільзи від набоїв до пістолету «ТТ» системи Токарева, 11,43 мм гільзи від набоїв до пістолета «Кольт» системи Браунінга, 7,62 мм гільзи від проміжних набоїв до штурмових гвинтівок «АК-47» та «АКМ» системи Калашникова, 9 мм гільзи від спеціальних набоїв до спеціальних штурмових гвинтівок «ВСС» та «АС ВАЛ», та широкого спектру різних гільз від набоїв до вогнепальної зброї іноземного походження.
|
Українські злочинці, та злочинці із країн бувшого СРСР в основному використовують для переспорядження вже використаних (стріляних) боєприпасів кустарні інструменти та пристрої, котрі легко можна ідентифікувати під час проведення обшуку.
Під час виявлення і виїмки у особи, чи у приміщенні вогнепальної зброї, доцільним буде детально оглянути зброю із застосуванням органолептичних методів, як таких, що можуть бути використані на місці і без зволікань [3, с. 70]. Розбирати зброю на місці заборонено – це справа експертів. Однак можливо оглянути боєприпаси до зброї, і встановити чи немає слідів їх переспорядження: кустарно відлиті чи виточені кулі, сліди подвійних нарізів на кулі, що була стріляна двічі, багата кількість подряпин на гільзі, реставрований капсуль. Всі ці перераховані сліди переспорядження боєприпасів зайвий раз вкажуть на необхідність проведення обшуку у житлі чи інших не жилих приміщеннях особи, в якої біло виявлено та вилучено вогнепальну зброю, адже переспорядження використаних (стріляних) боєприпасів буде кваліфікуючою ознакою при пред’явленні обвинувачення.
Для того, щоб зрозуміти, що необхідно шукати під час проведення обшуку, на меті якого крім за всі інші завдання, є виявлення доказів переспорядження вже використаних (стріляних) боєприпасів, треба зазначити які методи та способи, а також інструменти зазвичай використовують злочинці для переспорядження вже використаних (стріляних) боєприпасів.
Перш за все зі пустої гільзи необхідно видалити використаний капсуль, в якому вже відсутня запальна суміш – для цього зазвичай використовується гвіздок чи маленька відкрутка, носики яких обточують на точильних машинах так, щоб він проходив у запальний отвір на дні гільзи. Капсуль видаляється несильними ударами по описаному вище інструменту, по черзі у запальні отвори, після чого капсуль або замінюється на новий, або реставрується. Для реставрації капсуль необхідно вирівняти від деформації бойком зброї, що робиться злочинцями різними способами, але завжди залишається невеликий слід від деформації капсуля під дією бойка зброї. Після вирівнювання капсуля, в нього злочинцями поміщується бертолетова сіль – як сама доступна запальна суміш.
Кулі, якщо вони після пострілу попадали у м’яку речовину, таку як, наприклад, землю, пісок чи воду – можливо використовувати ще раз, що й робиться злочинцями доволі часто. Та набагато частіше кулі для вогнепальної зброї або відливають, або виготовлюють із свинцю шляхом штампування. При цьому використовують: металеві форми із двох половин – для відливу куль, та розбірні металеві матриці та пуансони – для штампування.
Крім звичайного гранульованого бездимного нітропороху, злочинцями широко використовується димний порох – речовина чорного або темно-сірого кольору, яка може бути як гранульована, так і не гранульована. Та крім того, що димний порох міг бути використаний при виготовленні боєприпасів, які були виявлені та вилучені у особи, в її житлі чи в її іншому не жилому приміщенні, можуть зберігатись складові компоненти димного пороху: сірка – речовина жовтого кольору, калієва або натрієва селітра – речовина білого кольору, та дерев’яне вугілля – речовина чорного кольору.
Враховуючи те, що обшук – «це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб» [2, с. 214], а також те, що виявлені та вилучені під час обшуку предмети та інструменти, речовини та суміші, які могли бути використані для переспорядження вже використаних (стріляних) боєприпасів можуть слугувати речовими доказами і впливати на додаткову кваліфікацію – на мою думку необхідно більш детально вивчити механізми та способи, а також пристрої та інструменти, які злочинці використовують для переспорядження вже використаних (стріляних) боєприпасів.
Список використаних джерел: 1. Криміналістика: підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюков, А. Ф. Волобуев]; за заг. ред. А. Ф. Волобуєва; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – X.: ХНУВС, 2011. – 665 с.: іл. – (Б-ка слідства та дізнання). 2. Криміналістика: підручник / [В. Ю. Шепітько,
В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін.]; за ред. проф. В. Ю. Шепітька. – 4-те вид., переробл. і доповн. – X.: Право, 2008. – 464 с. 3. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі): підручник /
Салтевський М. В. – К.: Кондор, 2006. – 588 с., 32 іл.
Одержано 27.09.2012
В статье рассмотрены особенности проведения обыска в рамках расследования уголовных дел, которые связаны с незаконным изготовлением, или ремонтом огнестрельного оружия и боевых припасов. Рассмотрены механизмы и способы реставрации и переснаряжения боевых припасов, а также описаны инструменты, которые преступники применяются при этом.
Ключевые слова: обыск, переснаряжение, реставрация, релоадинг, боевые припасы, боеприпасы, огнестрельное оружие.
In article features of carrying out of a search on criminal cases which are connected with illegal manufacturing, or repair of fire-arms and ammunition are considered. Mechanisms and ways of restoration and reequipment of fighting supplies are considered, and also the tools are described, which criminals are applied thus.
Keywords: search, restoration, reequipment, reloading, repair, ammunition, fighting supplies, fire-arms, weapon.
L
УДК 343.13
Юрій Юрієвич Бражнік,
здобувач Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»
Процесуальні функції за новим КПК України
Тези надають роз’яснення нових процесуальних функцій слідчого, які визначені у новому КПК України. Надається теоретична дискусія щодо визначення функцій у кримінальному процесі виходячи з теорії процесуальних функцій. Пропонується удосконалення процесуальних функцій слідчого під час проведення кримінального переслідування та використання оперативно-розшукової діяльності по викриттю особи, яка вчинила злочин.
Ключові слова: функція кримінального провадження, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд.
Ефективність боротьби зі злочинністю, забезпечення закону, встановлення верховенства права, дотримання прав учасників процесу багато у чому залежать від правильного й своєчасного прийняття рішень під час виконання завдань кримінального судочинства, тлумачення, дотримування структури побудованих стадії кримінально-процесуального права.
Новий КПК України прийнятий у 13 квітня 2012 р. встановив новий систематизований звід правових норм, у взаємозв’язку та змістовній єдності щодо регулювання кримінального судочинства, його стадій, етапів, інститутів у разі забезпечення нормативно-правового регулювання досудового розслідування та судового провадження. У КПК складена нова система, процедура, процесуальний порядок кримінального провадження, яка має своїм призначенням захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Чітко визначений порядок кримінального переслідування, який спрямований на забезпечення покарання у разі доведення вини. У той же час встановлено недоторканість особи від незаконного та безпідставного обвинувачення, не обґрунтованого обмеження прав і свобод.
Законом визначені нові функції процесу, які закріплені за процесуальними правами та обов’язками сторін процесу. Функція обвинувачення та захисту, вирішення матеріалів кримінальної справи відділені один від одного. Вони не покладені на одного суб’єкта.
Слідчий суддя, колегіальний суд займає в процесі особливе місце, як органу судової влади.
Суд не є органом кримінального переслідування, не виступає на стороні обвинувачення або захисту. Суд створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків.
Новий КПК являє собою кодифікований акт, у якому на основі Конституції України визначені загальні положення, що ставляться до всього судочинства, визначена процедура та процесуальний порядок прийняття процесуального рішення, проведення процесуальних та слідчих дій. КПК чітко визначив стадії кримінального провадження, встановив процедуру прийняття процесуального рішення та перехід від однієї стадії до другої.
Проблема процесуальних функцій в кримінальному процесі була розроблена на основі принципу змагальності і рівності сторін. Дослідження вчених сприяли з’ясуванню і проведенню в життя таких важливих положень кримінально –процесуального закону, як розділення функцій звинувачення, дослідженні обставин справи, постанова рішення по матеріалах кримінальної справи, відстоювання своїх позицій суб’єктами процесу, рівність сторін, незалежний статус судді та ін.
Наука кримінального процесу отримала розвиток концепція трьох основних процесуальних функцій – звинувачення (кримінального переслідування), захисту та судового вирішення справи. Теоретичні розробки за визначенням основних функцій кримінального процесу були визначені процесуальні норми, що обумовлюють процесуальний статус сторін у кримінальному процесі, правовідносини між державним обвинувачем та обвинуваченим його захисником та судом. Проте ця концепція в період її становлення залишала по за розглядом істотних аспектів проблеми. Не роз’яснювалося, зокрема, які функції здійснюються на досудових стадіях процесу, яке місце в системі функцій займають попередні рішення судді, прокурора, слідчого. Наприклад, клопотання учасників процесу, про застосування, зміну, відміну запобіжних заходів. Якими функціями є участь у справі цивільного позивача і цивільного відповідача, свідків, експертів та ін.
Пошуки відповідей на ці питання йшли в двох напрямах. Один з них – доповнення новими елементами поняття звинувачення, захисту і вирішенню справи в рамках концепції трьох функцій. Друге – визначення інших функцій.
|
Особливі труднощі виявилися у механізмі забезпечення функцій на стадії досудового розслідування. З одного боку це сукупність елементів функції кримінального переслідування, захисту і вирішення справи, які покладені на слідчого. З іншого здійснення контролю прокурором, слідчим суддею.
Одне із слабих місць концепції функцій кримінального процесу полягає до появи в процесі підозрюваного, тобто до виникнення кримінального переслідування і захисту.
Можливість усунення даної суперечності можна визначити в концепції побудови функції розслідування. Ця функція є допоміжною і виникає у разі припинення кримінального провадження.
Одержано 23.09.2012
В тезисах определяется теоретическое и практическое направление уголовно-процессуальных функций, исходя из новых положений УПК Украины. Проводится теоретическая дискуссия по определению новых функций уголовного процесса. Вносятся предложения по дальнейшему совершенствованию уголовно-процессуальных функций следователя при уголовном преследовании лица совершившего преступление и использование материалов оперативно-розыскной деятельности в уголовном процессе.
Ключевые слова: функция уголовного производства, следователь, прокурор, следственный судья, суд.
Theses give elucidation of new judicial functions of investigator, that is certain in new CPC of Ukraine.
A theoretical discussion is given in relation to determination of functions in a criminal process coming from the theory of judicial functions. The improvement of judicial functions of investigator is offered during realization of criminal pursuit and use of activity on the exposure of person that committed crime.
Keywords: function of criminal realization, investigator, public prosecutor, inquisitional judge, court.
L
УДК 343.98(477)
Богдан Анатолійович Бурбело,
викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії
факультету з підготовки слідчих
Харківського національного університету внутрішніх справ
Обставини, які підлягають доказуванню
у кримінальному провадженні
Проводиться аналіз визначення поняття даних про особу обвинуваченого. Розглянуто джерела інформації про особу обвинуваченого; методи, засоби, тактичні прийоми її отримання.
Ключові слова: обвинувачений, тактичний прийом, джерела інформації.
Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України відіграє важливу роль не лише для роботи судової системи, а й для всього українського суспільства, правового захисту громадян.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 прийнятого КПК України). Відповідно в ст. 91 КПК України серед обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є:
– встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
– обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Саме навколо обвинуваченого зосереджується вся процесуальна діяльність, яка спрямована на отримання об’єктивної інформації про подію злочину. Ніхто інший не знає про злочин стільки, скільки знає сам злочинець. Звідси – всі зусилля слідчого, суду спрямовуються на вибір таких прийомів, які б розкрили сформований у обвинуваченого (підозрюваного) суб’єктивний образ події злочину. Зміст роботи з цією категорією людей потребує особливих, специфічних, професійних, конкретних знань, умінь і практичних навичок.
У числі проблем удосконалення діяльності органів розслідування заслуговує на увагу вивчення особи злочинця, зокрема, наукова розробка питань криміналістичного вивчення обвинуваченого (підозрюваного), техніки, тактики і методики збирання і використання інформації про його особу.
У літературі існують різні підходи до визначення поняття даних про особу обвинуваченого. Так, М. Г. Коршик, A. M. Ларін і С. С. Степічев вважають, що під даними, що характеризують особу обвинуваченого, слід розуміти відомості про постійні або відносні стійкі ознаки, властивостях і якостях особи, що мають істотне значення для справи [4, с. 98]. На думку A. M. Яковлєва, це об’єктивне вираження особи в навколишньому середовищі [5, с. 111]. Вважаємо, що такі визначення не охоплюють всі ознаки даних, що характеризують особу обвинуваченого. Слід відмітити, що слідчому, суду приходиться мати справу не з кожним джерелом окремо, а з декількома джерелами, які знаходяться в самих різних співвідношеннях один з одним. На основі сукупності даних про особу обвинуваченого (підозрюваного), слідчий, суд за участю фахівців-психологів може одержати психологічний портрет про його особу, який дозволить прогнозувати поведінку обвинуваченого в різних ситуаціях.
Для того, щоб носій інформації про особу обвинуваченого (підозрюваного), став інформаційним джерелом у кримінальному провадженні, він повинен бути встановлений особою, що здійснює досудове розслідування. Джерела інформації про особу обвинуваченого слід відрізняти від методів і засобів вивчення. Метод реалізується в рамках конкретного джерела. При цьому в рамках одного джерела може бути застосовано декілька методів. Наприклад, при отриманні показів від обвинуваченого (підозрюваного) слідчий, суд використовує метод бесіди і спостереження. Під засобом розуміється сукупність дій, направлених на отримання інформації про особу обвинуваченого (наприклад, слідчі дії, напрям запитів, які він може надсилати в різні установи і організації).
|
обвинуваченого всі джерела умовно можна розділити на ідеальні і матеріальні. Як ідеальні джерела інформації виступають, перш за все люди, що мають в своєму розпорядженні інформацію, що являє інтерес для органів розслідування. Серед матеріальних слід виділити відображення в навколишньому середовищі у вигляді слідів і різні документи. При цьому залежно від способу отримання інформації з цих джерел вона може набувати процесуальної і не процесуальної форми.
До процесуальних засобів збирання інформації про особу обвинуваченого (підозрюваного) належать слідчі дії (допит, огляд, обшук, слідчий експеримент, експертизи та ін.). Одержані в результаті їх проведення відомості знаходять відображення в протоколах слідчих дій, а також в вилучених речових і письмових доказах. Особливо важливу роль в вивченні особи обвинуваченого відіграють експертизи – судово-психіатрична, судово-психологічна, судово-наркологічна.
Важливо відмітити, що планування роботи слідчого по збиранню відомостей, що характеризують особистість обвинувачуваного (підозрюваного), забезпечує органічну єдність розслідування злочинів в цілому по збору зазначених відомостей. Так, по об’ємним і складних справах у процесі розслідування іде постійне нагромадження інформації про особистість обвинувачуваного, а часто і про особистості багатьох обвинувачуваних. Ця інформація різна по змісту і джерелам. Одні відомості носять можливий, а інші достовірний характер; одні мають потребу в простій елементарній перевірці, інші вимагають для цього складної роботи (висування версій, проведення слідчих дій, а іноді і виконання цілого комплексу процесуальних і інших заходів).
На нашу думку необхідно класифікувати ряд прийомів, що допоможуть упорядкувати діяльність слідчого по збиранню, зберіганню і класифікації одержуваних відомостей про особистість обвинувачуваного. Один з таких прийомів складається в заповненні спеціальних карток на кожного обвинувачуваного (підозрюваного). У ці картки заносяться поряд із встановленими даними також і всілякі відомості, що відносяться до особистості обвинувачуваного і цікавлять слідство. Ведення карток ефективно при розслідуванні злочинів групою слідчих. При цьому немає необхідності щораз розповідати своєму колезі про нові відомості, отримані у результаті проведення тієї або іншої слідчої дії. Нові відомості про обвинувачуваного, заносяться в картку і, таким чином, стають надбанням всіх слідчих, що працюють у групі [2, с. 26].
