Міжнародна організація по цукру— МОС (International Sugar Organization — ISO)

Міжнародна угода по цукру (МСЦ) уперше було підписано в 1937 р.(СРСР був учасником), однак воно припинило свою дію з початком другої світової війни, хоча формально продовжував існувати його Секретаріат. У 1953 р. Конференція ООН по цукрі розробила текст нової Міжнародної угоди по цукрі, що набрало сили в 1954 р. терміном на 5 років. У ньому брало участь 23 країни (у тому числі СРСР). У 1959 р. набрало сили нова угода терміном на 5 років. Однак у зв'язку з тим, що учасники угоди не змогли домовитися про встановлення експортних квот на останні два роки дії Угоди, вона фактично припинило свою дію в 1961 р. Збереглася лише Міжнародна рада по цукру і його Секретаріат. Чергова Міжнародна угода по цукру було розроблено і прийняте на Конференції ООН по цукрі в 1968 р. Воно набрало сили в 1969 р. терміном на 5 років. Основна мета угоди складалася в стабілізації цін на світовому ринку шляхом експортних квот. Конференція ООН по цукрі 1973 р. не змогла розробити текст нової угоди. З метою збереження Міжнародної ради по цукрі і його Секретаріаті була прийнято лише адміністративна Міжнародна угода по цукрі, що діяло з 1974 по 1977 р. На Конференції ООН по цукрі в 1977 р. була прийнято нова Міжнародна угода по цукрц (МСЦ 1977 р.), що набрало сили з 1 січня 1978 р. і згодом бути продовжено до 31 грудня 1984 р. У ньому брало участь 44 що експортує страны і 15 країн-імпортерів (включаючи СРСР). У ході переговорів по висновку нової міжнародної угоди по цукрі, що проходили в 1983—1984 р., протиріччя між експортерами цукру, особливо між ЄС і країнами, що розвиваються, не дозволили розробити угода з регулюючим механізмом. У результаті з 1984 р. воно стало функціонувати без економічних статей. Наступне міжнародна угода по цукрі було укладено в 1987 р. і діяло до 1992 р. У 1992 р. набрало сили нове МСС, що продовжує діяти і також без економічних статей. У нього входять 46 учасників.

Основні цілі Міжнародної угоди по цукру:

• розширення міжнародної торгівлі цукром і насамперед з метою збільшення експортного виторгу країн-експортерів, що розвиваються;

• досягнення стабільних умов у міжнародній торгівлі цукром, зокрема, запобігання надмірних коливань цін при таких рівнях цін, що були б вигідними і справедливими для виробників і виправданими для споживачів;

• забезпечення постачань цукру, достатніх для задоволення потреб країн, що імпортують;

• збільшення споживання цукру;

• сприяння рівновазі між пропозицією цукру і попитом на нього;

• обмін інформацією про світовий ринок цукру;

• сприяння координації політики окремих країн в організації збуту цукру.

МОС здійснює свою діяльність через Міжнародну раду по цукрі, а також Виконавчого директора, що керує фондом фінансування запасів і Секретаря, призначуваних Радою. Міжнародна рада по цукрі є керівним органом і складається з представників усіх країн, що беруть участь в Угоді. Він проводить дві регулярні сесії в рік (у травні і листопаду).

Рад здійснює наступні функції:

• робить двічі в рік оцінку ймовірного обсягу виробництва і споживання цукру в поточному і майбутньому році;

• стежить за станом і тенденціями розвитку світового ринку цукру, виявляє короткострокові і довгострокові проблеми розвитку цукрової промисловості і з цією метою проводить відповідні дослідження;

• збирає й узагальнює інформацію про нові області застосування цукру, про виробництво замінників;

• випускає періодичні видання й окремі монографії по ринку цукру.

Для надання допомоги Раді у виконанні покладених на нього функцій створені і функціонують наступні допоміжні органи: Виконавчий комітет, Статистичний комітет, Комітет зі споживання цукру, Комітет з перегляду цін, Комітет зі спеціального резерву квот, Мандатний комітет, Фінансовий комітет і робоча група по приєднанню до Угоди.

Для цілей фінансування витрат МОС щорічно затверджується адміністративний бюджет.

2.6.2. Міжнародні ради

Міжнародні ради (International Councils) на відміну від Міжнародних організацій не мають правосуб'єктність і не передбачають спеціальних механізмів регулювання ринків. Вони створювалися в рамках міжнародних товарних угод з метою надання сприяння їхньої реалізації шляхом регулювання відносин між учасниками угод, надання їм інформації про стан і тенденції розвитку світового товарного ринку і вживання заходів по регулюванню світових цін. В даний час діють Міжнародні ради по маслиновій олії, олову, зерну. Робочими органами Міжнародних рад є пленарні сесії, комітети і Секретаріат.

1. Міжнародна рада по маслиновій олії — МРМО (International Olive Oil Council — IOOC)

Основні цілі Угоди:

• міжнародне співробітництво і спільні дії на ринку;

• сприяння розвитку і взаємному обміну технологіями по вирощуванню і переробці оливок;

• розширення міжнародної торгівлі маслиновими продуктами;

• стандартизація в міжнародній торгівлі маслиновими продуктами.

Міжнародна рада по маслиновій олії покликаний контролювати виконання Угоди і буде продовжувати сприяти всіма способами розширенню світового виробництва маслинової продукції, її споживанню і міжнародній торгівлі. У його функції входить збір інформації з питань надання допомоги в різних формах галузям промисловості по вирощуванню оливок і виробництву маслинової продукції.

2. Міжнародна рада по олову — МРО (International Tin Council — ITC)

Основні цілі МРО:

• запобігання надмірних коливань цін на олово;

• забезпечення рівноваги між світовим виробництвом і споживанням олова;

• зм'якшення труднощів, що виникають у результаті чи надлишку недостачі олова;

• прийняття у випадку недостачі олова мір, спрямованих на збільшення виробництва олова і його справедливий розподіл.

3. Міжнародна рада по зерну МРЗ (International Gram Council — IGC)

Основні цілі Конвенції про торгівлю зерном 1995 р.:

• сприяння міжнародному співробітництву у всіх областях торгівлі зерном у тім ступені, у якій вони торкаються положення з продовольчим зерном;

• сприяння розширенню міжнародної торгівлі зерном і забезпечення найбільш вільного розвитку такої торгівлі, включаючи ліквідацію торгових бар'єрів і несумлінної і дискримінаційної практики, в інтересах всіх учасників, зокрема, з числа країн, що розвиваються;

• у можливо більш повній мері сприяння стабілізації міжнародних ринків зерна в інтересах всіх учасників; зміцнення світової продовольчої безпеки і сприяння розвитку країн, чия економіка в значній мірі залежить від комерційних продажів зерна;

• забезпечення форуму для обміну інформацією й обговорення питань торгівлі зерном, що викликають заклопотаність учасників.

2. 6.3. Міжнародні консультативні організації

Міжнародні консультативні організації створюються у виді комітетів, метою яких є надання сприяння розвитку міжнародної торгівлі відповідним товаром шляхом надання учасникам інформації про стан кон'юнктури світових товарних ринків, обговорення проблем, зв'язаних з розвитком виробництва і міжнародної торгівлі даним товаром, регулюванням ринкових цін. До числа Міжнародних консультативних організацій відносяться: Міжнародний консультативний комітет з бавовни, Комітет ЮНКТАД по вольфраму.

1. Міжнародний консультативний комітет з бавовни — МККБ (International Cotton Advisory Committee — ICAC)

Міжнародний консультативний комітет з бавовни — це міжурядова організація, що поєднує країни, зацікавлені в співробітництві в області виробництва, світової торгівлі і споживання бавовни. У 1982 р. до складу МККБ входило 49 країн-членів.

Основні функції МККБ:

• спостереження за станом кон'юнктури світового ринку бавовни і вивчення факторів, що роблять вплив на її розвиток;

• збір і поширення статистичної й іншої інформації про світове виробництво, світову торгівлю, споживання, запасах і цінах на бавовну, а також інформації з інших текстильних волокон і текстильних тканин, оскільки вони впливають на розвиток ринку бавовни;

• представлення рекомендацій урядам країн-членів МККБ по проведенню конкретних заходів, спрямованих на розвиток міжнародного співробітництва на світовому ринку бавовни;

• організація і проведення обговорень з питань цін на бавовну, по конкретним питанням виробництва бавовни і приймається відповідна угода.

2. Комітет ЮНКТАД по вольфраму (Міжнародна група експертів по вольфраму) (UNCTAD, Committee on Tungsten)

Створений у 1963 р. У ньому можуть брати участь усі члени ЮНКТАД. На постійній основі в ньому беруть участь 29 країн. Мети Комітету:

• збір і поширення статистичної й іншої інформації зі світового ринку вольфраму;

• складання і публікація оглядів стану і розвитку кон'юнктури ринку вольфраму;

• розгляд заходів для стабілізації ринку вольфраму. Основним напрямком діяльності Комітету є розробка заходів для регулювання ринку вольфраму за допомогою міжнародного механізму. Комітет з вольфраму підзвітний Комітету із сировини Ради ЮНКТАД. В міру необхідності для розгляду окремих питань, що входять у його ведення. Комітет створює різні допоміжні органи, що діють на тимчасовій основі.

2.6.4 Міжнародні дослідницькі групи по сировинних товарах

Міжнародні дослідницькі групи по сировинних товарах (МИТЬ) — це міжурядові багатобічні організації, що діють у рамках чи під егідою Конференції ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). Їхньою метою є обговорення актуальних проблем розвитку світових товарних ринків і прийняття по них необхідних рекомендацій країнам-учасникам.

1. Міжнародна дослідницька група по каучуку— МДГК (International Rubber Study Group — IRSG).

Міжнародна дослідницька група по каучуку — це міжурядова організація, що має свій статут. Вона була створена в 1944 р. з ініціативи США, Великобританії і Нідерландів. МДГК поєднує 27 країн-учасниць (СРСР брав участь з 1967 р.).

Мети групи:

• організація міжнародного форуму для обговорення проблем розвитку виробництва, споживання і міжнародної торгівлі натуральним і синтетичним каучуком;

• збір інформації і підготовка публікацій по світовому ринку каучуку;

• представлення рекомендацій учасникам групи, що не носить обов'язкового характеру;

• організація симпозіумів з питань, зв'язаним з економікою натурального і синтетичного каучуку, і публікація матеріалів симпозіумів;

• розгляд мір, спрямованих на розширення світового споживання каучуку, на усунення перешкод у торгівлі, на розвиток співробітництва між виробниками і споживачами каучуку.

2. Міжнародна дослідницька група по свинцю і цинку — МДГСЦ (International Lead and Zinc Study Group — ILZSG)

Міжнародна дослідницька група по свинці і цинку була утворена в 1958 р. на основі рішення Міжнародної конференції по свинці і цинку, проведеної під егідою ЭКОСОС ООН. Відповідно до Положення про коло ведення МДГСЦ, прийнятому в 1960 р., членами Групи можуть бути уряду країн-членів ООН, що відповідають спеціалізованих чи установ членів ВТО, зацікавлені у виробництві, споживанні і міжнародній торгівлі свинцем і цинком. Учасниками Групи стала 31 країна (СРСР брав участь з 1960 р., зараз членом є РФ).

Цілі МДГСЦ:

• проведення міжурядових консультацій з питань міжнародної торгівлі свинцем і цинком і в першу чергу співвідношення попиту, що стосується, і пропозиції;

• вивчення тенденцій розвитку кон'юнктури ринків, проблем збуту;

• підготовка і представлення країнам-учасницям рекомендацій з дозволу виникаючих труднощів і проблем.

3. Міжнародна дослідницька група по міді — МДГМ (International Copper Study Group — ICSG)

Міжнародна дослідницька група по міді була створена в 1989 р. поза рамками ЮНКТАД зі статусом незалежної міжнародної міжурядової організації.

Мети МДГМ:

• забезпечення широкого міжнародного співробітництва з питань, що стосується міді;

• обмін інформацією про міжнародну економіку міді;

• проведення міжурядових консультацій і вироблення рекомендацій урядам країн-членів по запобіганню різких коливань цін і забезпеченню збалансованості попиту та пропозиції на ринку міді.

2.6.5 Міждержавні організації країн-виробників і експортерів сировини

Міжурядові організації країн-виробників і експортерів сировини створювалися інтенсивно в 60-ті роки з ініціативи країн-постачальників сировинних товарів, що розвиваються, з метою зміцнення національного контролю над природними ресурсами і стабілізації цін на ринках сировинних товарів. Товарні асоціації покликані стати противагою існуючій системі організації споживачів на ринках сировини, щоб усунути положення, при якому західні країни одержують однобічні переваги, обумовлені картелизацией ринків покупців [4.].

Цілями діяльності товарних асоціацій є:

• координація політики країн-членів в області сировинних товарів; розробка шляхів і методів захисту їхніх торгових інтересів;

• сприяння розширенню споживання визначеного виду сировини в країнах-імпортерах;

• здійснення колективних зусиль у справі створення національної переробний промисловості, спільних підприємств і фірм по переробці, перевезенню і збуту експортованої сировини;

• установлення контролю над операціями ТНК; розширення участі національних фірм держав, що розвиваються, у переробці і збуті сировини; налагодження прямих зв'язків між продуцентами і споживачами сировини;

• запобігання різких падінь цін на сировину;

• спрощення і стандартизація торгових угод і необхідної для цього документації;

• проведення заходів, що сприяють розширенню попиту на сировинні товари.

2.6.6 Організація країн-експортерів нафти

ОПЕК (Organization of the Petroleum Exporting Countries — OPEC)

Створена в 1960 р. на конференції в Багдаді. Її Утомившись, затверджений у 1961 р., згодом неодноразово переглядався. Відповідно до Статті 7 Статуту, повноправними членами можуть бути тільки члени-засновники і ті країни, чиї заявки на прийом були схвалені Конференцією. Будь-яка інша країна, що експортує сиру нафту в значних кількостях і имеющая інтереси, в основному співпадаючі з інтересами країн-членів, може стати повноправним членом за умови, що її прийняття буде схвалено більшістю в 3/4 голосів, включаючи голосу всіх членів-засновників. Статус асоційованого члена не може бути наданий жодній країні, що не має інтересів і цілей, схожих у своїй основі з інтересами держав-членів.

У складі ОПЕК — 12 країн-членів. Членами-засновниками ОПЕК є 6 країн: Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Саудівська Аравія. Згодом у число членів були прийняті ще 6 країн: Алжир, Габон, Індонезія, Катар, Нігерія, ОАЭ.

Цілі ОПЕК:

• координація й уніфікація нафтової політики країн-членів;

• визначення найбільш ефективних колективних і індивідуальних засобів захисту їхніх інтересів;

• використання необхідних засобів і способів забезпечення стабільності цін на світовому ринку нафти;

• захист інтересів країн-виробників нафти шляхом забезпечення їм стійких доходів;

• забезпечення ефективного, регулярного і рентабельного постачання нафтою країн-споживачів;

• забезпечення одержання справедливих доходів інвесторами від капіталовкладень у нафтову промисловість;

• забезпечення охорони навколишнього середовища;

• співробітництво з країнами — нечленами ОПЕК з метою реалізації ініціатив по стабілізації світового ринку нафти.