Студопедия


Авиадвигателестроения Административное право Административное право Беларусии Алгебра Архитектура Безопасность жизнедеятельности Введение в профессию «психолог» Введение в экономику культуры Высшая математика Геология Геоморфология Гидрология и гидрометрии Гидросистемы и гидромашины История Украины Культурология Культурология Логика Маркетинг Машиностроение Медицинская психология Менеджмент Металлы и сварка Методы и средства измерений электрических величин Мировая экономика Начертательная геометрия Основы экономической теории Охрана труда Пожарная тактика Процессы и структуры мышления Профессиональная психология Психология Психология менеджмента Современные фундаментальные и прикладные исследования в приборостроении Социальная психология Социально-философская проблематика Социология Статистика Теоретические основы информатики Теория автоматического регулирования Теория вероятности Транспортное право Туроператор Уголовное право Уголовный процесс Управление современным производством Физика Физические явления Философия Холодильные установки Экология Экономика История экономики Основы экономики Экономика предприятия Экономическая история Экономическая теория Экономический анализ Развитие экономики ЕС Чрезвычайные ситуации ВКонтакте Одноклассники Мой Мир Фейсбук LiveJournal Instagram

Друга перехідна палаталізація задньоязикових приголосних у праслов’янській мові.




Це перехід твердих задньоязикових g, k, х в м’які передньоязикові свистячі z'(dz'), c', s' перед голосними переднього ряду [и(і)] та [ѣ]дифтонгічного походження (з /аі/,/оі/) – (2-5ст. після зміни дифтонгів /аі/,/оі/ на /и/ та /ѣ/):noga→nodzѣ, drug→drudzи, rěkai→rѣцѣ

Наслідки в сулм: чергування |г|-|з’|:нога-нозі; /к/-/ц’/: рука-руці; /х/-/с’/: вухо-вусі.

Друга палаталізація належить до пізніших звукових явищ спільнослов’янської мови і відбувалася вже тоді, коли в спільнослов’янській мові виразно накреслювалося протиставлення східних і західних діалектів, прикладом чого є неоднакова в них зміна [х]: у схід. діалектах він розвинувся в [s’], а в західних-в [š’]. Ступінь 2 палат.(її особливості), відрізнявся від палаталізації [š’], [č’],[ ž’], на місці цих задньоязикових перед голосними переднього ряду та в сполученні приголосного з [j]. Звуки z', c', s' були ближче до напівпалаталізованих, ніж до палатальних приголосних.

З другою п.п. безпосередньо пов’язані зміни у сполуках *gv, kv+ѣ.На місці цих сполук утв.: zv(gv), kv(cv): kvoit – цвѣтъ.

16. Третя перехідна палаталізація задньоязикових приголосних у праслов*янській мові.

ІІІ палаталізація –це процес зміни твердих задньоязикових приголосних g, k, h на м*які свистячі з', ц', с' після голосних переднього ряду i, e, ę, ь, ě.

Особливістю ІІІ палаталізації є її непослідовність. В абсолютно однакових умовах зміни могли відбуватися і не відбуватися: зєркaло = зєрцало.

Найбільш послідовно зміни відбулись після гол. і, ě, ę, р۪, якщо в наступному складі не було голосних ы, ъ і не було суфікса нон.

Навідміну від І і ІІ, ІІІ палаталізація була не регресивною, а прогресивною.

Перед наступним приголосним задньоязикові g, k, h після і, ь, ę, r۪зберігалися без змін: mьgla, vixrь – стсл. мьгла, вихрь.

17. Перехід[je] в [o]на початку слова.

У позиціях:

-перед складом із голосним переднього ряду,крім ь

-перед наступним наголошеним складом.

jedin-одинъ,jezero-озеро.

Не відбув. перехід:

-якщо у наступному складі був [ь]або голосний непереднього ряду, то початкове звукосполучення [je] в [o] не змінювалося: jelь, jego - |-єль, |-єго.

-якщо наголос падав на другий склад після [ je]:рос.ежевика, ерепениться й укр. ожина.

В окремих словах зміна початкового поясн. аналогійними впливами.Так , у слові jedьна-одна зміна йе в о відбулась, хоч умов для неї немає, оскільки наступний склад був з голосним ь. Вона зумовлена дією аналогії до слова одинъ. Цією ж аналогією зумовлений і перехід [je] в [o] у слові одиниця з jedinіса, в якому наголошується не перший, а другий склад після [je].




Зміни [je] в [o] проходили поетапно:спершу зник протетичний [j] ;потім [е], який не міг стояти на початку слова, почав лабіалізуватися й переходити в Ö→Ȯ→ звичайний голосний О, звук непереднього ряду середнього підняття.

У західнослов’янських і південнослов’янських мовах спільнослов’янське початкове звукосполучення [je] зберігається.

За ученими Р. Брандта, Г. Ільїнського форми з початковим [je] і [o] у словянських мовах відбивають ще індоєвропейське чергування [е]-[о].

Висувалося припущення, що початкове звукрспол. [je] у слов’янських мовах з походження пізніше, що воно виникло з [о] внасл. поширення перед останнім [j], який у цій позиції охопив не всі діалекти спільнослов. мови. Якщо перед звуком [о] протетичний [j] не поширився, то він зберігся.

18. Деназалізація носових голосних
Деназалізація (втрата носових голосних) відбулась ще у доісторичний період, приблизно в кінці ІХ ст. Підтвердженням є те, що літери, які позначали о-носовий і е-носовий вже у найраніших писемних памятках вживались непослідовно, тобто не було основи для їх розрізнення, бо в живому мовленні носові голосні були відсутні.
В укр. м. о-носовий послідовно перейшов в [у]: rỌка-рука, dỌti-дути.
Що ж до е-носового, то в поліських говорах його рефлексація залежала від наголосу:
в наголошеній позиції ę переходить в а з помякшенням попереднього приголосного: zętь-зять, мętа-мята
в ненаголошеній позиції ę рефлексується як е: десеть, зернетко, колодез.
У літературній мові е-носовий переходить в а з помякшенням попереднього приголосного незалежно від позиції наголосу.
З занепадом носових повязано виникнення чергувань : а-н-ин: почати-почну-почин, а-м-им: жати-жму-зажим, а-ен:ім*я-імен, а-м: взяти-візьму, у-м-им: дути-дму-надимати.
Явище деназалізації характерне для всіх словянських мов, крім польської і окремих говорів македонської мови.



19. Історія східнослов’янського повноголосся.
Повноголосся
-сполуки –оро-, -оло-, -ере-, -еле-, що виникли із праслов’янських –ор-, -ол-, -ер-, -ел- у позиції між приголосними у зв’язку з дією закону відкритого складу. У протоукраїнських говорах довгота зосереджувалась на r, l, що призвело до виникнення їхньої складотворчості; пізніша її втрата сприяла появі призвука після сонанта, який з часом перетворився на голосний повного творення:
tort→to-r-t→to-rъ-t→tоrot (борода)
telt→te-l-t→to-l-t→to-lъt→tolot(полон)
tolt→to-l-t→ to-lъ-t→tolot(молот)
tert→te-r-t→te-rь-t→teret(береза)
Розвиток сполучення [-ел-] ускладнився тим, що відбулася лабіалізація –е-, що сприяло його переходу в –о-. Причиною лабіалізації –е- був асимілятивний вплив лабіальної артикуляції складотворного звука [l]. Тому на місці [-ел-] виникла повноголосні сполука [-оло-]: pelnъ-полон, melko-молоко.

20.Історія ь,ъ у сполуках ър, ъл, ьр, ьл та ръ, лъ, рь, ль.
У сполуках ър, ъл, ьр, ьл редуковані перебували в сильній позиції незалежно від якості наступного складу, тому вони вокалізувалися і рефлексувалися як секундарні о, е ( Ъ=О, Ь=Е): *gъrbъ-горб *vьrhъ-верх. Таку зміну давньоруські памятки засвідчують вже з ХІІ ст. Одночасно у памятках поширеним є вживання на місці ър, ъл, ьр, ьл між приголосними повноголосних сполук [оро],[оло],[ере],[еле]: вьрьсты, жьрьтва, мълъва, вълъкъ. Це явище називають другим повноголоссям. Вперше його описав О. Потебня. В СУЛМ друге повноголосся виявляється непродуктивно: лише слово терен, в російській мові воно засвідчене ширше: бестолочь, веревка, золовка та ін.
Що ж до сполук ръ, лъ, рь, ль, то в укр. м. існувало 2 шляхи розвитку ь, ъ:
в сильній позиції вони вокалізувались: кръвъ-кров, крьстъ-крест. Написання о, е на місці редукованих в цій позиції засвідчується з 13ст.
У слабкій позиції вони занепадали, а r,l набували складотворчості, проте ознака складотворчості приголосних невластива тодішній фонологічній системі, тому r,l її втрачають, а після них виділяється призвук [и], що пізніше перейшов у звук нормальної тривалості: кръвавыи-кривавий, дръгота-дригота. На грунті цієї зміни виникли чергування ро,ло з ри, ли : кров-кривавий, глотка-глитати, дров-дривітня.
Говори південно-західного наріччя фіксують іншу рефлексацію редукованих після r,l у слабкій позиції, вставний голосний виникав не лише після, а й перед плавним. Ці сполуки перетворювалися в ре, ле, ир, ір, ил, іл,ер, ел: слеза, лижка, кервавий, кірвавий тощо.

23. Пререхід [е] в [о] після шиплячих та [j] в укр. мові.

На ґрунті укр. мови реалізувався фонетичний процес, що виявлявся у розподілі гол. о, е залежно від характеру гол. звука у наступному складі.

Пререхід [е] в [о] у такій позиції зумовлений асимілятивним впливом на нього наступного твердого приголосного: ч’его – ч’ого, jего – jого.

О: коли у наст. складі – голосний непереднього ряду(уподібнення за озакою ряду): йему – йому.

Е: 1)в абс. кінці слова: плече, уже, ще; 2)перед складом з голосним переднього ряду: пшеница, женити; 3)перед складом, у якому приголосний зазнає пом’якшення від j:вечеря.

Ця зміна в укр. мові зберігається незалежно від наголосу перед споконвічно твердими приголосними. Пререхід [е] в [о] після шиплячих та [j] розпочався ще до ствердіння приголосних й закінчився після занепаду зредукованих (кін. ІХ – кін.ХІ).





Дата добавления: 2015-06-30; просмотров: 4065; Опубликованный материал нарушает авторские права? | Защита персональных данных | ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ


Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Лучшие изречения: Студент - человек, постоянно откладывающий неизбежность... 9211 - | 6567 - или читать все...

Читайте также:

 

34.229.194.198 © studopedia.ru Не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования. Есть нарушение авторского права? Напишите нам | Обратная связь.


Генерация страницы за: 0.002 сек.