Наслідки липневої революції 1830 року у Франції

Липнева революція привела до досить обмежених політичних результатів. Вирішальну роль у ній зіграла збройна боротьба народних мас однак при всій своїй активності маси не змогли завоювати демократичні свободи та республіканський лад.

Нова конституція, прийнята 14 серпня 1830 року, зберегла багато положень колишньої хартії. Але влада короля була трохи урізана: права палати депутатів трохи розширені, число виборців збільшилося (внаслідок деякого зниження майнового цензу) з 100 тис. до 240 тис., католицькому духівництву було заборонено здобувати нерухому власність, державні установи, армія й флот були очищені від дворян-реакціонерів, періодична преса звільнена від колишніх стиснень [8, c.195].

Однак широкі верстви населення залишалися, як і раніше, політично безправними. Поліцейсько-бюрократичний апарат зберігся в тому виді, у якому він склався в період наполеонівської імперії, і лише перейшов в інші руки.

Не були скасовані ні закони проти робітників і професійних союзів, ні важкі непрямі податки, що викликали сильне невдоволення як міської, так і сільської бідноти.

У роки монархії Луї Філіппа (липневої монархії) розвиток капіталізму у Франції зробив великі успіхи. Промисловий переворот торкнувся в першу чергу, як і в Англії, легку промисловість. Споживання бавовни зросло. Капітали, вкладені в торговельні промислові підприємства, збільшилися за два десятиліття в півтора разу. Кількість парових машин, що застосовувалися в промисловості досягла 4853 шт. [2, c.115]. У 30-х роках у Франції почалося залізничне будівництво.

Промисловий розвиток Франції ішов досить нерівномірно. Велика промисловість, головним чином текстильна (вироби з бавовни, вовни та полотна), росла на півночі Франції (Лілль), північно-заході (Руан) і сході (в Ельзасі та Лотарингії). Металургійна промисловість швидко розвивалася в Луарському басейні.

У Парижі панували такі галузі промисловості, як виробництво одягу, галантереї, предметів розкоші, дорогих меблів. Тут переважали дрібні та середні підприємства, у яких було зайнято від двох до десяти робітників.

Політика уряду, що проявляла заступництво тільки для купців, великих фінансистів і торговців, а також верхівці промисловців на шкоду інтересам іншої буржуазії, гальмувала розвиток промисловості й торгівлі. Високі мита на ввіз вугілля, заліза, бавовни збагачували «вугільних баронів» і інших промислових магнатів, але були вкрай невигідні для основної маси підприємців, тому що здорожували собівартість виробництва і цим знижували конкурентоспроможність французьких виробів на іноземних ринках. Банкіри та лихварі наживали величезні багатства за рахунок дорожнечі кредиту.

В східному питанні в інтересах фінансової верхівки монархія Луї Філіппа продовжувала завоювання Алжиру. Воно було почато ще при Бурбонах: уряд Поліньяка відправив в середині червня 1830 р. в Алжир експедиційний корпус. Алжирський дей (правитель), не зробивши серйозного опору, здав свою столицю місто Алжир французам. Але уряду липневої монархії довелося зіштовхнутися з визвольною війною алжирського народу, що тривала потім майже двадцять років.

Таким чином, можна зробити висновок, що прогресивне значення липневої революції полягало в тому, що вона скинула політичне панування дворянської аристократії й покінчила зі спробами відновлення в тій або іншій формі феодально-абсолютистських порядків. Влада остаточно перейшла тепер з рук дворянства в руки буржуазії, хоча й не всієї буржуазії, а тільки однієї її групи – фінансової аристократії верхівки торгово-промислової й банківської буржуазії. У Франції встановилася буржуазна монархія.