Протекціонізм і його сучасні форми. Проблема співвідношення лібералізаційних заходів і протекціонізму в зовнішньоекономічній діяльності України

Протекціонізм– державна політика захисту внутр ринку від іноземної конкуренції шляхом використ тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики. Так держава захищає нац виробників, стимулює розвиток нац вирцтва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що веде до падіння конкурентоспроможності нац товарів, посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Форми:

- селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

- галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше с\г;

- колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

- прихований – здійснюється методами внутрішньої ек політики.

Новою формою сучасного протекціонізму є так називане “добровільне” обмеження експорту. Суть його - під погрозою застосування особливо твердих мір обмеження імпорту одна країна змушує іншу “добровільно” скорочувати експорт визначених товарів. Щоб контролювати виконання своїх зобов'язань, держава повинна встановлювати експортні квоти і стежити за їх виконанням (у випадку кількісних обмежень експорту) або здійснювати моніторинг експортної торгівлі, стежачи за дотриманням мінімально припустимого рівня цін (якщо прийняте зобов'язання підтримувати ціни на належному рівні).

Виділяють також такі форми:

1)традиційний

Інструменти такої форми протекціонізму мають обмежений ха-р: створ торгових барєрів, що перешкоджають доступу іноземних товарів на ринок. Ціль – трансформувати умови конкуренцій, щоб дати нац. підпр можливість конкурувати з іноземними. Така форма знижує ефективність використ ресурсів в економіці, створ умови для функціонування менш ефективних підпр., дискримінуються іноземні виробники. Така форма – пасивна.

2)вибірковий

Направлений на недобросовісних та найбільш загрозливих конкурентів

-основний (протидія недобросовісній конкуренції);

-додатковий (надзвичайні обмежуючі заходи)

Ця форма направлена на виправлення спотворених умов конкуренції, які можуть виникати внаслідок втручання держави (субсидіювання) чи з дискримінаційною політикою приватних компаній у сфері цін (демпінг)

3) глобальний (екстериторіальний)

Країна, що проводить таку політику намагається впливати на умови використання конкурентами переваг та факторів вирцтва у країнах-конкурентах

Стосовно того, що і для якої країни краще – політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.

Аналізуючи проблему співвідношення зовнішньоек лібералізації і протекціонізму в Україні, я б хотіла зазначити, що вся історія ек трансформації різних країн і зокрема постсоціалістичних свідчить про те, що на ранніх стадіях переходу до ринк ек лібералізація зовн торгівлі не тільки не буде сприяти модернізації економіки, але навіть може їй зашкодити. Немає прикладу великої країни, що провела б успішну модернізацію, не вдаючись до поєднання "вільного підприємництва" з держ втручанням. Керування ринком і пряме втручання в ринк відносини є частиною процесу будування ринку. Якщо просто викинути неконкурентоспроможну галузь у глобальний ринок, то це не приведе до появи конкурентноспроможних фірм, що добре орієнтуються в ринк відносинах.

Незважаючи на те, що протекціонізм є стимулятором вирцтва, збільшення зайнятості, але суть проблеми у тому, що вітчизняне вирцтво потребує захисту, бо воно є не досить ефективним, і протекціонізм, обмежуючи конкуренцію, створює умови для збереження такого стану. А стосовно зайнятості, то імпорт хоча й скорочує її в імпортозамінних галузях, проте він створює й нову (пов’язану із закупівлею, продажем, обслуговування імпортної продукції).

Прикладом протекціонізмі в Україні була введена у грудні 2009р 13%-ва тимчасова надбавка на мито, яка була встановлена з метою відновлення рівноваги платіжного балансу. ЇЇ скасували у березні на всі імпортні товари, крім автор та холодильників.

У 2010 р Україна стала одним із лідерів по протекціонізму і враховуючи низьку конкурентоспроможність укр продукції, відмови від протекціонізму найближчим часом не буде. Згідно зі звітом GTA, Україна розділяє з Бєларуссю і Китаєм сьоме місце з використання протекціоністських методів захисту (торкнулися 23 секторів економіки). Основна частина обмежень України стосується Азіатських виробників.

Дилема також лежить у тому, що Україна стала членом СОТ, яка пропагує політику вільної торгівлі.