Вимова слів іншомовного походження

Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями:

1. Голосні [і] та [и] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання.

Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [и], а не [і] перед наступним приголосним звуком: с и стема, д и пломатичний, ц и вільний, р и торика.

Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою.

2. В іншомовних словах ненаголошений [о] ніколи не переходить в [у] (навіть перед складом з постійно наголошеним [у]): к о рупція, д о ручення, д о кумент, п о пуляризація.

3. Ненаголошені [и], [е] після приголосного вимовляються з наближенням до [е], [и]: [те^инден'ц'ійа] – тенденція; [пе^ир'іоди^езац'ійа] – періодизація; [се^ирти^еф'ікат] – сертифікат.