Яку роль виконують дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні? У чому полягають особливості використання активних дієприкметників?

22 23 24 25 26 27 28

Дієприкметники за своїм значенням поділяються на активні та пасивні.

Ø Активнідієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією.

Вони мають форму теперішнього (з’єднувальний кабель)

і минулого часу (прив’яле листя). Активні дієприкметники

минулого часу утворюються від основи інфінітива лише

неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфік-

са -л(ий): замерзнути – замерзлий, побіліти – побілілий.

Активних дієприкметників на ‑вший, -ший у вжитку майже

не зустрічається. Найчастіше вони замінюються підрядни-

ми реченнями (заснувший – той, що заснув; здолавший – той, що здолав).

Ø Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета над ним (прочитана доповідь, встановлена програма). Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -т(ий), -н(ий), ‑ен(ий), -єн(ий): мити – митий, сказати – сказаний, засвоїти – засвоєний.

Лексико-граматичною особливістю сучасної української мови є майже повна відсутність у ній активних та пасивних дієприкметників теперішнього часу. Будь-який російський, польський або чеський дієприкметник теперішнього часу (а в цих мовах дана граматична категорія поширена, особливо в книжних стилях) прагнуть замінити теоретично можливим українським: працюючий, пануючий, руйнуючий, гальмуючий, оточуючий, життєстверджуючий, слідуючий; управляємий, виробляємий, пізнаваємий, відміняємий і т. п.

Ø З названих розрядів слів у сучасній мові можна використовувати тільки ті дієприкметники, які втратили дієслівні ознаки й перейшли до класу прикметників: лежачий, квітучий, цілющий, живлющий, невмирущий, відомий, знайомий тощо.

Ø Українська мова має великий набір власних засобів відтворення російських, польських та інших побудов дієприкметникового плану. Пасивні дієприкметники на -мий здебільшого заступаються досить поширеними в нашій мові дієприкметниками на -ний (які за походженням належать до минулого часу, але в певному контексті набувають ознак теперішнього): рос. управляемый, производимый, познаваемый, склоняемый — укр. керований, вироблюваний, пізнаваний, відмінюваний та ін.

Ø В інших випадках замість дієприкметників на -мий (незамінимий, невловимий, недостижимий, невгасимий, незборимий) треба використовувати прикметники на -ний: незамінний, невловний, недосяжний, незгасний (непогасний), незборний. Тож в уривку з газетного тексту «Згодом випускники ставали незамінимими фахівцями всіх рангів» слід було написати незамінними фахівцями.

Ø Активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше відтворюються прикметниками: панівний, руйнівний, гальмівний, всеохопний, захопливий, чарівливий, навколишній (довколишній), життєствердний, металорізний, нержавний і т. д.Отже, гальмівний (не гальмуючий) центр, панівна (не пануюча) ідея, навколишнє (не оточуюче) середовищу, координаційний (не координуючий) центр, життєствердна (не життєстверджуюча) музика тощо.

Ø Дієприкметники слідуючий та поступаючий неможливі навіть теоретично, бо в українській мові немає дієслів, від яких вони могли б бути утворені. Рос. следующий перекладаємо: наступний (у часовому й просторовому значенні) — наступний рік, наступна зупинка; такий (перед переліком або поясненням) — на порядку денному стоять такі питання: (далі йде перелік питань), міністр закордонних справ заявив таке: (далі викладається зміст заяви). Укр. відповідниками рос. поступать є чинити, робити (коли йдеться про якісь дії), поводитися (про ставлення до когось, чогось), надходити (про заяву, пропозицію, гроші, книжки), вступати (до навчального закладу, організації). Скажімо, рос. «Справочник для поступающих в вузы» — укр. «Довідник для вступників до ВНЗ». Тож іще одним способом заміни російських активних дієприкметників є використання іменників: поступающий — вступник, работающий — працівник, играющий — гравець, проживающий — мешканець, нападающий — нападник; замість відпочиваючий — відпочивальник, завідуючий — завідувач, командуючий — командувач (які потребують після себе додатків у родовому, а не орудному відмінку; завідувач кафедри, а не кафедрою).

Ø Активні дієприкметники минулого часу вживаються з суфіксом -л: пожовклий, посивілий, зблідлий, заблудлий, завислий. Форми з -ш в українській мові відсутні. Через те використовуване в газетах поздоровлення типу «Вітаю Вас з наступившим Новим роком» потрібно розглядати як грубе порушення лексичної норми. Можна було сказати «з настанням Нового року». А взагалі вітають з якоюсь подією, котра є результатом фізичних чи розумових зусиль людини: з успішним закінченням навчального закладу, з відкриттям у якійсь галузі, з установленням рекорду.Що ж до Нового року (який настає незалежно від волі чи зусиль людей), то в українській мові доречні вислови: бажаю (зичу) щасливого Нового року, щастя Вам у Новому році, хай щастить Вам у Новому році і т. ін.

Ø В українській мові вживаються співвідносні з пасивними дієприкметниками незмінні форми на -но, -то, які вказують на дію, що виконана невідомою чи неназваною особою (виконано, розбито, подано). Ці форми утворюються від інфінітива перехідних дієслів (сказати – сказано). Від пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують роль присудка, при якому не може бути підмета. Вони утворюють безособові речення (Багато дослідів зроблено; На стіл було подано декілька страв) Незмінні форми на -но, -то мають значення виду (роблено – зроблено, писано – написано).

Дієприслівник у реченні пов’язується з тим

іменником, що й дієслово-присудок, і виступає у ролі

обставини часу, причини, мети, умови чи способу дії

(Не знаючи броду – не лізь у воду – не лізь у воду за

якої умови? – не знаючи броду; Засипаючи, він почув

раптом голос – почув коли? – засипаючи).

Дієприслівник разом із залежними від нього словами створює дієприслівниковий зворот. Дієприслівниковий зворот у реченні виступає обставиною (Пірнувши у пітьму і безодню небуття, Олексій зосередився). За більшістю ознак дієприслівник відносять до дієслівних форм.

Дієприслівник має ознаки дієслова і прислівника. З дієсловом він має такі спільні ознаки:

· керує іменником або займенником (працюючи з ними; їдучі машиною);