Билет 22. 1. Загальні принципи оцінки фізичної працездатності у спортсменів

1. Загальні принципи оцінки фізичної працездатності у спортсменів.

Физическая р-ть - это к-во мех. работы, кот может выполнить спортсмен с макс. интенсивностью. Она зависит от телосложения, антропометрических данных, силы и выносливости мышц.

Методы:

1. Тест PWC170 (велоэргометре или спец нагрузка) – смысл теста состоит в определении мощности работы, которую спортсмен способен выполнять при ЧСС 170 уд./мин. То есть устанавливется минимальную интенсивность физ нагрузки, которая выводит деятельность ССС и кардиораспираторной сист в обл оптимального функционирования.

2. Гарвардский степ-тест (подъем по ступенькам) – кол-но оцениваются востановительные процессы после дозированной мышечной работы.

3. Проба Руфье - представляет собой нагрузочный комплекс, предназначенный для оценки выносливость ССС при физических нагрузках

4. Тредмилэргометрия (беговая дорожка).

5. МПК – оценка аэробной продуктивности, то есть функц возможности ССС и ДС;

6. Лабораторные исследования – вычесление уровня мол кислоты в крови и кислородного долга.

Физическую работоспособность чаще всего изучают в лабораторных, условиях моделируя физ нагрузку на велоэргометре, подъем по ступенькам (степ-тест) или ходьба на беговой дорожке.

В целях определения общей физической работоспособности у детей и подростков наиболее широко используется проба PWCI7O с однократной физической нагрузкой Принцип теста PWC170 основан на том, что, по мнению его авторов, существует линейная зависимость между ЧСС и мощностью выполняемой paбoты. Смысл теста состоит в определении мощности работы, которую спортсмен способен выполнять при частоте сердечных сокращений 170 уд./мин.

Проба Руфье - представляет собой нагрузочный комплекс, предназначенный для оценки выносливости сердечно-сосудистой системы при физических нагрузках. После 5-минутного спокойного состояния в положении сидя подсчитать пульс за 15 с (Р1), затем в течение 45 с выполнить 30 приседаний. Сразу после приседаний подсчитать пульс за первые 15 с (Р2) и последние 15 с (Р3) первой минуты периода восстановления. Результаты оцениваются по индексу, который определяется по формуле. Результаты оцениваются по величине индекса от 0 до 15. Меньше 3 — хорошая работоспособность; 3—6 — средняя; и т.д.

Гарвардский степ-тест целесообразно использовать у детей не моложе 15-16 лет. Суть теста в подъеме на ступеньку 50 см с частотой 30 р за мин. Продолжительность нагрузки и высота ступеньки зависят от пола, возраста и антропометрических данных. Потом измеряют ЧСС через интервал 1, 2, 3 мин. Потом по времени и ЧСС вычисляют индекс Гарвардского теп-теста, которы дает возможность сделать вывод про состояние ССС и работоспособности организма.

Вычисление МПК (Максимальное потребление кислорода), которое является показателем общего максимального объема аэpoбных процессов, которые могут совершаться в организме в единицу времени. МПК зависит от различных факторов, но, прежде всего от функционального состояния системы внешнего дыхания, диффузионной способности легких и легочного кровообращения.Прямой способ исследования МПК сводится к выполнению обследуемым рабoты с нарастающей мощностью при одновременном определении величины поглощения кислорода. В какой-то момент исследования, несмотря на нарастание мощности paботы, цифра поглощения кислорода перестает увеличиваться. Эта цифра и представляет собой МПК. Она может достигать 5,5-6,5 л кислорода в 1 мин. при легочной вентиляции равной 180-220 л. Обычно такое исследование проводится при велоэргометрии (можно и степ-тесты).

2. Загальна характеристика гнучкості.

Під гнучкістю розуміються морфо-функціональні властивості апарату руху і опори, що визначають амплітуду рухів спортсмена. Термін «гнучкість» більш прийнятний для оцінки сумарної рухливості в суглобах всього тіла. Коли ж йдеться про окремі суглоби, правильніше говорити про їх рухливість (рухливість в гомілковостопних суглобах, в плечових суглобах і ін.).

Гнучкість багато в чому визначає рівень спортивної майстерності в різних видах спорту. При недостатній гнучкості ускладнюється і сповільнюється процес освоєння рухових навиків, обмежується рівень прояву сили, швидкісних і координаційних здібностей, погіршується внутрішньом'язова і міжм'язова координація, знижується економічність роботи, зростає вірогідність пошкодження м'язів, сухожиль, зв'язок і суглобів.

Недостатній рівень гнучкості є також причиною зниження результативності тренування, направленого на розвиток інших рухових якостей. Різні види спорту пред'являють специфічні вимоги до гнучкості, що обумовлене перш за все біомеханічною структурою вправи змагання. Розрізняють активну і пасивну гнучкість. Активна гнучкість - це здатність виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок активності груп м'язів, що оточують відповідний суглоб. Пасивна гнучкість - здібність до досягнення найвищої амплітуди рухів в результаті дії зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної гнучкості. Різниця між ними визначається резервом гнучкості.

При достатньому рівні розвитку гнучкості спортсмена доступна йому амплітуда рухів в різних суглобах перевищує необхідну для ефективного виконання вправ змагань. Ця різниця визначається як запас гнучкості.

1. Методика розвитку гнучкості. Контроль досягнутого рівня гнучкості у різних суглобах.

Засоби, вживані при розвитку гнучкості, розділяються також на вправи, що розвивають пасивну або активну гнучкість. Розвитку пасивної гнучкості сприяють різні пасивні рухи, що виконуються за допомогою партнера і різних обтяжень (гантелі, амортизатори, еспандери і ін.), з використанням власної сили (наприклад, притягання тулуба до ніг, ніг до грудей, згинання грона однієї руки інший і ін.) або власної маси тіла; статичні вправи - утримання кінцівки в положенні, що вимагає граничного прояву гнучкості.

Активну гнучкість розвивають вправи, що виконуються як без тих, що обтяжили, так і з тими, що обтяжили. Це різного роду махові і пружинисті рухи, ривки і нахили. Застосування тих, що обтяжили (гантелі, набивні м'ячі, гриф штанги, амортизатори, різні силові тренажери і т.п.) підвищує ефективність вправ унаслідок збільшення амплітуди рухів за рахунок використання інерції.