Перспективи реформування місцевого самоврядування

Держава має здійснити швидкі та системні кроки направлені на проведення реформи місцевого самоврядування в Україні з метою перетворення місцевого самоврядування у найбільш наближену до людини, відповідальну та ефективну владу здатну забезпечити підвищення якості життя людини за рахунок створення умов для сталого розвитку територіальних громад як самостійних та самодостатніх соціальних спільнот, члени яких матимуть можливість ефективно захищати власні права та інтереси шляхом участі у вирішенні питань місцевого значення.

Проведення реформи місцевого самоврядування має супроводжуватись створенням чіткої, зрозумілої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування з можливістю чіткого розподілу повноважень, як між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади так і між органами місцевого самоврядування різних рівнів адміністративно-територіального устрою держави. Для цього до всіх органів місцевого самоврядування, створених на новій територіальній основі мають застосовуватись:

- єдині вимоги стосовно компетенцій надання соціальних та адміністративних послуг згідно із соціальними стандартами, які визначаються законом;

- прямі комунікативні відносини з центральними органами влади;

- єдина система статистичної звітності.

Для місцевих бюджетів органів місцевого самоврядування, що діють у адміністративно-територіальних одиницях будуть застосовуватися прямі міжбюджетні відносини з Державним бюджетом України.

Система адміністративно-територіального устрою має бути трирівневою і складатись із таких адміністративно-територіальних одиниць: громада, район, регіон.

Громада має бути базовим рівнем адміністративно-територіального устрою в Україні. Громада формується, як правило, навколо поселення (місто, селище) - центру економічної активності, де розміщені основні місця працевлаштування мешканців навколишніх поселень та наявні кращі, ніж у найближчих поселеннях, елементи бюджетної та інженерної інфраструктури та транспортної доступності. У разі якщо сформувати громаду на базі центру економічної активності неможливо, то з дотриманням критеріїв щодо доступності соціальних послуг, громада формується навколо села - центру соціального розвитку, що визначається як поселення, найближче розташоване до географічного центру новоутвореної сформованої громади.

Район має бути адміністративно-територіальною одиницею субрегіонального рівня, проміжним рівнем між базовим і регіональним рівнями, який як правило, відповідає рекомендаціям ЄС щодо NUTS-3. Район складатиметься з громад.

Регіон має бути адміністративно-територіальною одиницею регіонального рівня яка складатиметься з районів. Під поняттям регіон розуміють: Автономну Республіку Крим, області.

Вимоги, яким мають відповідати громади та райони, порядок їх утворення, буде визначатися законом.

Органи місцевого самоврядування утворюватимуться в усіх адміністративно-територіальних одиницях та всіх рівнях адміністративно-територіального устрою: областях, містах Київ та Севастополь, районах, громадах. Особливості статусу, адміністративно-територіального устрою органів публічної влади, що діятимуть у містах Києві та Севастополі визначатимуться окремими законами.

В Автономній Республіці Крим продовжуватимуть діяти представницький орган – Верховна Рада Автономної Республіки Крим, виконавчий орган – Рада міністрів Автономної Республіки Крим. В областях, містах Києві та Севастополі органами місцевого самоврядування будуть відповідно обласні, Київська та Севастопольська міські ради та їх виконавчі органи. В районах органами місцевого самоврядування будуть районні ради та їх виконавчі органи. В громаді органами місцевого самоврядування будуть: рада громади, її виконавчий орган, голова громади. В поселеннях, що входять до складу громади і не є її адміністративним центром, обиратиметься староста села та може утворюватись орган самоорганізації населення. В міських громадах чисельністю понад 300 тис. чол. можуть створюватись райони в місті з населенням чисельністю не менше 100 тис. осіб в кожному, на рівні яких функціонують органи самоорганізації населення та відокремлені підрозділи виконавчого органу ради громади.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування мають бути розмежованими.

Матеріальною основою місцевого самоврядування має бути майно, що є у власності територіальних громад (комунальній власності), а також об’єкти їх спільної власності. Має бути завершене розмежування комунальної та державної власності, в тому числі відповідне розмежування земель. Первинним носієм права комунальної власності є територіальна громада.Розмежування власності здійснюється відповідно до визначених за рівнями публічної влади повноваженнями. Територіальним спільнотам районів і областей має бути надане право власності на об’єкти, які забезпечують виконання ними визначених законом функцій.

Створення умов для належного виконання повноважень органами місцевого самоврядування та забезпечення їхньої фінансової самостійності потребує вдосконалення законодавства щодо місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин. Зокрема, слід забезпечити відповідність рівня фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування їхнім повноваженням, визначеним законодавством. В частині наданих державою повноважень повинні встановлюватися чіткі стандарти надання послуг, уніфіковані по всій країні. Рівень фінансової допомоги з боку держави має забезпечувати дотримання цих стандартів. В частині власнихповноважень – держава встановлює для місцевого самоврядування лише загальні вимоги щодо якості надання публічних послуг. Для забезпечення фінансовими ресурсами виконання наданих державою повноважень, за органами місцевого самоврядування мають бути закріплені ті джерела, які за своєю природою є загальнонаціональними, однак на рівень сплати яких органи місцевого самоврядування мають істотний вплив, в тому числі ті, які сплачуються за використання природних ресурсів відповідної території. Для забезпечення власних повноважень органів місцевого самоврядування необхідно застосовувати фінансові ресурси, які за своєю природою закріплені за конкретною територією, сплати яких важко уникнути, які легко адмініструються органами місцевого самоврядування. При цьому органам місцевого самоврядування слід надати необхідні фінансові інструменти для забезпечення виконання цих повноважень у вигляді місцевих податків, права їх встановлення, регулювання ставок, адміністрування, правового захисту рішень місцевого самоврядування в частині стягнення місцевих податків та зборів.

Субвенції, що надходять до місцевих бюджетів, як правило, повинні мати цільове спрямування на видатки розвитку за конкретними програмами. Трансферти, незалежно від їх природи повинні надаватись безпосередньо до бюджетів, які є кінцевими отримувачами цих трансфертів. Не можуть надаватись трансферти з державного бюджету одному рівню місцевого самоврядування для їх перерозподілу на інші рівні. Розрахунок трансфертів повинен проходити прозоро, гласно, із залученням до консультацій представників від всіх рівнів органів місцевого самоврядування, що мають відповідні повноваження. Процедури надання трансфертів повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту їх надання. Адміністрування місцевих податків та зборів має здійснюватись органами місцевого самоврядування.

Законодавче забезпечення реформи місцевого самоврядування повинно носити комплексний характер і виходити із ідеології його цілісності, нового алгоритму конституційно-правового регулювання відносин у сфері місцевого і регіонального розвитку на таких рівнях законодавчого забезпечення.

Перший – конституційно-правовий. Для системної реформи місцевого самоврядування має бути внесено зміни до окремих статей Конституції України.

Другий – законодавчо-спеціалізований. Потрібно ухвалити нові закони про адміністративно-територіальний устрій, про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації, прийняти нормативно-правові акти про систему консультацій держави та місцевого самоврядування через асоціації органів місцевого самоврядування.

Третій – законодавчо-галузевий, який пов’язаний із внесенням змін до законодавства у сферах бюджетної, податкової, земельної політики, охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, житлово-комунального господарства.

Слід удосконалити законодавство про місцеві вибори. Пропорційна виборча система із закритими партійними списками повинна бути замінена або пропорційною виборчою системою із відкритими виборчими списками, або мажоритарною виборчою системою. Обрання голів територіальних громад повинно відбуватись на основі абсолютної більшості голосів. На регіональному та субрегіональному рівнях виборча система повинна відповідати вимогам Конституції України і забезпечувати представництво суб’єктів формування цих органів.

Отже, Концепція реформування місцевого самоврядування передбачає поліпшення якості життя людини у територіальних громадах, через становлення ефективного місцевого самоврядування як інституту спроможної публічної влади, що надає якісні послуги публічного характеру безпосередньо громадянам на відповідній території під свою відповідальність відповідно до законодавства. Розбудова раціональної просторової основи організації публічної влади для забезпечення доступності та якості надання соціальних та адміністративних послуг, ефективного використання публічних ресурсів, сталого розвитку всіх територій України, здатності адекватно реагувати на соціальні та економічні виклики є метою реформи адміністративно-територіального устрою в Україні.