Вільний мандат

У конституційній практиці вільний мандат, як правило, передбачає пряму заборону імперативного мандату; закріплення принципу „незв’язаності” депутатів у своїй діяльності наказами та інструкціями виборців, партійними рішеннями; закріплення принципу загального представництва; а також неможливості відкликання депутатів.

Пряма заборона імперативного мандату міститься у конституціях низки держав. (Греція, Італія, Німеччина, Португалія, Данія).

В окремих конституціях закріплено норми, у відповідності до яких депутат представляє не той округ, в якому його було обрано, а всю націю (Бельгія, Туреччина, Франція).