2015-06-26
1002
1. Суд за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені до- судовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.
2. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
1. Головною метою спрощеного провадження у кримінальному процесі є економія матеріальних затрат держави, часових затрат суду та учасників кримінального провадження.
Загалом спрощені форми здійснення правосуддя (у різних галузях права) беруть свій початок ще з часів Стародавнього Риму та мають місце у багатьох системах права зарубіжних країн. Зокрема, гл. 40 чинного Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації регламентує особливий порядок прийняття судового рішення за згоди обвинуваченого з пред'явленими йому обвинуваченнями.
Зазначений вид провадження спрямований на підвищення оперативності розгляду кримінальних справ за рахунок скорочення терміну розгляду окремого обвинувального акта до п'яти днів. Така оперативність розгляду суттєво наближує учасників кримінального провадження до його завершальної стадії і, відповідно, скорочує терміни захисту порушених прав громадян та момент настання виховного впливу на суб'єкта кримінального проступку. Отже, спрощене провадження щодо кримінальних проступків є логічним елементом приведення національного законодавства до європейських стандартів.
При розгляді обвинувального акта у спрощеному провадженні повинні дотримуватися права, свободи та законні інтереси учасників кримінального провадження та виконуватися інші завдання кримінального провадження, що визначені ст. 2 КПК.
Стаття 393
Частина перша коментованої статті чітко розмежовує повноваження щодо ініціаторів та суб'єкта, наділеного правом розглядати обвинувальний акт щодо кримінального проступку у спрощеному провадженні. Так, правом розглядати обвинувальний акт щодо кримінального проступку у спрощеному провадженні наділений суд. Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні законодавець закріпив за судом саме як право (а не обов'язок). Безумовно, реалізація цього права, як і відмова суду від застосування спрощеного провадження, має бути обґрунтованою. Можливість застосування спрощеного провадження обумовлюється наявністю чи відсутністю певних юридичних фактів.
До таких фактів законом віднесено: наявність клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором; беззаперечне визнання своєї винуватості обвинуваченим; не- оспорювання обвинуваченим встановлених досудовим розслідуванням обставин; згода обвинуваченого з розглядом обвинувального акта за його відсутності; відсутність заперечень потерпілого проти застосування спрощеного провадження щодо кримінального проступку.
Таким чином, суд наділений правом щодо застосування спрощеного провадження, але не наділений правом ініціювання застосування цього особливого порядку провадження. Правом ініціювання застосування спрощеного провадження наділяються прокурор та слідчий. Причому, якщо прокурор приймає відповідне процесуальне рішення самостійно, то слідчий зобов'язаний погодити його з прокурором.
Порядок надіслання клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні регламентовано ст. 302 КПК. Відповідно до указаної статті до обвинувального
а з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:
1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Слід зазначити про особливі процесуальні наслідки згоди потерпілого та підозрюваного на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Так, відповідно до ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
2. Частина друга коментованої статті встановлює, що спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням особливостей, що встановлені цим параграфом. При цьому участь захисника у такому кримінальному провадженні є обов'язковою. Таким чином, суд у п'ятиденний строк має вивчити обвинувальний акт з клопотанням та додані до нього документи, за результатами чого прийняти рішення про можливість проведення спрощеного провадження щодо проступку та ухва
Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції
лити вирок або, якщо визнає це за необхідне, призначити у судовому засіданні розгляд цього акта з відповідним клопотанням та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження (ч. З ст. 382 КПК).
Стаття 382
Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні
1. Суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
2. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
3. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
4. Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
5. Вирок за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
1. Коментованою статтею регламентовано порядок та терміни розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні. Частиною першою визначено термін, протягом якого суд вивчає обвинувальний акт та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Законодавець у частині першій коментованої статті зазначає, що суд має вивчити обвинувальний акт і додані матеріали після їх отримання.
Однак, виходячи зі змісту ст. 381 КПК, очевидним є те, що перед дослідженням обвинувального акта та доданих матеріалів для ухвалення вироку суд має вирішити, чи може він застосувати спрощене провадження у конкретному випадку: вивчити обгрунтованість клопотання щодо застосування спрощеного провадження та впевнитися у відсутності підстав, що виключають розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
2. Частина друга коментованої статті встановлює, що під час ухвалення вироку за наслідками спрощеного провадження щодо кримінальних проступків застосовуються загальні (неспеціальні) норми кримінального процесу, які встановлюють вимоги до вироку суду.
Законодавчо закріплюючи визначений Кодексом порядок ухвалення вироку за наслідком спрощеного провадження, мається на увазі порядок ухвалення судових рішень, що визначений іншими статтями КПК. Разом з цим встановлюється особливість змісту вироку (загальні вимоги до змісту - ст. 374 КПК), що ухвалений унаслідок
Стаття 393
спрощеного провадження. Так, у вироку, що ухвалений за результатами спрощеного провадження, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
3. Спрощене провадження не передбачає проведення судового розгляду в судовому засіданні та, відповідно, присутність учасників кримінального провадження, однак ч. З ст. 382 КПК надає суду право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне. Необхідність такого судового рішення повинна обумов-люватися особливостями конкретного провадження. Приймаючи рішення про необхідність розгляду обвинувального акта з проведенням судового розгляду в судовому засіданні та за присутності учасників кримінального провадження, суд має виходити з того, чи можливе винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення без судового розгляду та присутності учасників кримінального провадження.
4. Четвертою частиною коментованої статті встановлено, що копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження. Зазначена норма спрямована на упередження порушення права учасників спрощеного судового провадження.
5. Частина п'ята коментованої статті передбачає право на оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні в апеляційному порядку. При цьому в ній встановлена обов'язковість урахування особливостей, передбачених ст. 394 КПК «Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень». Про особливість апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, див. коментар до ст. 381 КПК.
§ 2. Провадження в суді присяжних
Стаття 383
Порядок провадження в суді присяжних
1. Кримінальне провадження судом присяжних здійснюється відповідно до загальних правил цього Кодексу з особливостями, встановленими цим параграфом.
2. Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.
3. Усі питання, пов'язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.
Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції
вання українського кримінального процесу визначила поняття, особливості формування та діяльності суду присяжних, закріпила механізми реалізації громадянами права на участь у суді присяжних.
Існують дві моделі суду присяжних: європейська (континентальна, франко-гер- манська) і класична (англо-американська).
При класичній моделі судом присяжних є обрані представники суспільства, які утворюють відокремлену від професійного судді колегію і приймають рішення про винуватість чи невинуватість особи - вердикт. За континентальною моделлю присяжні (народні засідателі, шефени) виступають з тими ж правами, що й судді, беруть активну участь у дослідженні доказів, визначають наявність у діях особи всіх елементів складу злочину. Українське законодавство імплементувало європейську (континентальну) модель суду присяжних.
Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого може здійснюватися судом присяжних (два професійних судді та три присяжних (ч. З ст. 31 КПК)).
2. В Україні суд присяжних діє лише в місцевому загальному суді першої інстанції. В інших судах (наприклад, у спеціалізованому) або в апеляційній чи касаційній інстанціях суд присяжних не створюється і не діє.
Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради. Список присяжних затверджується один раз на два роки і переглядається в разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України (ст. 583 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Саме поняття «місцева рада» у чинному законодавстві України не визначено. Однак ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР визначено поняття «представницький орган місцевого самоврядування» - це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення (абз. 5 ч. 1 ст. 1); районні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (абз. 6 ч. 1 ст. 1). Також у ч. 2 ст. 5 цього Закону передбачено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
Таким чином, якщо юрисдикція відповідного суду поширюється лише на місто/ район у місті - необхідно звертатися з поданням до міської ради (у випадку поділу міста на райони, створення районних у місті судів та створення районної у місті ради - до районної у місті ради), якщо на район області - до районної ради.
При цьому територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у кожному конкретному випадку необхідно враховувати адміністративно-територі
3 Стаття 124 Конституції України проголошує право народу безпосередньо брати участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Можливість реалізувати своє конституційне право на участь у правосудді як присяжного виникла у громадян лише з ухваленням нового КПК. Коментована глава вперше за час існу-
Стаття 393
альні особливості кожної області (наприклад, наявність районних у місті рад та відповідно районних у місті судів, наявність міськрайонних судів тощо).
При цьому відповідно до ст. 58і ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам ст. 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.
Якщо ж юрисдикція відповідного суду поширюється на територію кількох адміністративно-територіальних одиниць (місто обласного значення, район області тощо), представництво яких здійснюють кілька органів місцевого самоврядування, жоден із яких не представляє інтереси усіх цих територіальних громад (наприклад, представництво інтересів територіальної громади міста обласного значення здійснює лише міська рада, оскільки жителі міста обласного значення не беруть участі у виборах депутатів відповідної районної ради, а територіальних громад сіл, селищ та інших міст цього району - представляє районна рада), то з метою відображення у списку присяжних представників усіх територіальних громад, які знаходяться на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, доцільно звертатися із поданням щодо формування та затвердження списку присяжних до кількох місцевих рад районної ради, міської ради чи декількох міських рад. Відповідно, потрібно визначати рівну кількість присяжних для кожної ради.
Таким чином, для одного суду буде затверджено різними місцевими радами кілька списків присяжних, які в автоматизованій системі документообігу суду доцільно звести в єдиний список.
При визначенні мінімальної кількості присяжних для кожного місцевого загального суду окремо територіальним управлінням Державної судової адміністрації слід враховувати кількість населення, яке проживає на відповідній території, кількість суддів, які працюють у відповідному суді (з можливістю одночасного розгляду декількох проваджень судом присяжних), статистичні дані (передусім динаміку щодо збільшення) про розгляд судами злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі.
3. Провадження судом присяжних здійснюється за загальними правилами КПК, за винятком деяких особливостей, які встановлені цим параграфом.
Присяжні під час провадження виступають як судді, і всі питання, пов'язані з судовим розглядом, судді та присяжні вирішують спільно (наприклад, у дослідженні доказів, голосуванні). Виняток із цього правила становить питання, передбачене ч. З ст. 331 КПК (продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), яке вирішує головуючий.
Стаття 384
Роз'яснення права на суд присяжних
1. Прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції
Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.
2. Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання мас право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
1. Обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, повинно бути повідомлено про право на розгляд його кримінального провадження судом присяжних.
Обвинуваченим особа стає після того, як обвинувальний акт щодо неї буде переданий до суду. Виходячи зі змісту цієї статті, видається, що прокурор зобов'язаний роз'яснити власне підозрюваному про право на суд присяжних.
Відповідно до ст. 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта до суду (це може бути обвинувальний акт, складений слідчим, який затверджує прокурор, або він може скласти новий (ст. 291 КПК)) прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику. Оскільки письмове роз'яснення про право на суд присяжних додається до обвинувального акта і передається до суду, такий обов'язок прокурор повинен здійснити ще до передання обвинувального акта до суду.
Виходячи із змісту п. З ч. 4 ст. 291 КПК (розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта), прокурору необхідно вручити підозрюваному роз'яснення про право на суд присяжних одночасно з обвинувальним актом. На роз'ясненні, яке передається до суду, має бути відмітка про вчинення таких дій.
Знання підозрюваного про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового провадження дозволить йому підготуватися до реалізації такого права і рішення його буде обдуманим та обґрунтованим.
Письмове роз'яснення прокурора про право особи на розгляд кримінального провадження щодо неї судом присяжних повинно містити такі положення:
1) прізвище, ім'я, по батькові прокурора, який проводить роз'яснення;
2) місце, дату і час його виконання;
3) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
4) анкетні відомості підозрюваного, який має таке право;
5) короткий виклад фактичних даних, правову кваліфікацію злочину, з посиланням на норму закону, яка передбачає санкцію у вигляді довічного позбавлення волі;
6) безпосереднє роз'яснення права підозрюваного на суд присяжних;
7) відмітка особи, що таке право їй роз'яснено і вона розуміє правові наслідки цього, та її підпис;
8) підпис особи, яка була присутня під час виконання такої дії (наприклад, захисника);
9) підпис прокурора, який виконав таке роз'яснення.
2. Якщо обвинувачений не виявив бажання реалізувати своє право на суд присяжних, суд під час підготовчого засідання зобов'язаний роз'яснити йому право на розгляд
Стаття 393
кримінального провадження щодо нього таким складом суду. Відмітка про це робиться у журналі судового засідання. Крім цього, таке роз'яснення фіксується за допомогою звукозаписувального технічного пристрою під час повного фіксування судового засідання (ч. 5 ст. 27 КПК). Якщо обвинувачений не може визначитися з реалізацією такого права, то суд може оголосити перерву для прийняття ним остаточного рішення.
Під час підготовчого засідання обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, може також з власної ініціативи заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
Виклик присяжних
1. Після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості семи осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних.
2. Громадяни, які внесені до списку присяжних і можуть бути викликані до суду як присяжні, визначаються згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
3. Письмовий виклик має бути вручений присяжному під розписку не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. У виклику зазначаються день, час і місце проведення судового засідання, права та обов'язки присяжного, перелік вимог до присяжних, а також підстави для увільнення їх від виконання обов'язків, припис про явку, а також обов'язок присяжного (чи іншої особи, яка одержала виклик для передачі його присяжному) невідкладно повідомити суд про причини неможливості явки.
4. На підставі письмового виклику роботодавець зобов'язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя.
Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції
родними договорами України. Громадянство України підтверджується паспортом громадянина України. Цим же документом особа підтверджує свій вік. Вимога тридцятирічного вікового цензу видається виправданою, оскільки присяжним має бути зріла, морально сформована особа, з достатнім життєвим досвідом, аби мати можливість об'єктивно та всебічно розглянути обставини злочину і ухвалити справедливе рішення.
Поняття «місце постійного проживання» в чинному законодавстві не визначено. Тому необхідно керуватися ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-ІУ, в якому визначено лише поняття «місця проживання».
Так, згідно зі ст. З згаданого Закону місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, та яке підлягає обов'язковій реєстрації, тобто внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відтак особа може бути включена до списку присяжних за умови, що на день подання заяви про згоду бути присяжним така особа проживає не менше шести місяців з дня реєстрації її місця проживання на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. Місце проживання особи також підтверджується паспортом з відміткою про реєстрацію місця проживання.
Не можуть бути включені до списків присяжних громадяни:
1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного;
3) які мають не зняту чи не погашену судимість;
4) народні депутати України, члени КМУ, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси;
5) громадяни, які досягай шістдесяти п'яти років;
6) особи, які не володіють державною мовою.
Оскільки список присяжних пропонується формувати на підставі єдиного Державного реєстру виборців, який ведеться з метою державного обліку громадян України, що мають право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України, то необхідності додатково перевіряти особу на предмет її недієздатності немає. За Конституцією України недієздатні права голосу не мають, тому вони не можуть бути включені до реєстру виборців. З метою виявлення і виключення таких осіб із реєстру виборців органи ведення Державного реєстру виборців щомісячно поновлюють інформацію на підставі даних відповідного районного (районного у місті, міського, міськрайонного) суду про виборців, які протягом попереднього місяця були визнані недієздатними (п. 1 ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про Державний реєстр виборців» від 22.02.2007 р. № 698-У).
Для з'ясування питання, чи є особа обмежено дієздатною, відповідна рада, яка формує списки присяжних, може звернутися із запитом до органу опіки і піклування за місцем проживання особи.
Стаття 393
Відсутність хронічних психічних чи інших захворювань, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного, підтверджується медичними довідками та сертифікатами, виданими у відповідному порядку (див.: «Порядок проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих», затверджений постановою КМУ від 27.09.2000 р. № 1465, Інструкція про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затверджена наказом МОЗ від 17 січня 2002 р. № 12; Положення про сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, затверджене наказом МОЗ від 28 листопада 1997 р. № 339; Інструкція про профілактичний наркологічний огляд та його обов'язкові обсяги, затверджена наказом МОЗ від 28 листопада 1997 р. № 339, «Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів», затверджені наказом МОЗ від 28 листопада 1997 р. № 339).
Відсутність не знятої чи не погашеної судимості підтверджується довідкою про результати спеціальної перевірки відомостей щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, наявність судимості, її зняття, погашення, про застосування до кандидата адміністративного стягнення за корупційні правопорушення, яка видається уповноваженими органами МВС. (Указ Президента України від 25.01.2012 р. № 33/2012 «Про Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування», Доручення МВС від 22.06.2012 р. № 9732 «Про організацію роботи щодо проведення спецперевірок».)
Народні депутати України, члени КМУ, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси не можуть бути включені до списку присяжних, оскільки присяжними мають бути люди, які професійно не займаються юриспруденцією і оцінюють обставини у судовому розгляді з позицій життєвого досвіду, емоцій та здорового глузду. Щодо державних службовців, то їхня участь як присяжних може перешкодити виконанню ними їхніх владно-розпорядчих обов'язків і створити труднощі в роботі відповідних державних органів. Саме тому до числа осіб, яким у зв'язку з професією заборонено бути присяжним, необхідно включити і посадових осіб місцевого самоврядування. їхні права та обов'язки багато в чому перекликаються з повноваженнями державних службовців, окремі пільги та гарантії державних службовців поширюються й на посадових осіб місцевого самоврядування (ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Заборона на участь у суді присяжних не поширюється на тих осіб, які припинили свою професійну діяльність, що унеможливлювала їх участь у здійсненні правосуддя народом. Навіть якщо такі особи працювали суддями чи прокурорами, КПК не встановлює обмежень для включення їх до списку присяжних за умови, що на момент формування списку особи припинили свою професійну діяльність.
