Специфічними особливостями бухгалтерського обліку в бюджетних

установах є:

– організація контролю за виконанням кошторису бюджетної установи;

– виділення в обліку касових і фактичних видатків;

– організація обліку із точки зору кодів бюджетної класифікації;

– сувора відповідність обліку і звітності вимогам нормативних документів, зокрема з урахуванням галузевої специфіки обліку (охорона здоров’я, освіта, наука, культура тощо).

Відповідно до Бюджетного кодексу керівник також несе відповідальність за цільове використання бюджетними коштами і результати основної діяльності.

Ведення бухгалтерського обліку в бюджетній установі відповідно до вимог Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" організовує керівник.

Відповідно до Бюджетного кодексу керівник також несе відповідальність за цільове використання бюджетними коштами і результати основної діяльності.

Зважаючи на специфіку діяльності бюджетної установи, ведення обліку здійснюється структурним підрозділом (бухгалтерією) на чолі з головним бухгалтером або ж централізованою бухгалтерією.

Відповідно до ПКМУ від 26 січня 2011 р. N 59 «Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи» затверджено Типове положення про бухгалтерську службу бюджетної установи. Затверджено порядок погодження призначення на посаду та звільнення з посади головного бухгалтера бюджетної установи; та порядок проведення оцінки виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень.

Економічні ресурси - матеріальна основа діяльності установи. Від раціональності їхнього використання залежить ефективність діяльності всіх структурних підрозділів бюджетної установи.

Керівництву необхідно мати вичерпну, достовірну інформацію про необоротні й оборотні активи, наявність у господарстві останніх, стан і розміщення, а також про джерела їхнього формування – власний капітал і зобов'язання. Таку інформацію, узагальнену та згруповану у відповідному порядку, отримують за допомогою бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан установи, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому вигляді на певну дату.

У бухгалтерському балансі бюджетних установ реалізовується принцип двосторонності, який полягає в тому, що господарські засоби установи відбиваються у двох аспектах:

– за речовинним складом (матеріальні необоротні активи, грошові кошти, матеріали);

– джерелами формування, які можуть бути власними й залученими.

Бухгалтерський баланс будують у вигляді двосторонньої таблиці. У лівій частині балансу, що називається активом, відображаються склад і розміщення майна і

коштами установи, а в правій, що називається пасивом, відбиваються джерела утворення власного капіталу та зобов'язань бюджетної установи.

Склад статей активу характеризує належність бюджетних установ до галузей невиробничої сфери, а склад статей пасиву вказує, що бюджетні установи – це установи державної чи комунальної форми власності, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів.

Актив і пасив балансу складається з окремих статей, кожна з яких відображає розмір певного економічного однорідного виду майна або його джерел. Статті бух-

галтерського балансу, у свою чергу, об'єднуються в економічно однорідні групи майна та розділи джерел його утворення. У бухгалтерському балансі бюджетної установи виділено три розділи активу і три розділи пасиву.

За складом статей і побудовою баланс бюджетної установи відрізняється від балансів суб'єктів підприємницької діяльності й має на меті не розкрити інформацію для інвесторів, а забезпечити контроль і аналіз використання коштами загального і спеціального фондів.

До активів установ належать ресурси, які контролюються й мають принести першим економічну вигоду через використання під час надання нематеріальних по-

слуг у разі обміну на інші активи чи під час погашення зобов'язань установ.

У І розділі Активу балансу "Необоротні активи" наводяться дані про вартість матеріальних і нематеріальних активів бюджетної установи, отриманих і призначених для використання установою. У валюту балансу включається залишкова вартість необоротних активів, тобто він складається за принципом «баланс-нетто».

У ІI розділі Активу балансу " Оборотні активи" зазначають дані про оборотні активи установи, призначені для невиробничого споживання чи використання під час господарської діяльності упродовж року.

У III розділі Активу балансу "Витрати" наводиться інформацію про суму витрат установи, здійснених протягом поточного звітного періоду. Витрати бюджетних установ охоплюють фактичні витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи за рахунок загального і спеціального фондів та інші виробничі витрати

Джерелами формування активів і витрат бюджетних установ є власні кошти (капітал), зобов'язання та доходи.

У І розділі Пасиву балансу "Власний капітал" подають інформацію про власний капітал бюджетної установи. Сума власного капіталу бюджетної установи – абстрактна величина. У той же час власний капітал (фонд у необоротних активах і фонд у МШП) є основою започаткування та подальшого здійснення фінансово-господарської діяльності бюджетної установи, одним із найважливіших показників.

У II розділі Пасиву балансу "Зобов’язання" подають інформацію про довгострокові та поточні зобов'язання установи.

У ІІІ розділі Пасиву балансу "Доходи" подають інформацію про суму доходів установи, які відшкодовують витрати за рахунок коштами загального і спеціального фондів за звітний період.

Для забезпечення тотожності відображення господарських операцій, групування та накопичення облікової інформації, необхідної для систематичного контролю, складання звітності та проведення аналізу, призначені План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Порядок застосування Плану рахунків бюджетних установ (наказ міністерства фінансів України від 26.062013 № 611)

За структурою План рахунків складається з де»вяти класів балансових рахунків і класу 0 "Позабалансові рахунки".

Структура плану рахунків орієнтована для потреби складання балансу й інших форм звітності.

Будь-яка господарська операція має відображатися на місці її здійснення у відповідних бухгалтерських документах. Таку реєстрацію господарських операцій називають первинним обліком, який становить основу бухгалтерського обліку.

Документування — це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках або технічних носіях (магнітних дисках, дискетах); це письмова реєстрація господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Первинні документи — це документи, створені в письмовому або електронному вигляді, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їхнє проведення. Після складання всі первинні документи передають у бухгалтерію. Кожний документ бухгалтерія ретельно перевіряє за змістовими, формальними і арифметичними показниками.

Основним документом, який регулює загальні правила застосування первинних документів, є Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Положення встановлює порядок створення, прийняття й відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності установи.

Облікові регістри — це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку.

Правила ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання кошторисів бюджетних установ встановлює Міністерством фінансів України.