Історія голосних переднього ряду у прасловянській мові

До голосних переднього ряду прасловянської мови належать і(високе підняття), е, ę¸ь(середнє підняття), ĕ (ять) (низьке підняття).

● [i] утворився з ī, секундарний [i] – в результаті монофтонгізації і-дифтонгів (аі, оі, еі)

● [е] походить з ĕ

● [ę] утворився в результаті дії закону відкритого складу, адже приг. [n] перед іншим приголосним як самостійний звук не міг зберегтися, в такій позиції він перетворювався в додатковий призвук попереднього голосного. Таким чином [ę] розвинувся з звукосполучення [en], що походить з давніших [ĕn],[ěm]. [ę] походить також із [ьn], [ьm]-з дифтонгічних сполук [ĭn],[ĭm], що виникли з індоєвропейських сонантів [ņ][m۪].

● [ь] розвинувся з [ĭ] а також з ĭ в сполуках [ǐr],[ĭl], що виникли в результаті втрати складотворчості сонантів і перетворення їх на сполучення «голосний + приголосний»: *vỊn- → *vĭln- → *vьln-

● [ĕ] виник з [ē], дифтонгів [аі], [оi].

Історія голосних заднього ряду у праслов’янській мові.

До голосних заднього ряду праслов’янської мови належали: a, o, u, ъ, Ѫ (он). Праслов. [о] виник з двох давніх індоєвропейських коротких голосних – [а] та [о]. Гол. [а] розв. з давніх і.є. довгих голосних - [а] та [о]. Зредукований ъ розв. з і.є. короткого u та з новіших сполучень ir, il, ur, ul (з короткими голосними), що виникли на слов’янському ґрунті внаслідок втрати складотворчості сонантів [r], [l] і перетворення їх на сполучення “голосний + приголосний”. Праслов. u (оу, сучасний у) розвинувся із дифтонгів au, ou, eu. Ѫ виник зі звукосполучення “носовий + голосний заднього ряду”(an, om), а також з і.є. складотворчих сонантів r, l.

6. Історія консонантизму праслов*янської мови

Прасл. м. успадкувала спрощену систему приг. Це відбулося за рахунок втрати придихових dh, th …лабіовелярних gw, hw; не успадкувала палатальних g’, k’.

g’ – ж’

k’ – з’

Фонема х (ch) – у сист. прасл. м. – це фонетичний новотвір.

Приг. х виник за умов: приг. с на праслов. грунті переходив у х після i, w, г, к, крім тих випадків, якщо далі стояв проривний приголосний: porsos→*porxъ (порох)

З хронологічного погляду с→х відбувся до монофтонгізації дифтонгів.

Необхідно звернути увагу на втрату сонантів. З них розвинулись специфічні, у яких перед р, л, м, н почав виступати ŭ або ǐ.

*-v ۪ rs→vǐrsъ→vьrxъ

*-g ۪ rl→gŭrlo→gъrlo

Отже, сист. прасл. консонантизму після перетворень і початком уже нових перетворень можна представити:

•губні: б, п, в, м.

•передньоязикові: д, т, з, с, ц, л, н, р.

•середньоязикові: й.

•задньоязикові: г, к, х.