1.При тривалій глобальній гіпокінезії хворого:
1.збільшується чутливість м’язів до симпатико-адреналових впливів;
2.зменшується чутливість м’язів до симпатико – адреналових впливів;
3.збільшується об’єм циркулюючої крові;
2.Покращення газообміну за рахунок активізації неуражених ділянок легень спеціальними дихальними вправами здійснюється:
1. за рахунок компенсуючої дії фізичних вправ;
2.за рахунок стимулюючої дії фізичних вправ;
3.за рахунок трофічної дії фізичних вправ;
3.В стаціонарних умовах призначається хворим:
1.ліжковий руховий режим;
2.щадний руховий режим;
3.тренуючий руховий режим;
4.Ідеомоторні фізичні вправи виконуються:
1. в уяві хворого;
2.з напругою м’язів без зміни їх довжини;
3. з максимальним споживанням кисню;
5.Загартування обтиранням водою треба починати:
1 з температури 35-36 градусів;
2. з температури 16 – 18 градусів;
3.з температури 20 – 25 градусів;
6.Працетерапія в лікувальній фізкультурі відноситься до:
1засобу ФР;
2.форми використання фізичних вправ;
|
|
3. методу проведення заняття фізичними вправами;
7.Блочні механотерапевтичні пристрої використовуються для:
1 відновлення рухливості вражених суглобів;
2.збільшення глобальної аеробної витривалості хворого;
3.підсилення процесів гальмування в центральній нервовій системі хворого;
8.Непереривний вібраційний прийом масажу сприяє:
1.підвищенню тонусу вражених м’язів;
2. зниженню підвищеного тонусу вражених м’язів;
3.вазоконстрикці\ї вражених тканин;
9.Індивідуальний метод заняття лікувальною гімнастикою призначається хворому з гіпертонічною хворобою переважно:
1. на ліжковому руховому режимі в стаціонарі;
2.на вільному руховому режимі;
3. на треную чому режимі в санаторії;
10.Інтенсивність фізичного навантаження в дозованій ходьбі визначається:
1.величиною пульсу під час ходьби;
2.довжиною пройденого шляху хворим;
3.тривістю дозованої ходьби;
ВАРІАНТ № 6.