Кваліфікаційна характеристика соціального педагога

Соціальний педагог - спеціаліст, зайнятий у сфері соціальио-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності. Він організовує взаємодію освітніх та нозанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Соціальний педагог згідно з посадовими обов'язками:

— вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді;

— умови їх життя в мікросоціумі;

— виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей та молоді;

— падає їм своєчасну допомогу та підтримку;

— виступає посередником між особистістю та організацією, сім'єю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів;

— здійснює реабілітацію дітей-інвалідів;

— організує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання;

— забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт;

— працює по профілактиці негативних явищ серед дітей та молоді.

Придатність спеціаліста до виконання перерахованих посадових обов'язків визначається рівнем сформованості в нього когнітивпого та операційного компонентів готовності до соціально-педагогічної роботи.

Когнітивний компонент (знання) є теоретичною основою соціальио-педа-гогічної діяльності.

Він передбачає оволодіння спеціалістом знаннями, які допомагають у практиці створювали систему засобів та прийомів для досягнення професійної мети, швидко орієнтуватися в нових ситуаціях, планувати свою діяльність, оцінювати її результативність.

До системи базових теоретичних знань соціального педагога відносять знання:

— основ соціальної політики держави та соціальио-правового захисту дітей та молоді;

— основ соціології, психології та педагогіки;

— основних закономірностей розвитку особистості;

— специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді;

— специфіки роботи в різних мікросоціумах;

— особливостей діяльності з сім'єю, різними групами дітей та молоді;

— функцій державних і недержавних організацій у системі соціально-педагогічиої діяльності;

— способів психолого-иедагогічпої діагностики;

— сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об'єднань.

Ці знання реалізуються в практичній діяльності соціального педагога. Вони тісно пов'язані з уміннями, які складають операційний компонент

готовності до соціально-педагогічної роботи.

В першу чергу це інтегровані уміння, якими повинен володіти кожен спеціаліст, незалежно від специфіки його конкретної діяльності.

Комунікативні вміння передбачають володіння культурою міжособового спілкування, налагодження контакту з іншою людиною, розвиток взаємодії з клієнтом в позитивному емоційному напрямку.

Аналітичні вміння спрямовані на аналіз процесів, що відбуваються в соціумі, аналіз стану дитини та вплив на неї мікросоціуму; виділення проблем дитини та розуміння сумісної діяльності з нею по їх подоланню.

Організаторські вміння - створення і розвиток офіційної та неофіційної мережі соціальної підтримки особистості, залучення волонтерів, що можуть надати ресурси, послуги та інші види допомоги.

Прогностичні вміння передбачають прогнозування розвитку особистості з врахуванням її проблем; постановку мети діяльності та її завдань, передбачення можливого результату роботи; планування етапів майбутньої діяльності.

Проектувальні вміння дозволяють створювати програми діяльності за окремими напрямами роботи; здійснювати відбір необхідних методів та форм діяльності; конкретизувати зміст роботи в кожному окремому випадку.

Соціально-педагогічна робота належить до таких видів професійної діяльності, в яких не лише знання та вміння, а особистісиі якості спеціаліста впливають у багатьох випадках па її результативність.

Визначаючи особистісиі характеристики соціального педагога, треба завжди пам'ятати, що він працює в сфері "людина-людина", яка вимагає від спеціаліста здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних відносин.

Потреба в спеціалістах соціально-педагогічного профілю в Україні сьогодні є надзвичайно актуальною. Установи, де можливе працевлаштуван-пя соціальних педагогів, можуть бути державними, громадськими чи державно-громадськими.

Сфери діяльності, в яких може бути задіяний працівник, здебільшого розрізняють за відомчою приналежністю.

Сфера освіти: загальноосвітні школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, центри дитячої творчості.

Сфера охорони здоров'я: будинки дитини, дитячі санаторії, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, інтернати для дітей-іпвалідів, дитячі лікарні, дружні клініки для молоді, анонімні кабінети.

Сфера соціального захисту населення: центри соціального обслуговування населення, притулки, кризові центри для жінок.

Сфера охорони правопорядку: приймальники-розподільники, спецінтернати, міліція у справах неповнолітніх, колонії для неповнолітніх.

Сфера служб для молоді: клуби за місцем проживання, центри молодої сім'ї, центри соціальних служб для молоді, громадські дитячі та молодіжні об'єднання, молодіжні служби працевлаштування.

На основі змісту соціально-педагогічної роботи виокремлюються професійні функції соціального педагога.