LIV. Про вбивство графа

§1. Якщо хтось позбавить життя графа, присуджується до сплати 24000 ден., що становить 600 сол.

LVL Про неявку на суд

§1. Якщо хтось зневажить і не з'явиться на суд або повільно виконуватиме те, що визначено рахінбургами (судцями), і не побажає погодитись ні через композицію (відшкодування збитків), ні якимось іншим способом, тоді позивач має викли­кати на суд перед особою короля. І там будуть 12 свідків, із яких нехай перші три поклянуться, що вони були там, де рахінбург присудив, щоб він пішов на випробування водою або зобов'язався заплатити композицію, і що він зневажив (постанову рахінбургів). А потім інші три мають поклястися, що після постанови рахінбургів про те, щоб він очистився або випробуванням водою, або сплатою композиції, вони були присутні при повторній пропозиції йому з'явитися на суд протиягом 40 діб, починаючи з того дня, і він ніякого бажан­ня не проявив, щоб виконати вимоги закону. Тоді позивач має викликати його перед особою короля, власне, протягом 14 діб, і при свідках мають поклястися, що вони були там у той час, коли він викликав його на суд і визначив йому пев­ний термін. Якщо і тоді він не з'явиться, нехай ці 9 свідків під присягою, як ми вище говорили, дадуть свої свідчення. Також, коли він не з'явиться у той день, нехай (позивач) на­значить йому певний термін, маючи трьох свідків при визна­ченні терміну. Якщо позивач виконав усе це, і відповідач в жоден із визначених термінів не побажав з'явитися, тоді не­хай король, до якого він викликаний на суд, оголосить його поза своїм захистом. Тоді і сам винний і все його майно стає власністю позивача. І якщо до тих пір, поки він не заплатить

 

всього, що з нього стягується, хто-небудь дасть йому хліба або проявить гостинність, навіть, якщо це буде його власна дружина, присуджується до сплати 600 ден., що становить 15 сол.

' •

LVII. Про рахінбургів

§1. Якщо хтось із рахінбургів, засідаючи на судовому зібранні і розбираючи тяжбу між двома особами, відмовляється сказа­ти закон, необхідно, щоб позивач заявив їм: «Тут я закликаю вас постановити рішення у відповідності із Салічним зако­ном». Якщо вони (знову) відмовляться сказати закон, семеро із цих рахінбургів до заходу сонця присуджуються до сплати 120 ден., що становить 3 сол.

§3. Якщо ж рахінбурги ті будуть судити не по закону, той, проти кого вони винесуть рішення, нехай подасть на них позов, і якщо буде спроможний довести, що вони судили не по закону, кожен із них присуджується до сплати 600 ден, що становить 15 сол.

LVIIL Про пригоршню землі

§1. Якщо хтось позбавить життя людину і, віддавши усе майно, не буде спроможний заплатити те, що треба у відпо­відності із законом, він має представити 12 співприсяжників (які поклянуться у тому), що ні на землі, ні під землею він не має майна ніякого, окрім того, що уже віддав. І потім він має увійти у свій дім, набрати у пригорщі із чотирьох кутків землі, стати на порозі, повернувшись обличчям у середину будин­ку, і цю землю лівою рукою кинути через свої плечі на того, кого він вважає своїм найближчим родичем. Якщо батько і брати уже платили, тоді він має тією ж землею кидати на своїх, тобто на трьох найближчих родичів по матері і по бать­кові. Потім у одній тільки сорочці, без очкура, босий, з кілком у руці він має перескочити через загороду, і ці три (родичі по матері) повинні заплатити половину того, чого не вистачає для виплати потрібної за законом віри. Те ж мають зробити і три решта, які є родичами по батькові. Якщо ж хтось із них буде надто бідним, щоб заплатити припалу на нього частку, він має у свою чергу кинути пригорщу землі на кого-небудь із більш заможних, щоб він заплатив усе по закону. Якщо ж і

 

42

43

цей не буде мати чим заплатити решту, тоді той, хто узяв на поруки убивцю, має доставити його на судове засідання і так потім протягом чотирьох засідань має брати його на поруки. Якщо ж ніхто не поручиться у виплаті віри,, тобто у відшко­дуванні того, що він не заплатив, тоді він має заплатити віру своїм життям.

LIX. Про алоди

§1. Якщо хтось помре і не залишить синів і якщо мати пе­реживе його, нехай вона успадковує спадщину.

§2. Якщо не буде матері і якщо він залишить брата або сест­ру, нехай успадковують спадщину.

§3. У тому випадку, якщо їх не буде, сестра матері нехай успадковує спадщину.

Доп. 1-е. Якщо не буде сестри матері, нехай сестри батька успадкують спадщину.

§4. І якщо потім з'явиться хто-небудь близькіший із цих поколінь, нехай успадковує спадщину.

§5. Земельна ж спадщина ні в якому випадку не має дістатись жінці, вся земля нехай поступає чоловічій статі, тобто братам.

LX. Про бажаючого відмовитись від родичання

§1. Він має з'явитися на судове засідання перед особою тун-гіна і там зламати над своєю головою три гілки у лікоть дов­жиною. І він має у судовому засіданні розкидати їх на чотири боки і сказати там, що він відмовляється від співприсяжницт-ва, від спадщини і від усяких рахунків з ними. І якщо потім хто-небудь із його родичів або буде убитий, або помре, він не повинен брати участь у спадщині, або в уплаті віри, а спад­щина його має поступити у скарбницю (державну).

LXII. Про віру за вбивство

§1. Якщо буде позбавлений життя чийсь батько, половину віри нехай візьмуть його сини, а іншу половину нехай розпо­ділять між собою найближчі родичі, як з боку батька, так і з боку матері.

§2. Якщо з жодного боку, ні з боку батька, ні з боку матері не буде жодного родича, ця частка нехай відбирається на ко­ристь скарбниці.

44

 

 

А. Імунні грамоти Королівське ложа лування

Нехай знає величність... ваша, що ми... пожалували слав­ному мужу такому-то, помістя таке-то, з усіма доходами і землями, повністю, як воно було і є у володінні такого-то або нашого фіска. По цьому даною владою нашою визначаємо і наказуємо тримати непорушним навіки, щоб вищеназваний муж такий-то указане помістя таке-то, як ми сказали, в усій його цілості із землями, будинками, будівлями, колонами, рабами, виноградниками, лісами, полями, лугами, пасовись­ками, водами і річками, млинами, угіддями і всім належним... мав пожалуваним навіки, як повний імунітет, із забороною службовцям (нашим) будь-якого в'їзду для стягнення з яких-то не було б справ судових штрафів. І нехай володіє ним, як власністю, не чекаючи акта передачі судцями, і нащадкам своїм, з допомогою божою, від щедрот наших, або кому по­бажає, у володіння залишає і робить з ним, за нашим волеви-явом, усе, що забажає.

Б. Встановлення феодальної залежності

Про людину, яка комендується під владу іншої

Славному панові такому-то, я, такий-то. Усім має бути відо­мо, наскільки мало я маю засобів, щоб харчуватися і одягати себе, тому я звернувся з проханням до вашої благості, і вам забажалося, щоб я передав себе і комендувався під ваш за­хист; я так і зробив за тієї умови, що ви маєте мені надавати допомогу як у харчуванні, так і в одежі, у відповідності з тим, як я можу вам служити і заслужити (це), я ж довічно повинен буду служити вам на становищі вільної людини і слухати вас, і не буду мати права виходити за свого життя з-під вашої влади і захисту, і повинен буду перебувати протягом усіх днів свого життя під вашою владою і захистом. При цьому стапася (між нами) домовленість, що якщо один із нас захоче відмо­витись від цієї угоди, то повинен буде заплатити іншій сто­роні стільки-то солідів, а сама угода має залишатися чинною. Сталася й (інша) домовленість, що (сторони) мають написа­ти один для одного і скріпити два однакового змісту доку­менти, що вони так і зробили.

45

Прекарна грамота

Шановній жінці такій-то, я — аббатиса така-то. Поскільки відомо, що ти власність свою в окрузі такім-то, у поселенні такім-то за монастирем Св. Марії закріпила і за це просила у нас і у названого монастиря дати прекарій, то ось цією гра­мотою за тобою закріпили, щоб поки ти жива, володіла б і мала б у користуванні цю землю, проте не мала б права яким би то не було чином відчужувати її, а якби вирішила це зро­бити, землю негайно б втратила.

Зобов'язання

Панові братові такому-то такий-то. У великій нужці не відмо­вив ти у проханні позичити мені гроші, стільки-то солідів. А я просив скласти і затвердити за це для себе зобов'язання у тому розумінні, щоб мені протягом стількох-то років стільки-то днів на тиждень працювати на тебе, коли ти накажеш і коли буде потреба. Якщо цього не виконаю, або буду прояв­ляти лінощі, або до закінчення захочу змінити своє станови­ще, я обіцяю, що у відповідності із цим зобов'язанням, де б ти мене не знайшов, без будь-якого втручання суду, я пови­нен дати тобі подвійне відшкодування; якщо ж закінчиться обов'язковий строк, і я поверну борг, моє зобов'язання ти повернеш мені назад.

Кабальна грамота

Панові братові моєму такому-то. Усім відомо, що бідність і тяжкі турботи мене обсіли, і зовсім не маю, на що жити і одягтися. Тому на моє прохання, ти не відмов у великій моїй бідності вручити мені із своїх грошей стільки-то солідів; а мені зовсім нічим виплатити ці соліди. 1 ось я просив звер­шити і затвердити закабаления тобою моєї вільної особи, щоб віднині ви мали повну свободу робити зі мною усе, що ви повноважні робити із своїми рабами, а саме: продавати, об­мінювати, карати. Якщо ж (чого, я певний не буде) я, або хто-небудь із спадкоємців моїх, або хто-небудь інший вирі­шить оспорювати це закабаления, нехай внесе тобі і казні штраф у стільки-то унцій золота; ця ж кабала залишається незмінною.

ФРАНЦІЯ

Бомануар, «Звичаї Бовезі»

§467, Ми називаємо віланським володінням таке, яке від сеньйора за чинш, ренту або шампар (шампар — натуральна; чинш — грошова плата за землю), поскільки з володіння фео­дального... жодного із цих платежів не повинно бути.

§1434. Відомо, що стан кріпосної залежності... передається через матерів, поскільки кожна дитина, народжена кріпач­кою,... вважається кріпосною, хоча б батько її був вільним. Навіть, якщо батьком буде лицар, що взяв шлюб із кріпач­кою,... усі діти, яких вона буде мати від нього, успадковують її кріпосне становище...

§1438. Особиста кріпосна залежність... виникала багатьма шляхами. По-перше, внаслідок того, що у давнину, коли ви­кликали своїх підданих на війну,... тих, хто без поважної причини залишалися (вдома), перетворювали навіки у кріпос­них разом з нащадками... По-друге, внаслідок того, що керу­ючись великим благочестям, багато хто віддавав і себе, і своїх нащадків святим..., обкладаючи себе повинностями за своєю доброю волею. І повинності, які з них надходили, управля­ючі церковним майном заносили у списки,... а потім з дня у день ухитрялись брати з них більше і більше... У підсумку те, що було зроблено за доброю волею і благочестям, перетво­рювалось на шкоду і погіршення добробуту... нащадків. Тре­тя причина, через яку багато хто став кріпосним, це — прода­жа, коли хто-небудь, зубожівши, казав своєму сеньйорові: «Ви мені дасте стільки-то, а я стану вашою особисто залежною людиною»... Іншим разом віддавали себе у кріпосну залежність для того, щоб захистити себе від інших сеньйорів... Через усі ці причини і з'являється оеобиста кріпосна залежність, адже за природнім правом усі вільні.... Існують й інші способи набуття (кріпаків), адже існують землі, які мають властивість робити людей недворянського роду, чоловіків і жінок, у ви­падку, якщо вони проживуть на них один рік і один день, кріпосними тих сеньйорів, під владою яких вони прожива­ють.

 

 

46

47

 

 

§1452....Існує багато станів особистої кріпосної залежності^.. Адже одні із закріпачених так підпорядковані своїм сеньйорам, що ці сеньйори мають над ними право життя і смерті, можуть тримати їх у заточенні за своїм волевиявом — за вину або без вини, і ні перед ким за них не відповідальні, окрім лише як богом. З іншими поводяться більш по-людському, поскільки за їх життя сеньйори не можуть від них нічого вимагати, якщо тільки вони не скоять злочину, окрім їх чиншів, рент і повин­ностей, які, за звичаєм, платять за їх кріпацьке становище... І тільки коли вони помирають або одружуються із вільними жінка­ми, усе їх майно — і рухоме, і нерухоме — переходить до сень­йорів. Адже той, хто одружується із вільною, має заплатити ви­куп за рішенням сеньйора. І якщо кріпак помирає, немає у нього спадкоємця, окрім сеньйора, і діти кріпака нічого не от­римують, якщо не заплатять викупу сеньйорові, як це зробили б люди сторонні. Ці останні повинності... мають у кріпаків Бовезі назву мертвої руки і шлюбного викупу.

§1457. Наші звичаї більш м'які... стосовно кріпаків, ніж у багатьох інших областях, адже у багатьох інших областях сеньйори можуть розпоряджатися життям і смертю своїх кріпаків, коли і як їм забажається, а також змушують їх вічно жити на своїх землях. В Бовезі ж ставляться більш людяно, поскільки за умови плати своїм сеньйорам належних за зви­чаєм рент і подушного,... вони можуть іти служити поза юрис­дикцією своїх сеньйорів,... за винятком місць, перебування у яких може дати їм свободу, як, наприклад, у деяких містах, всякий житель яких вільний із-за привілею і звичаю. Адже, як тільки хто узнає, що його кріпак поселився у такому місті, він має одержати його назад, якщо заявить на нього протя­гом одного року і одного дня претензію, як на свого кріпа­ка... Багато кріпаків, що таємно пішли від своїх сеньйорів для проживання у такі міста, одержали свободу».

Нантський Едикт (1598 р.)

Генрих (Генрих IV (1553-1610 p.p.) — французький король), милістю божою король Франції і Наварри, усім присутнім і що мають з'явитися, привіт. Цим вічним... едиктом ми ска­зали, оголосили і повеліли слідуюче...

48

VI. Щоб не дати ніякого приводу до смут і боротьби серед наших підданих, ми дозволили і дозволяємо сповідуючим так звану реформовану релігію жити і мешкати в усіх містах і місцях нашого королівства і підлеглих нам областях без пере­слідувань, утисків і примусу, робити що-небудь у справі релігії, що протирічить їх совісті; їх не будуть з цього приводу роз­шукувати у будинках і місцях, де вони побажають жити.

XXII. Велимо, щоб не було ніякої різниці стосовно назва­ної релігії при прийомі учнів в університети, колегії і школи, а хворих і бідних — у госпіталі і установи громадського дог­ляду.

Королівська декларація 1626 р. про знищення фортець

 

Ми (Людовик XIII) заявляємо, оголошуємо, наказуємо, ве­лимо і ми дбаємо:

Щоб в усіх укріплених місцях, чи то будуть міста чи фор­теці, що розташовані у середині нашого королівства і провінцій, і не розташовані у важливих пунктах на кордоні або інших важливих місцях, укріплення були знесені і зруй­новані; навіть старі стіни повинні бути зруйновані, у відпо­відності з тим, наскільки це буде визнано необхідним для блага і спокою наших підданих і безпеки держави, так, щоб віднині наші піддані не могли боятися, що названі укріплен­ня завдадуть їм якихось турбот, і щоб ми були позбавлені від витрат, які ми змушені нести на гарнізони.

Едикт 1641 року, що забороняє парламентам втручатись у державні справи і адміністрацію

. Ми, згідно з думкою нашої ради, за нашим певним пере­конанням і нашою королівською владою і авторитетом, ска­зали і оголосили, кажемо і оголошуємо, що наш паризький парламент і інші наші трибунали були створені лише для того, щоб давати правосуддя нашим підданим; ми строго заборо­няємо на майбутнє не тільки брати до свого ведення якісь справи, такі як вище названі, але й узагалі усі справи, які

 

можуть стосуватись держави, адміністрації та уряду; ці спра­ви ми залишаємо виключно за нами і нашими наступниками, якщо тільки ми не дамо їм нашими грамотами влади і спеці­ального доручення, зберігаючи за собою право цікавитись думкою нашого парламенту стосовно державних справ у тих випадках, коли ми будемо вважати це корисним для блага нашої служби.

V. Стосовно едиктів і декларацій, які будуть послані їм щодо
уряду і адміністрації держави, то ми наказуємо їм опублікува­
ти їх і реєструвати, ні в якому випадку не розбираючи і не
обговорюючи їх;... щодо едиктів і декларацій стосовно на­
ших фінансів,... то ми бажаємо і велимо, щоб після того, як
вони будуть надіслані їм і трапляться якісь утруднення при їх
реєсттрації, щоб вони повертались для подання нам, для того,
щоб ми могли зробити в них зміни, які вважаємо необхідни­
ми...

VI.... Ці едикти повинні бути зареєстровані і виконані у тій
формі, у якій ми їх послали їм після того, як вислухали їх
подання з цього приводу, і ми бажаємо і велимо, щоб... вони
розпочали перевірку і реєстрацію... негайно.

 

НІМЕЧЧИНА

«Зелота булла» 1356 р.

Глава II

Про обрання римського короля

3. Нарешті, після принесення князями-виборцями або (їх) послами присяги..., нехай розпочнуть вони вибо'рїі*Т^гнТв~яко-му випадку названого міета_Ф2анкф^р_та^не залишають, перш ніж більша частина їх неГ обере тимчасового главу миру або християнського народу, тобто римського короля, який має стати імператором. Якщо ж вониТїеПвстигнуть це зробити протягом З О дні в, починаючи з дня прийняття згаданої при­сяги, то після цього, коли пройде ЗО днів, нехай вони харчу­ються лише хлібом і водою і ні в якому випадку не залиша­ють вищевказане місто до того часу, поки ними або більшою частиною їх не буде обрано правителя або тимчасового главу віруючих, як про це сказано вище.

5. Ми постановляємо, врешті, що у випадку, якщ о три княз і-виборці, що присутні (на виборах), або за (їх) відсутності, оберуть у римські королі четвертого з них або з їх середови­ща, тобто князя-виборця, присутнього або відсутнього, то голос цього обраного, якщо він буде присутнім, або його послів, у випадку його відсутності, повинен мати повну силу, збільшуючи кількість виборців і створюючи більшість разом з (голосами) решти князів-виборців. ( К нязів-вибооиівбуло сім, і чотири з них складали більшість — Т).Ш).

Глава VII

Про успадкування князів-виборців

... Ми з божою допомогою, бажаючи не допустити майбут­
ню небезпеку, встановлюємо і імператорською владою по­
становляємо цим законом, який повинен мати чинність на
вічні часи, щоб після того, як хтось із цих світських князів-
^ВИЛ°_РЦ.'^В сконає, право, голос і влада у цих виборах перейш­
ли без перешкод до його зак^ні^юі^п^егзіішріщюго сина неду­
ховного звання...                                               '    ~~»

SI

 

 

 

Глава IX

Про золоті і срібні та інші рудники

Цією постановою, що має бути чинною на вічні часи, ми встановлюємо і, після належного розгляду, оголошуємо, що наші спадкоємці, королі Богемії, а також князі-виборці, усі разом і кбЖєнгдакрема, ЯКІ кШій'/небудь будуть, — духовні і світські, — усіма копальнями, золотими і срібними, і рудни­ками олова, міді, заліза, свинцю та інших будь-яких металій, а також солі, як знайденими, так і тими, що можуть бути знайдені коли-небудь опісля у згаданому королівстві, у зем­лях, йому належних, і у володіннях, підвласних тому ж коро­лівству, — можуть повністю тримати і законно володіти з усі­ма, без винятку, правами, поскільки (речі) можуть перебува­ти і, як правило, перебувають у (чиємусь) володінні...

Глава X

Про монети

Окрім того, ми постановляємо, щоб к ожному маибутньому королю Богемії, нашому наступнику, (надано було) таке пра­во, яке, як відомо, надавалось з давнього часу нашим попе" редникам, достославним королям Богемії, і яке вони мирно і постійно мали, а саме: (право) чеканити і дозволяти чеканку золотих і срібних монет у всіх місцях і частинах свого корол­івства, підкорених йому земель і належних (йому володінь), де король накаже і де йому забажається, — будь-яким спосо­бом і у всякій формі, які до цього часу існували у самому королівстві Богемії і у цих (його землях)-.

Також ми бажаємо, щоб ця постанова і пожалування, цим нашим імператорським законом повністю поширювалась на всіх князів-виборців, як духовних, так і світських, на їх на­ступників і законних спадкоємців в усіх тих видах і на усіх тих умовах, як говорилося вище-

Глава XI

Про імунітет князів-виборців

Ми постановляємо також, шо ніякі графи, барони, сеньйо-

52

ри, ленники, васали, володільці фортець, лицарі, слуги, міща­ни... і ніякі (взагалі) особи, піддані церков кельнської, майнц-ської і трірської, якого б становиша, стану і сану вони не були, (як) і колись не могли бути викликані, (так) і віднині на вічні часи не повинні і не можуть бути притягнуті і викли­кані на вимогу якого б то не було позивача поза територією і поза межами цих церков і володінь, що належать їм, у який би то не був суд, окрім як до с уду архі єпископа майнцського, трфського і кель нського і їх суддів, як цього дотримувались^ наскільки нам відомо, у минулі часи...

Ми бажаємо, щоб ця ж постанова в силу цього нашого імпе­раторського закону повністю була поширена на всіх: пфальц­графа рейнського, герцога саксонського і маркграфа бран-денбурзького, князів-виборців світських, або недуховних, н їх спадкоємців, наступників і підданих — у тих видах і на усі тих умовах, як сказано вище...

Про зібрання князів-виборців

...Ми, провівши переговори з цими князями-виборцями і за їх порадою, знайшли за необхідне разом з названими кня­зями-виборцями, як духовними, так і світськими, для загаль­ної користі і блага встановити, що ці князі-виборці мають надалі особисто збирати ся щорічно один ра з.

Глава XVII

• Про оголошення приватних війн

,.... І нікому не дозволяти під приводом оголошення приват­ної війни нападати на кого-небудь, здійснюючи підпали, кра­діжки або грабежі, якщо про оголошення війни не буде по­слано повідомлення за три повних дні (до початку її) особис­то тому, проти кого оголошена війна; або про це не буде публічно оголошено у тому місці, де останній живе, і якщо (факт) послання такого роду повідомлення не може бути пов­ністю підтверджений достовірними свідками. Кожен же, хто по іншому надумає оголошувати війну і нападати на кого-небудь не так, як згадано, повинен без судового розгляду бути

53

позбавлений честі, поскільки не було оголошено війну. Та­кож ми наказуємо піддавати його, як зрадника, через будь-яких суддів встановленим покаранням...

•

Саксонське зерцало «Земське право»

Книга І

Стаття 5

§1. Якщо син за життя батька візьме дружину рівного на­родження і наживе з нею синів, а потім помре раніше свого батька, не будучи ще відокремленим, то його сини беруть участь у спадщині свого діда нарівні з братами їх батька. Але усі вони отримують лише долю однієї особи. Не може бути такого стосовно дітей дочки, щоб вони одержали однакову частку, що й дочка із спадщини діда або баби.

Стаття 6

§2. Хто приймає спадщину, той повинен у відповідності із законом платити борги у межах вартості рухомого майна. Борг, що випливає із кражі, розбою або гри, він не зобов'язаний покривати, так само, і якийсь інший борг, у якому він не отримав зустрічної вигоди або не був поручником...

Стаття 14

§1. Хоча за ленним правом (ленрехтом) пан (сеньйор) пе­редає лен батька тільки одному синові, але цього немає за земським правом, щоб він (син) один його одержав, хіба тільки він надасть своїм братам те, що їм належить у ленному майні.

Стаття 16

§1. Ніхто не може набути іншого права, крім того, яке йому властиве за народженням. Якщо він, проте, відмовляється перед судом від свого права і претендує на інше право, яке він не може обгрунтувати, він втрачає обоє прав. Виключен­ня становить кріпак, відпущений на свободу; той набуває права вільного поселенця.

$2. Якщо дитина народжена вільною і законною, то вона

54

 

зберігає права батька. Якщо ж батько або мати — міністеріа-ли пана, то дитина набуває права згідно народження.

Стаття 31

§1. Чоловік і дружина не мають роздільного майна за їх життя. Якщо ж дружина помирає за життя чоловіка, то після неї не переходить у спадщину до найближчий (її) родичів ні рухоме майно, окрім жіночої частки, ні земельна власність, якщо вона її має. Дружина не може без згоди чоловіка відчу­жувати що-небудь із її майна так, щоб він цим зазнав збитків (у своїх) правах.

§2. Якщо чоловік бере дружину, то він бере у свої володін­ня все її майно на правах законного опікунства. Тому дружи­на не може давати чоловікові ніякого дарунку ні з її земель­ної власності, ні з її рухомого майна, поскільки тим самим вона віднімає це майно у своїх законних спадкоємців після своєї смерті; чоловік не може набути ніякого іншого права володіння майном дружини, окрім того, яке він набуває із самого початку в силу його права на опікунство.

Стаття 35                                          ... •

§1. Усі скарби, що знаходяться у землі глибше, ніж оре плуг, належать королівській владі.

Стаття 46

Дівчата і жінки повинні мати опікуна при всякому позові тому, що не можна заперечити свідками того, що вони на суді говорять або роблять.

Книга II

Стаття 13

§1, Тепер послухайте про злочини і яка за них кара чекає. Злодія треба повісити. Якщо ж у селі трапиться крадіжка вдень ціною менше трьох шилінгів, то за це сільський староста у той же день може піддати тілесному покаранню (побиттю і стрижці волосся) або (дати) відкупитися трьома шилінгами. Потім той вважається обезчещеним і позбавленим прав.

§3. Таке ж покарання слідує за неправильні міри і непра-

55

вильні ваги, за обман у торгівлі, якщо це розкривається.

§4. Усіх таємних вбивць і тих, які пограбують плуг, або млин, або церкву, або цвинтар, а також зрадників і таємних (нічних) паліїв, або тих, які виконують чуже доручення у своїх корис­них цілях, — їх усіх треба колесувати.

§5. Хто вб'є кого-небудь, або (протизаконно) візьме під сто­рожу, або пограбує, або підпалить, окрім таємних (нічних) підпалів, або зґвалтує дівчину або жінку, або порушить мир, або буде заскочений у порушенні подружньої вірності, тим треба відрубати голову.

§6. Хто ховає крадене або пограбоване, або надає цьому допомогу, і якщо він буде викритий у цьому, його треба по­карати як тих.

§8. Суддя, який не карає за злочин, сам підлягає такому ж покаранню, як мав бути покараний злочинець. Ніхто не зо­бов'язаний відвідувати судове засідання такого судді і брати участь з ним у суді, поскільки він сам знехтував правосуддям.

Стаття 16

§1. Кожен повинен ручатися за свого пана, якому він зобо­в'язаний вірністю...

§2. Хто скалічить або поранить іншого і буде у цьому вик­ритий, тому відрубають руку. За злочин (у здійсненні якого) кого-небудь викрили поєдинком, його позбавляють життя.

§5. За рот, ніс і око, язик, вуха і чоловічі статеві органи, за руки і ноги, якщо комусь покалічать і треба буде відшкодува­ти йому за це, то повинні заплатити йому половину вергель-

да.

§6. Кожен палець (руки) і палець ноги має особливе відшко­дування — належну йому десяту частину вергельда.

Стаття 32

§3. Якщо слуга втече від свого пана самовільно, то він має панові заплатити стільки ж, скільки йому пан обіцяв; а те, що йому було заплачено він повинен повернути у подвійно­му (розмірі).

Стаття 39

§1 Хто зерно краде уночі, той відповідає шибенецею Якщо

56

ж він краде удень, то відповідає шиєю (цьому відрубують го­лову).

Стаття 53

Те, що чиншовик будує на чужій землі, з якої він платить чинш, те він може знести, якщо він звідси іде, а також (це може зробити) його спадкоємець після його смерті, окрім паркана спереду і ззаду будинку і повітки для гною; це має викупити пан за оцінкою селян. Якщо він цього не зробить, то він (чиншовик) забирає це з іншими (речами).

Стаття 58

§2. Тепер слухайте, коли що віддається. У день св. Варфо­ломія (24 серпня) віддають різного роду чинш і повинності. У день св. Вальбурга (11 травня) віддається десятина з ягнят. У свято Успеній (Богородиці — 15 серпня) — десятина з гусей. У день св. Іоанна (Хрестителя — 24 червня) — різного роду десятина з м'яса, де щорічно десятини викупляються грішми. Там, де вони не викупляються, там термін внеску наступає тоді, коли тварина отелиться. У день св. Маргарита (13 лип­ня) — усі десятини з хлібів; з усього, що раніше заскирдова-нОі десятина віддається уже тоді. У день св. Урбана (26 трав­ня) віддається десятина з виноградників і садів. З чийогось посіву, який він проведе своїм плугом, десятина платиться з того моменту, як пройшла борона, із саду — із того, як його посадили і розчистили. Чинш з млинів, із мит, із монет, із виноградників платиться тоді, коли наступає день, призначе­ний для його плати.

Стаття 59

§1. Якщо пан хоче зігнати свого чиншовика із своєї маєт­ності, якщо він тільки не уроженець цього маєтку, він має йому оголосити (про це) на Стрічення (2 лютого). Точно так само поступає чиншовик, якщо він хоче покинути землю.

Книга III

Стаття 32

§2. Якщо хто-небудь стверджує, що він вільний, а інший

57

 

стверджує, що це його кріпак, поскільки він себе віддав йому, то той може це заперечити присягою, якщо тільки це не було зроблено перед судом.

§7. Якщо хто-небудь віддає себе перед судом у кріпацтво, то його спадкоємець має право проти цього законно запе­речувати і повернути його у вільне (становище).

§8. Якщо, проте, пан утримує його до його смерті, то він отримає його спадщину і його дітей, якщо вони належать йому і якщо він прижив (цих дітей) після віддачі себе (па­нові).

Стаття 61

§1. Кожні вісімнадцять тижнів має граф призначати засі­дання свого суду... у встановленому правом місці, де повинні бути шультгейс (суддя) і шеффени, і еудовий пристав.

§2. Ніхто не може бути шультгейсом, якщо він невільний і якщо він не народився у цій країні, де перебуває суд.

«Ленне право»

Глава І

4. Клірики і жінки, селяни і купці, і позбавлені прав, і по­зашлюбні, і всі нелицарського звання з боку батька і діда — усі вони не мають ленного права.

8. Ленник має своєму панові присягнути у тому, що він
йому буде вірним і буде другом. Отже, ленник є стосовно
свого пана зобов'язаним, поскільки він його людина і від нього
держить лен.

9. Ленник повинен відбувати королівску службу, оголоше­
ну рішенням пана у присутності двох його людей за шість
тижнів до походу. Служба повинна проходити у межах німець­
кої землі, що входить до складу Римської імперії.

16. Ленник повинен також служити своєму панові тим, ще він бере участь у рішенні ленного суду, коли це потрібно па­нові, до півдня і у судові дні.

24. Батько передає у спадщину синові володіння так саме як і лен: тому син не зобов'язаний просити пана, щоб він даі йому лен батька.

^:

58

 

39. Земельна ділянка може належати декільком панам та­
ким чином, щоб один мав від іншого, проте так, щоб ця ділян­
ка перебувала у (реальному) володінні одного.

40. Якщо хто-небудь отримує чинш із земельної ділянки, то
вважається, що вона перебуває у його володінні.

45. Після смерті батька син має протягом року і шести тижнів визнати перед паном із складеними руками свою васальну (залежність) по батьківському лену.

67. Прибуток від лену неповнолітніх має отримувати пан, до тих пір, поки вони не досягнуть 12-річного віку.:

94. Ніхто не може бути позбавлений володіння, якщо тільки воно не буде від нього відняте у судовому порядку.

130. Те, що хто-небудь отримує не на основі васальних (відносин), не визнається леном, отже, якщо пан наділяє свого міністеріала, то це робить не на основі васалітету, а за правом (панського) двору. Ця передача — поза ленним правом., вона є передачею, пов'язаною із посадою.

Глава II

Про порядок судочинства

3.... Пан (сеньйор) нехай прохає одного із своїх васалів у присутності двох інших васалів, чи судити йому за ленним правом свого васала у звинуваченні його, і у який термін і на якому місці він має вести проти нього судове переслідування.

2. Якщо прийнята постанова дозволяє судові дії, пан, почи­наючи з цього дня або у найближчі шість днів, викликає ва­сала з'явитися протягом 14 днів до ленного суду у вказане село або курію, яка є у розпорядженні пана або яку тримає хто-небудь від нього.

11. Якщо ленник не хоче вислухати звинувачення його па­ном або про призначений день ленного (суду) у той час, коли він перебуває так близько від пана, що міг знати про це, то він не уникне (судового) штрафу.

35. Панові дозволено вирішувати скарги одного із своїх людей на іншого, чи перебуває один із них на його службі чи обидва.

56. Курію, у якій судить пан, звинувачений не повинен за­лишати до тих пір, поки пан не закінчить судити.

59

 

Кароліна

І.... До цих пір у деяких місцях дехто із дворян та інших осіб, які за посадою та з інших причин мають особисто вер­шити цей суд, ухилялись від участі в засіданнях подібних судів і вважали це безчестям для свого звання, а тому злодійство часто залишалось безкарним. Між тим таке відправлення пра­восуддя не повинне і не мож^защати^нііякоімлкоди їх честі або їх званню, а, навпаки, слугує утвердженню правосуддя, покаранню злочинців і є честю для таких дворян і посадових осіб. Тому вони повинні особисто брати участь у цих кримі­нальних судах у якості суддів і судових засідателів кожного разу,... і мають діяти і поступати при цьому як належить у відповідності із нашим цим законом.

VIII. Якщо буде встановлено злочин, за який має бути зас­тосована смертна кара, або будуть виявлені прямі докази цього, то треба вчинити д опит з тортурами з метою повного вияс­нення, необхідного для встановлення істини, а також для підтвердження її признанням винного, як пояснено і наказа­но стосовно тих, хто буде притягнутий до суду позивачем.

XI. Якщо позивач звертається до влади або судді з прохан­ням заточити кого-небудь до в'язниці у відповідності з кримі­нальним правом, то цей позивач повинен, перш за все, пода­ти прямі докази і підозріння у вчиненні злочину, що тягне за собою кримінальне покарання, незалежно від того, прохає чи вимагає позивач заточити звинувачуваного до в'язниці під його відповідальність чи заточити його разом з обвинувачу­ваним. (Позивача беруть під сторожу до тих пір, поки він не внесе грошового закладу — О.Ш.).

Коли позивач виконає це, звинувачуваний має бути ув'яз­нений, і по казання п.о. ™^пяча мат-п. бути точно записан і, при цьому треба особливо наголосити, що в'язниці мають бути збудовані і облаштовані для утримання, а не для тяжкого і небезпечного покарання заарештованих. Коли є декілька за­арештованих, їх треба відокремити один від одного, наскільки це можливо за тюремних умов, з тим, щоб вони не могли домовитися між собою про неправдиві показання або змо­витися про те, як вони мають виправдовуватися за свої діян­ня.

60

XXXIX. Якщо кінні або піші кнехти, які звичайно валяють­ся і пиячать у шинках не можуть довести, що чесна служба, ремесло або оброк, які вони мають, дозволяють їм робити такі витрати, мають вважатися підозрілими стосовно усяких лихих справ, особливо розбою. Треба мати на увазі, як це спеціально встановлено нашим і священної імперії законом про загальний земський мир, що таких хитрунів треба без жалю хапати, допитувати з пристрастю і суворо карати за їх злочини. Так само усі в^іадш__структури мають здійснювати ретельний нагляд за усіма:"пщга£Ілими жебраками і волоцю­гами.

. LXVIII. Свідки, яких викриють у тому, що вони шляхом неправдивих і з лочинних свідоцьких показань підвели або намагалися підвести невТїнУвііїог^ПтіїПфимінальні покаран­ня, мають бути піддані тому покаранню, якого вони хотіли, щоб зазнав невинний.

СХІІ. Ті, хто виготовляють ф^ьлшвхлеыагки, листи, доку­менти, акти, кріпосні книги, подоходні і окладні книги або реєстри, мають бути у залежності від більшого або меншого значення злочину і розміру спричиненої шкоди, піддані тілес­ним покаранням або смертній карі.

CXXIV. Той, хто навмисне зрадить, мусить, у відповідності із звичаєм, бути скараний на смерть. Якщо це буде жінка, то її треба втопити...

CXXV. Викриті у навмисному підпалі мають бути скарані на смерть через спалення.

CXXVII. Якщо хто-небудь у країні, місті, володінні або об­ласті навмисне організує небезпечний бунт проти народу, проти влади і це буде відкрито, то у відповідності із тяжкістю і обставиною його злочину його мають скарати на смерть через відрубування голови або ж мають висікти різками і виг­нати з країни, краю, судової області, міста або місця, де він організував бунт. При цьому суддя і судові засідателі мають звернутися за належними вказівками, щоб не поступити не­справедливо і попередити подібні злонамірені заколоти.

СХХХІХ. Якщо хто-небудь, здійснюючи необхідну право­мірну оборону для захисту свого тіла і життя, позбавить жит­тя того, хто змусив його до цієї необхідної оборони, то він не буде у цьому ні перед ким винен.

61

 

CXLXI. Якщо хто-небудь, виконуючи дозволену роботу у визначеному для цього місці чи приміщенні, із-за необач­ності, випадково, проти своєї волі позбавить життя кого-не-будь, то він може бути виправданий у багатьох випадках, які, проте, неможливо повністю перерахувати.

CL. Є багато інших випадків позбавлення життя, які трап­ляються із-за причин, за які не наступає кари, поскільки такі причини законні і справедливі.

Наприклад, той, хто уб'є когось за статеві зносини з його дружиною або дочкою...

Також той, хто уб'є когось для врятування життя, тіла або майна іншої особи, а також коли вбивають люди божевільні...

Тим паче, якщо буде вбитий той, кого наказано затримати, а він вчинить недозволений, небезпечний і підсудний опір.

Також той, хто уб'є кого-небудь, і кого виявить уночі за небезпечних обставин у своєму житлі...

 

 

АНГЛІЯ

Правда короля Етельберта (VI-VII ст.сг.).

1. (За крадіжку) божого і церковного майна (нехай відшко­дують) у 12-кратному розмірі; майна єпископа — у 11-крат­ному; майна попа — у 9-кратному; майна дяка — у 6-кратно-му; майна клірика — у 3-кратному. За порушення церковно­го миру — у подвійному. За порушення миру народних зборів — у подвійному.

4. Якщо вільний украде (щось) у короля, нехай відшкодує у 9-кратному розмірі.

9. Якщо вільний украде у вільного, нехай заплатить у по­трійному, а король одержить штраф і усе майно злодія

21. Якщо хто-небудь уб'є іншого, нехай заплатить середній вергельд у 100 шилінгів.

23. Якщо вбивця втече із країни, його родичі нехай запла­тять половину людини (вергельда).

25. Якщо хто-небудь уб'є наймита керла, нехай заплатить
шість шилінгів.

26. Якщо хто-небудь уб'є лета, нехай платить за (лета) вищої
(категорії) 80 шилінгів, за (лета) другої (карегорії) — 60
шилінгів, третьої — 40 шилінгів.

31. Якщо вільний вступить в інтимні стосунки з дружиною вільного, нехай заплатить він вергельд і дістане (чоловікові) за свої гроші іншу дружину і приведе її до нього додому.

77. Якщо хто-небудь набуде за (свої) засоби дівчину (для взяття шлюбу), нехай покупка вважається дійсною, якщо не було обману; якщо ж вона виявилась нечесною, нехай вона буде відправлена додому, а йому повернуть його гроші.

91. Якщо раб украде, то нехай відшкодує у подвійному розмірі.

Велика Хартія вільностей (1215 р.)

1. По-перше, дали ми перед богом свою згоду і цією хар­тією нашою підтвердили за нас і за спадкоємців наших на вічні часи, щоб англійська церква була вільною і володіла

63

: своїми правами у цілості і своїми вільностями недоторкани­ми... Пожалували ми також усім вільним людям королівства нашого за нас і за спадкоємців наших на вічні часи усі ниж­чеописані вільності, щоб мали їх і володіли ними вони і їх спадкоємці від нас і від наступників наших.

СЛ (2^Якщо хтось із графів або баронів або інших володільців, що тримають від нас безпосередньо за військову повинність, помре, і на момент його смерті спадкоємець його буде не­повнолітнім і зобов'язаний буде платити рельєф (рельєф — плата васала за право володіння спадковими землями), то він (спадкоємець) має одержати свою спадщину після сплати ста­ровинного рельєфу, тобто спадкоємець або спадкоємці графа (мають заплатити) за графську баронію сто фунтів (стерлінгів), (Спадкоємець або спадкоємці барона за баронію 100 фунтів, ^спадкоємець або спадкоємці лицаря, що володіє лицарським ' ф'єфом (феодом), 100 шилінгів і не більше; хто менше має платити, нехай і дає менше, у відповідності з давнім звичаєм ф'єфів.

3. Якщо ж спадкоємець кого-небудь із таких (володільців) буде неповнолітнім і перебуватиме під опікою, то, досягши повноліття, нехай одержує свою спадщину без плати рельєфа і мита.

8. Ніяку вдову не можна змушувати взяти шлюб, доки вона
бажає жити без чоловіка; проте так, щоб подала поручения;
що не одружиться без нашої згоди, якщо вона від нас володіє,
або без згоди свого сеньйора, від якого вона володіє, якщо'
вона від когось іншого (а не від нас) одержала володіння.

9. Ні ми, ні наші чиновники не будемо захоплювати ні землі,
ні доходи з неї за борг, поки рухомого (майна) боржника
вистачає для сплати боргу; і поручники власне боржника не
змушуватимуться (до сплати боргу), поки сам головний борж­
ник буде спроможним заплатити борг,

О» /fpHi щитові гроші, ні допомога не повинні стягуватись у королівстві нашім, як тільки за загальною порадою королів­ства нашого, окрім того, якщо це не для викупу нашого із полону, і не для введення у лицарі найстаршого сина нашого, і не для першого шлюбу дочки нашої найстаршої, і для цього необхідно давати лише помірну допомогу, і таким же чином необхідно діяти і стосовно допомоги від міста Лондона.

Ї3}\ місто Лондон може мати всі стародавні вільності і вільні свої звичаї як на суші, так і на воді. Окрім того, ми бажаємо і дозволяємо, щоб усі інші міста і бурги, і містечка, і порти мали усі вільності і вільні свої звичаї. (TjpA для того, щоб мати загальну раду королівства при стяг­ненні допомоги в інших випадках, окрім вищезгаданих, або для стягнення щитових грошей, ми накажемо покликати арх­ієпископів, єпископів, аббатів, графів, і старших баронів на­шими лістами і за нашими печатками; і окрім того, накажемо покликати огулом через шерифів і бейлифів наших усіх тих, хто володіє від нас безпосередньо на певний день, тобто, по крайній мірі за сорок днів до початку, і у певне місце; і в усіх тих містах пояснимо причину запрошення...

15. Ми не дозволимо надалі нікому брати допомогу із своїх
вільних людей, окрім як для викупу його із полону і для вве­
дення у лицарі його найстаршого сина, і для одруження пер­
шим шлюбом його найстаршої дочки; для цього потрібно
брати лише помірну допомогу.

16. Ніхто не має бути змушений відбувати більшу службу за
свій лицарський лен або за інше вільне володіння, ніж та, яка
має бути.

20. Вільна людина буде оштрафована за малий проступок тільки у відповідності з проступком, а за більший проступок буде оштрафована у відповідності з важливістю проступка, до того ж має залишатися недоторканим його основне майно; таким же чином (буде оштрафований) і купець, і його товар залишиться недоторканим; і віллан таким же чином буде оштрафований, і у нього залишиться недоторканим його інвен­тар, якщо вони будуть оштрафовані з нашого боку; і ніякий із названих штрафів не буде накладено інакше, як на основі клятвених свідчень чесних людей із сусідів.

^РГрафи і пери будуть оштрафовані не інакше, як самими своїми перами, і тільки у відповідності з тяжкістю проступка.

39. Жодна вільна людина не буде оштрафована, або заточе­
на у в'язницю, або позбавлена володіння, або якимось іншим
чином обездолена, і ми не підемо на нього і не пошлемо на
нього, тільки як за законним рішенням рівних йому (його
перів) і за законом країни.

40. Нікому не будемо продавати права і справедливості, ніко-

 

64

З О. Шевченко

65

му не будемо відмовляти у них або затримувати їх. 2 ДілУсі купці повинні мати право вільно і безпечно виїздити зЧЧйглії і в'їздити до Англії, і перебувати, і їздити по Англії як на суші, так і на воді, для того, щоб купувати і продавати без усяких протизаконних мит, сплачуючи лише старовинні і справедливі звичаєм встановлені мита, за виключенням військового часу і якщо вони будуть із землі, що воює проти нас; і коли такі з'являться на нашій землі на початку війни, вони мають бути затримані без шкоди для їх тіла і майна, доки ми або великий юстиціарій (глава королівської адміні­страції) наш не дізнаємось, як поводяться з купцями нашої землі, що перебувають у землі, що воює проти нас; і якщо наші там у безпеці, то і ті інші мають бути у безпеці на нашій землі.

45. Ми будемо призначати суддів, констеблів, шерифів і бейлифів (посадських осіб на місцях) тільки із тих, які зна­ють закон королівства і мають бажання його добросовісно виконувати.