Билет 27. 1. Особливості етапного фізіологічного контролю у спорті та його значення

1. Особливості етапного фізіологічного контролю у спорті та його значення.

Етапный контроль - характеризуется углубленным медицинским обследованием (2-3 р в году).

Цель: интегрально (всецело) оценить сист занятий в рамках завершающегося цикла, сверить запланированое и реализованое в цикле, получить необходимую инфо для посл действий.

Задача: диагностика состояния орг-ма спорт-на: уровень развития функц, морфолог, биохим. показателей, двиг качеств, которые лежат в основе спец. работоспособности.

Методы:

-анализ данных оперативного контроля; -оценка состояния здоровья (пулсометрия, тонометрия, ЕКГ, реография); -тестирование работоспособности; -оценка восстановительных процесов -психофизиологическое тестирование.

Набор и содержание методов исследования подбирается относительно требований вида спорта.

1.Контроль і нормування фізичних навантажень за даними пульсометрії під час спортивного та оздоровчого тренування.

Мета: виявлення адекватності педагогічно спрямованих впливів та їх ефектів щодо запланованих результатів на основі об’єктивних оцінок різних сторін. Це дозволяє оптимізувати тренувальний процес та процес підготовки до змагальної діяльності.

Види:

-Етапний (макро) - Поточний (мікро) - Оперативний (під час окремих занять):

Нормирование физических нагрузок по данным пульсометрии.

Пороговая ЧСС =130 и ниже уд/мин – не возникает тренировочный эффект восстановление и отдых; Средняя ЧСС = 130-150 уд/мин - поддерживающая зона; Пиковая ЧСС = 150-170 уд/мин – тренировочный эффект характерезуется аэробным типом работоспособности.

170 -190 уд/мин - тип энергообеспечения смешанный, аэробно-анаэробный.

свыше 190 уд/мин тип энергообеспечения также смешанный, но преимущественно анаэробный.

Огромное значение нормирование физических нагрузок по ЧСС имеет в массовой физической культуре и при самостоятельных занятиях физической культурой. Важным показателем функционального состояния организма является быстрота восстановления пульса. У хорошо тренированных спортсменов ЧСС уменьшается в течение 60—90 с со 180 до 120 уд/мин. В этом случае они бывают готовы к повторному выполнению упражнения. Отставленный эффект физических нагрузок может быть изучен по изменениям ЧСС на следующее утро, натощак.

Для определения величины нагрузки в оздоровительной тренировке для начинающих используется формула: 180-возраст. Для лиц, имеющих стаж занятий более 3 лет: 170 – 1/2возраста.

В спорте для начинающих величина нагрузки определяется по формуле: 200 - возраст; для спортсменов формула: 220 - возраст.

2.Значущість фізичної підготовки та підготовленості у спортивних танцях

Спортивні танці належать до групи ациклічних, складно-координаційних або техніко-естетичних видів спорту, що вимагає від спортсменів-танцюристів оперативного та якісного оволодіння широким арсеналом технічних елементів під час навчально-тренувального процесу та безпомилкового виконання змагальних композицій у екстремальних умовах змагальної діяльності. Це, у свою чергу, неможливо реалізувати без належного рівня розвитку фізичних якостей та оптимального рівня фізичної підготовленості, які створюють надійне підґрунтя для реалізації технічної майстерності спортсменів.

У спорті, так само як у хореографії, існують методики тренінгу, вдосконалені багатьма поколіннями тренерів. У спортивному танці з точки зору фізіології спорту необхідно досягти відразу кількох компонентів: швидкості руху, швидкісно-силових дій; спеціальної витривалості, економічності енергетичних витрат, внутрішньо-м'язової і міжм'язової координації; швидкості рухових реакцій, гнучкості й пластичності, максимального ККД роботи, мускулатури, правильного дихання, красивого фізичного розвитку та конституції. Спрямованість фізіологічного вдосконалення дозволяється за допомогою різноманітних фізичних вправ. Найбільш доцільні для спортивного танцю, з точки зору загальної фізичної підготовленості види спорту: гімнастика, біг, східні єдиноборства, бодібілдинг, шейпінг, фігурне катання, синхронне плавання.

Основним дидактичним завданням етапу попередньої базової підготовки декларується гармонізація різних видів підготовки, створення належної бази загальної, допоміжної та спеціальної фізичної підготовленості, забезпечення оптимальних можливостей для розвитку функціональних систем та підвищення рівня працездатності організму. Це сприятиме зростанню адаптаційного потенціалу спортсменів при виконанні інтенсивних тренувальних і змагальних навантажень спеціального характеру, створенню належного підґрунтя для вдосконалення та застосування широкого арсеналу технічних дій, що притаманні спортивним танцям, на подальших етапах багаторічної підготовки. Оскільки специфічна змагальна діяльність спортсменів-танцюристів змушує виконувати різноманітні за біомеханічною структурою та координаційною складністю рухові дії, ефективність їх засвоєння й виконання значною мірою зумовлена рівнем фізичної підготовленості юних спортсменів.

Технічна підготовленість спортсменів-танцюристів визначається якістю виконання широкого арсеналу танцювальних фігур, що об’єднані в танцювальну композицію в кожному з танців Латиноамериканської та європейської програм. Ефективність технічної підготовки суттєво залежить від відповідної фізичної підготовленості, яка створює надійне підґрунтя для якісного оволодіння складними за координацією руховими діями.