Відомі українські краєзнавці ХІХ - початку ХХ ст

Сергій Венгрженовський - відомий краєзнавець Поділля другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

З-поміж плеяди відомих дослідників Поділля другої половини ХІХ - початку ХХ ст. таких ях М.Я.Орловський, М.В.Сімашкевич, Ю.І.Сіцінський, М.І. Яворовський, В.К. Гульдман непересічне місце належить Сергію Олександровичу Венгрженовському. Про нього писали його сучасники: "За місцем народження і вихованням і за своїми симпатіями, він був подолянином... і любов до Вітчизни та Поділля засвідчив своєю заповзятою працею у вивченні рідного краю"

Народився Сергій Венгрженовський за старим стилем 7 жовтня 1844 року в с. Нове Поріччя Кам'янецького повіту, тепер Городоцького району на Хмельниччині, в сім'ї сільського священика. Батьки вирішили, як тоді було прийнято, дати синові духовну освіту і мріяли про його кар'єру на ниві пастирства. С. Венгрженовський закінчив Кам'янецьке духовне училище і успішно студіював до 1869 року в Подільській духовній семінарії, яка тоді була центром наукового краєзнавства. Здібного учня помітили викладачі семінарії, науковці С.М. Лобатинський, О.Я. Павлович і залучили його до збиранню етнографічних матеріалів у селах Поділля для складання історико-статистичних описів населених місць губернії. Венгрженовського захопила історія краю, побут його жителів, що визначило подальшу його творчу долю. Він не прийняв сан священика. Натомість став вільним слухачем історико-філологічного факультету Новоросійського (Одеського) університету. Оскільки батьки відмовили йому в матеріальній допомозі, то засоби до життя здобував, займаючись репетиторством у багатих родинах спочатку Одеси, згодом у м. Хотині та навколишніх селах.

1873 року Венгрженовський переселився до Кам'янця, де влаштувався чиновником в акцизному управлінні Подільської губернії. Майже п'ятнадцятирічний період так званої "кам'янецької доби" сформував його як дослідника - поділлєзнавця. Він одразу ж зблизився з - М.В. Сімашкевичем, М.І. Яворовським, Й.Й. Роллє та іншими місцевими краєзнавцями і став діяльним членом Подільського єпархіального Історико-статистичного комітету. За дорученням Комітету Венгрженовський став опрацьовувати середньовічні акти, рукописи і стародруки, спеціалізуючись у вивченні історії Брацлавського воєводства. Внаслідок, при сприянні М.І. Яворовського він опублікував в "Трудах" Комітету дві великі цінні археографічні праці "Исторический очерк унии в Брацлавщине. Акты" (К-П., 1887, вип. 3) і "Материалы для истории унии в бывшем Брацлавском воеводстве во второй половине ХVIII в." (К-П., 1891, вип. 5), які зберегли свою актуальність й сьогодні, але, на жаль, майже не використовуються сучасними дослідниками.

Водночас С. Венгрженовський встановив зв'язки з редакцією "Киевской старины" і опублікував у часописі свої кращі наукові і літературні твори "Авантюра ХVI века" (1893), "Свадьба Тимоша Хмельницкого" (1897), "Еще кое-что о Кармелюке" (1886) та інші. Крім того, Венгрженовський здійснив переклади з польської мови для потреб української громадськості ряд історичних оповідань з минувшини Поділля тоді відомого письменника і краєзнавця "Йосипа Роллє (Доктора Юзефа Антонія), з-поміж яких "'Киевская старина" помістила твори "'Кармелюк" (1886). "Судьба красавицы (Софии Витте-Потоцкой)" (1887).

1887 року Подільське губернське правління направило Венгрженовського на роботу акцизним чиновником на підприємства Гайсинського, Балтського і Могилів-Подільського повітів. Він працював старшим помічником наглядача акцизного контролю переважно в м. Гайсині, з 1903 року постійно на цукровому заводі села Могильне Гайсинського повіту. В цей період він використовував любу можливість, щоб побувати у Кам'янці-Подільському і брати участь в його громадському житті, особливо в діяльності Історико-археологічного товариства. Венгрженовський неодноразово обстежував пам'ятки давнього зодчества Вінниччини, за дорученням товариства зібрав і передав Кам'янець-Подільському історичному музею понад 100 археологічних пам'яток, понад 50 стародруків та книг ХVIII - XIX ст.

У 90-ті роки XIX - на початку XX ст. Сергій Венгрженовський головну увагу звернув на вивчення побуту подільського села. Він один з перших серед дослідників почав виявляти і вивчати національні традиції у вишиванках, народному ткацтві та писанках подолян. У цей час з'явилися в "Киевской старине" його етнографічні праці "Языческий обычай в Брацлавщине "гоните шуляка" (1895), "Рабочие волы в Брацлавщине и их номенклатура" (1898) та інші.

Пішов з життя Сергій Олександрович Венгрженовський 26 вересня 1913 року, при виконанні службових обов'язків в с.Могильне на Гайсинщині. Некрологи про нього опублікували київські часописи "Рада" (19ІЗ, № 239), "Украинская жизнь" (1913, №11), кам'янецький "Православная Подолия" (1914, №2) тощо. Всі вони високо оцінили подвижництво і самовідданість праці С. Венгрженовського на ниві дослідження Поділля. Тільки з початком 90-х років ХХ ст. постать Венгрженовського та його творчість починають займати належне місце в українській історіографії, в поділлєзнавстві.