Передумови липневої революції 1830 року у Франції

ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Хмельницький інститут

Імені Митрополита Київського і Всієї України, Предстоятеля Української Православної церкви Блаженнійшого Володимира

Кафедра комерційного

Та трудового права

Реферат

з

Історії держави та права зарубіжних країн

за темою:

«Липнева революція 1830 року у Франції»

Виконав:

Студент гр. БП-32

Жиловський Т.Я.

Науковий керівник:

Коцюк В.Д.

Хмельницький – 2014 р.

План

Вступ........... 3

1. Передумови липневої революції 1830 року у Франції... 3

2. Липнева революція 1830 року у Франції..... 5

3. Наслідки липневої революції 1830 року у Франції.... 8

4. Вплив липневої революції 1830 року на інші країни та позиція великих держав........... 10

Висновок........... 13

Список використаної літератури....... 14

Вступ

У 30-ті роки ХІХ ст. Франція привертала загальну увагу своєю внутрішньою політикою, живою і своєрідною роботою французької конституції, змінами міністрів і урядових розрахунків, жвавою парламентською боротьбою, своїми нападками та захистом, на публічних зборах і в пресі.

Капіталістичне виробництво в країнах Західної Європи зробило великі успіхи. Слідом за Англією, де в ці десятиріччя починався промисловий переворот, фабрична промисловість успішно розвивалася у Франції, а також, хоча і більш повільно, у Бельгії, Пруссії і ряді інших країн.

Одночасно підсилювалися вплив і роль промислової буржуазії, що усе більш рішуче претендувала на владу.

Поряд із цим розвиток капіталізму висував на політичну арену новий клас – промисловий пролетаріат. Ці роки відзначені першими самостійними виступами пролетаріату у великому масштабі, що знаменували новий етап у розвитку класової боротьби в Західній Європі.

Актуальність даної теми полягає в тому, що липнева революція 1830 року у Франції скинула політичне панування дворянської аристократії та покінчила зі спробами відновлення, в тій або іншій формі, феодально-абсолютистських порядків та зміцнила ліберальні і демократичні прагнення у всій Європі.

Метою даної роботи є визначення передумов, основних подій, наслідків липневої революції 1830 року і Франції, а також позиції великих держав, щодо неї. Розглянемо вплив липневої революції 1830 року у Франції на інші країни.

Передумови липневої революції 1830 року у Франції

Реакційна політика влади Реставрації, що захищали переважно інтереси та привілеї великих землевласників-дворян і вищого католицького духівництва, негативно відбивалася на економічному розвитку Франції. Посиленню невдоволення в країні сприяли зусилля єзуїтів при дворі, в адміністрації, у школах, зухвала поведінка колишніх емігрантів, що загрожували селянству відновленням феодальних порядків.

Промислова криза 1826 року, а потім депресія 1829-1830 років, що збіглася з неврожаями, погіршили і без того тяжкі умови існування трудящих: великі маси людей у містах були позбавлені заробітку, у селі панували вбогість і голод. Наслідком цього був ріст революційних настроїв у народних масах.

У той же час підсилювалася опозиційність ліберальної буржуазії. Буржуазні ліберали вимагали розширення кола виборців, відповідальності міністрів перед парламентом, введення місцевого і обласного самоврядування, боротьби із клерикальним засиллям, скасування обмежень для друку. Здійснення цих вимог привело б до перетворення Франції в буржуазну монархію.

Після виборів 1827 року, що принесли більшість у палаті конституційним монархістам і буржуазним лібералам, король Карл X змушений був дати відставку ультрароялістському кабінету графа Віллеля. Нова влада, яка утворилась з конституційних монархістів на чолі із графом Мартіньяком, намагалася лавіювати між великою буржуазією й дворянською аристократією. У серпні 1829 року король, що не бажав іти на поступки буржуазним лібералам, звільнив Мартіньяка у відставку і знову вручив владу ультра роялістам [6, c.217].

Уряд Мартіньяка утримався тільки рік. Під впливом ультрароялістів Карл призначив реакційне міністерство Поліньяка і розпустив палату. На чолі кабінету став улюбленець короля князь Поліньяк, у минулому активний діяч дворянської еміграції. Крайні монархісти були призначені також на інші міністерські пости.

Створення уряду Поліньяка викликало величезне невдоволення у Франції. Ліберальні газети різко нападали на нових міністрів. Заснована на початку 1830р. лівим крилом лібералів газета «Насьональ» повела агітацію за заміну династії Бурбонів династією Орлеанів, яка була тісно пов'язаною з верхівкою буржуазії. Оживилася діяльність підпільних республіканських груп і карбонарських вент (осередків).

У середині березня 1830 року палата депутатів виразила недовіру кабінету Поліньяка та зажадала його відставки. У відповідь на це король перервав засідання палати, а в середині травня зовсім розпустив її.

Але нові вибори ще більше скріпили ліберальну партію. Тоді Карл,Х надумав розбити опозицію незвичайними засобами.

Він використав постанову «карти», яка дозволяла королеві видавати окремі розпорядження для забезпечення держави, і проголосив в урядовому «Монітері» таємно приготовлені п'ять ордонансів (едиктів), що вирішували: ліквідувати свободу преси, розпустити палату, змінити виборчу ординацію на користь аристократії, усунути право палати до петицій, зменшити число депутатів з 430 до 260 [1, c.358].

Цей замах на конституцію підняв відразу лібералів проти короля. Перші запротестували редактори часописів. Появився маніфест преси з 44 підписами, в якому публіцисти заявляли, що не визнають ордонансів. Цей протест був поширений по Парижу в тисячах примірників. Влада негайно закрила всі часописи, але, незважаючи на це, вони другого дня появилися знову. Тоді поліція напала на друкарні і знищила машини.

До протесту газетярів залучилася також частина депутатів. Усі бажали залишитися на легальному ґрунті і противилися будь-яким радикальнішим виступам. Але Лафайєт, учасник Великої революції, задумав використати цей момент для пропаганди республіки, порозумівся з робітниками та студентами й підготував відкриту революцію.