2015-06-26
746
Ізоферменти – це різновиди ферменту, які володіють однією і тією ж субстратною специфічністю, але відрізняються між собою деякими фізичними, хімічними, каталітичними та імунологічними властивостями. Молекула ізофермента складається з декількох субодиниць, які формують її четвертну структуру. В даний час відомі ізоферменти декількох ферментів: лактатдегідрогенази (ЛДГ), фосфоглюкомутази, альдолази, креатинкінази, малатдегідрогенази, ізоцитратдегідрогенази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, фосфоглюконатдегідрогенази та ін.
Найбільш детально вивчені ізоферменти ЛДГ, яка здійснює перетворення молочної і піровиноградної кислот. Молекулярна маса ЛДГ складає 140 тис. Її молекула складається з чотирьох субодиниць, які діляться на два види: H (переважають в міокарді) і M (найбільше в скелетній мускулатурі). Для ЛДГ тварин характерні п’ять ізоферментів, що складаються з таких субодиниць: I – HHHH, II – HHHM, III – HHMM, IV – HMMM і V –MMMM. Ізоферменти мають нумерацію: I – ЛДГ1 II – ЛДГ2, III – ЛДГ3, IV – ЛДГ4 і V – ЛДГ5. Перші два ізофермента (ЛДГ1 і ЛДГ2) при електрофорезі рухаються до анода – анодні фракції, останні два (ЛДГ4 і ЛДГ5) рухаються до катода – катодні фракції і середній ізофермент (ЛДГ3) займає проміжне положення.
|
|
|
Фракції відрізняються між собою біологічною роллю. Так, анодні фракції здійснюють процес перетворення піровиноградної кислоти в аеробних умовах, катодні – в анаеробних, а проміжна фракція – в аеробних і анаеробних. Для кожної тканини і органу характерний свій ізоферментний спектр. Так, в міокарді, мозку, нирках і еритроцитах переважають ізоферменти ЛДГ1 і ЛДГ2. Саме під їх впливом з молочної кислоти утворюється піровиноградна кислота, яка служить джерелом ацетил-КоА. ЛДГ4 і ЛДГ5 типові для скелетної мускулатури, тканин легень і печінки. Під впливом цих ізоферментів піровиноградна кислота відновлюється до молочної кислоти. ЛДГ3 переважає в тканинах ендокринних залоз і селезінки.
Спектр ізоферментів може змінюватися в різні періоди онтогенезу і при патології. Його визначення дає можливість діагностувати хворобу і контролювати лікування. Так, при нефриті у складі крові і сечі з’являються додаткові фракції ЛДГ4 і ЛДГ5, нетипові для здорових тварин. При захворюваннях легень у крові і сечі зростає вміст ЛДГ3.
