В 1928 р. академік М.М.Семенов розвив і доповнив пероксидну теорію автоокислення, поєднавши її з теорією ланцюгових реакцій.
Алкілгідропероксидні і діалкілпероксидні сполуки, розкладаючись, дають початок ланцюгу послідовних реакцій
Реакцією виникнення ланцюга зараз вважається активація не кисню,а горючої речовини, розрив карбон-гідрогенного зв’язку якої вимагає трохи меншої енергії.
Температурою самоспалахування є та найнижча температура речовини або матеріалу або суміші, при якій відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що закінчується виникненням полум’яного горіння. ЗгідноДСТУ:
Температурою самоспалахування називається найменша температура навколишнього середовища, за якої при визначених умовах випробувань спостерігається самоспалахування речовини або матеріалу. Температура самоспалахування речовини залежить від об'єму горючої речовини, її концентрації, тиску i навіть форми ємності, в якій горіння відбувається.
Із зміною форми змінюється відношення поверхні до об'єму S/V, тобто питома поверхня. В ємностях, однакових за формою, питома поверхня тим більша, чим менший об'єм ємності.
|
|
Із збільшенням об'єму ємності зменшується питома поверхня i погіршуються умови теплозйому, а із зменшенням об'єму ці умови поліпшуються
Визначають температуру самоспалахування експериментально “методом краплі” і розрахунковим шляхом, по емпіричних таблицях, які враховують кількість і довжину в молекулі вуглецевих ланцюгів.
Температурою самонагрівання називається найнижча температура речовини (матеріалу, суміші), при якій виникає її самонагрівання.
Таким чином визначають мінімально можливу температуру, при якій в речовині виникають практично помітні екзотермічні процеси. Це може бути окиснення, розклад, адсорбція кисню або вологи з повітря
Якщо речовина або матеріал нагріті до температури самонагрівання, далі вони вже розігріваються самі; аж до температури самоспалахування.
Речовини, які мають температуру самонагрівання, нижчу за 500С, умовно виділені в окрему групу - групу пірофорних речовин
Процес виникнення горіння в результаті самонагрівання називається самозайманням. Отже,самозайманням називається займання в результаті самоініційованих екзотермічних процесів. В залежності від причини виділення тепла в початковій фазі самонагрівання речовин, розрізняють теплове, мікробіологічне та хімічне самозаймання.
Тепловим називається самозаймання, яке викликане самонагріванням, що спричинене зовнішнім нагрівом речовини (матеріалу, суміші) вище температури самонагрівання.
|
|
Масла та жири існують трьох видів: мінеральні, рослинні та тваринні
Мінеральні - машинне, трансформаторне, солярове - одержують при переробці нафти
Свіжі мінеральні масла до самозаймання не здатні.
Масла ж, що складаються переважно з гліцеридів ненасичених кислот, становлять небезпеку. Для самозаймання жирів та масел необхідна наявність чотирьох факторів.
1. Вміст в маслі або жирі значної кількості ненасичених гліцеридів.
2. Велика поверхня окиснення масел та жирів при малій тепловіддачі.
3. Просочування маслом або жиром якого-небудь горючого матеріалу.
4. Певна ущільненість цього матеріалу
Йодне число - кількість грамів йоду, що приєднується до 100 г жиру (поглинається ста г жиру) в певних умовах.
Кам’яне вугілля зберігають здебільшого в купах, або штабелях. Крім здатності вугілля окислюватись, до основної причини самозаймання відноситься також його здатність адсорбувати пари та гази при низьких температурах, причому адсорбція проходить з виділенням тепла.
Самонагрівання вугілля спочатку буває загальним: по всій товщі, виключаючи поверхневий шар товщиною приблизно 0,5 м.
Температуру 600С називають критичною.
По цій схильності до самозаймання вугілля розділяють на дві категорії: А та Б. А - небезпечні, Б - стійкі
При зберіганні вугілля для попередження самозаймання застосовують в-основному два заходи:
1. Обмежують висоту штабелю;
2. Ущільнюють вугілля в штабел