Європейський банк реконструкції та розвитку

Ідея створення європейського банку для фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки вперше була висловлена у жовтні 1989 року президентом Франції Франсуа Міттераном та знайшла широку підтримку серед європейських країн та інших держав світу.

Засновниками нового міжнародного кредитного інституту - Європейського банку реконструкції та розвитку (the European Bank for Reconstruction and Development) стали країни Європи, а також США, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія разом з двома інституціональними членами - Європейським економічним співтовариством (ЄЕС) та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). На даний час членами Банку є 61 країна, ЄЕС та ЄІБ.

Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 року, яка набула чинності 28 березня 1991 року. Угодою передбачається встановлення тісних контактів Банку з Всесвітнім банком та Міжнародним валютним фондом. Перше засідання Ради керуючих ЄБРР відбулось 15 квітня 1991 року.

ЄБРР має статус міжнародної фінансової організації з найвищим кредитним рейтингом (ААА). В штаб квартирі ЄБРР (знаходиться у м. Лондон) працюють близько 900 працівників, 240 у представництвах банку.

З метою забезпечення правового поля для вступу України в ЄБРР, Президентом України підписано відповідний Указ „Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку ” від 14 липня 1992 року N 379/92, завдяки чому, вже 13 серпня 1992 року Україна набула статусу країни-члена ЄБРР.

В Україні працює представництво ЄБРР в Києві.

Відповідно до установчих документів банк має такі цілі й функції:

- підтримка економічного розвитку і реконструкції країн Центральної та Східної Європи з метою сприяння переходу їх до відкритої ринкової економіки і приватного підприємництва;

- підтримка країн - отримувачів допомоги в проведенні структурних економічних реформ, включаючи усунення монополізму, децентралізацію і приватизацію з метою інтеграції їхніх економік у світову економіку;

- сприяння інвестиціям у виробництво, а також у сферу послуг і фінансових сектор та пов’язану з ним інфраструктуру;

- стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів, надання технічної допомоги для підготовки, фінансування і реалізації проектів;

- фінансування приватних підприємств, а також підприємств, що приватизуються і роблять внесок у розвиток приватного сектору;

- сприяння екологічному розвиткові без негативних наслідків у довгостроковій перспективі.

Організаційна структура ЄБРР

Керівництво діяльністю ЄБРР здійснюється Правлінням - Радою керуючих (Board of Governors), в якому представлені всі країни-члени Банку. Правління збирається один раз на рік для прийняття рішень щодо стратегічних питань розвитку ЄБРР, обрання Директорів, призначення Президента тощо.

Виконавчий орган ЄБРР представлений Директоратом - Радою директорів (Board of Directors), та складається з 23 членів. Рада керує операційною діяльністю Банку, виконує повноваження, делеговані їй Радою керуючих, приймає рішення щодо розгляду та затвердження проектів, ухвалює бюджет.

Президент Банку (з травня 2008 року Томас Мірров) призначається Радою керуючих. Головує на засіданнях Ради директорів. Здійснює загальне керівництво над діяльністю Банку. Призначає та звільняє посадових осіб. За рекомендацією Президента Рада директорів призначає Генерального секретаря та 4 віце-президентів.

Статутний капітал ЄБРР

З моменту заснування у 1991 році початковий капітал ЄБРР складав 10 млрд. ЕКЮ, проте у 1996 році його було збільшено до 20 млрд. євро. Країни-члени відповідно до встановлених квот передплачують акції Банку, причому обов'язковій сплаті підлягають 30 % акцій, решта 70% являють собою частину гарантійного капіталу, тобто акції, які повинні сплачуватися на вимогу Банку.

Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються в таких пропорціях: 51 % для країн-членів ЄС та його двох інститутів; 13,5 % для країн Центральної та Східної Європи; 11,3% для інших європейських країн; 24,2% для неєвропейських країн.

Найбільші частки в капіталі Банку мають США - 10%; Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія - по 8,5 %. Частка України в статутному капіталі ЄБРР складає 0,8 %, Росії – 4%.

У травні 2010 року було здійснено Четвертий перегляд стану ресурсів Банку, результатом якого стало збільшення дозволеного до випуску капіталу на 10 млрд. євро.

За результатами Четвертого перегляду стану ресурсів Банку, Україна отримала 808 оплачених акцій.

Внесення додаткового сплаченого капіталу у розмірі 1 млрд. євро надасть змогу збільшити обсяг фінансування у 2010–2015 роках на 20 млрд. євро.

Умови, види, напрями фінансування

В рамках прийнятої стратегії ЄБРР працює у двох напрямках: надання міжнародних кредитів на пільгових умовах під гарантії Уряду (40%) та кредитування приватних підприємств України на комерційних умовах (60%). У 2010 році в Україні 65% проектів спрямовувались у приватний сектор, решта - у державний.

Банк фінансує різні галузі, окрім оборонної та тютюнової промисловості, а також проектів ігорного бізнесу.

ЄБРР здійснює такі види фінансування:

- кредити для комерційних підприємств;

- кредити для проектів у галузі розвитку інфраструктури;

- інвестиції в статутні фонди підприємств, гарантії.

Процентна ставка по кредитах ЄБРР встановлюється з певною маржею над базовою ринковою ставкою (LIBOR чи EURIBOR). Для кредитів, які надаються під гарантію уряду країни-позичальника, ця ставка дорівнює LIBOR/ EURIBOR +1% (маржа Банку). Кредити надаються під плаваючу або фіксовану ставку, а також із застосуванням цілого ряду інструментів хеджування, якщо операції здійснюються на ринку цінних паперів. Для кредитів у приватній сфері розмір маржі відображає як політичні ризики, що притаманні даній країні, так і комерційні ризики та відповідає кон`юнктурі ринку синдикованих кредитів.

Термін повернення кредиту становить 5-10 років в залежності від умов проекту. При наданні кредитів на реалізацію крупних проектів розвитку інфраструктури строк погашення позики може становити до 15 років. Розмір пільгового періоду, коли сплачується лише процентна ставка та плата за резервування коштів позики (так званий grace period), підлягає узгодженню, для крупних проектів від досягає до 4 років.