Рух і музика

Взаємодія з музикою на заняттях сценічним рухом може від­буватися в трьох варіантах:

• коли музика — тло для руху;

• коли рух — тло для музики;

• коли рух — це музика.

Якщо на уроках утилітарно використовувати музику як рит­мічний початок, що організує, то вона може перетворитися з парт­нера, який допомагає, на суперника, який придушує індивідуальні можливості учня і навіть руйнує їх.

Музика — партнер підступний, що не прощає недбалої вза­ємодії з нею. Недбалість може виникнути від непідготовленості учнів до роботи з музикою. Тому використання музики на занят­ті повинно відбутися в той момент, коли для цього є необхідна готовність. Початок роботи з музикою — момент відповідальний і делікатний. Чим цікавіша й серйозніша музика, тим складніше використовувати її під час заняття. Використання випадкової му­зики разом із неточно поставленим завданням може зруйнувати раніше опановані форми руху. Крім того, будь-який музичний добуток диктує тип, а часто й стереотип руху, і, коли настане час відділитися від музичної основи, учень може бути емоційно непідготовлений до такого кроку й тому виявиться безпомічним й уразливим.

На уроках важливо розбудити «музичність» тіла, його «внут­рішній слух», навчити тіло виконувати свою «внутрішню» музи ку. Спочатку необхідно знайти свою гармонію руху, без музики, в «порожньому просторі», заповненому тишею, де всі імпульси й пластичні мелодії народжує тільки тіло учня.

Існують зовнішня музика і внутрішня музика, автором якої є учень, і тільки учень.