Оцінка економічної привабливості проекту

	Питома				Кращий	Індекс
	вага	Значення критерію	показник	критерію
Критерій	критерію				(рейтинг)
		Проект	Проект	Проект		Проект	Проект	Проект
		А	В	С		А	В	С
1. Необхідні	0,2					1,0	0,42	0,42
інвестиції на
одне робоче
місце, грн.
2.Одержання доданої	0,4			ЗО	ЗО	0,33	0,66	1,0
вартості%

3.Заощаджен ня	0,1					0,5	0,25	1,0
іноземної
валюти, частка
4. Доходнісь	0,3					0,66	1,0	0,83
проекту, %

На заключному етапі оцінка загальної привабливості кожного проекту розраховується як середньозважена величина індексів проекту. Найвище середньозважене значення свідчить про економічну привабливість проекту.

Середньозважений індекс проекту А =0.2х1.0+0.4х0.33+ 0,1x0,5+ 0,3x0,66 = 0,58

Середньозважений індекс проекту В =0.2х0.42+0.4х0.66+0.1х0.25+

0.3х1.0=0.673

Середньозважений індекс проект С=0.2х0.42+0.4х1.0+0.1х1.0+

0.3х0.83=0.833

У нашому прикладі найпривабливішим є проект С, середньозважений індекс якого значно вищий., ніж у проектів А, В. Таким чином, за результатами розрахунків можна відібрати проект С, як такий, що найбільше відповідає цілям економічного розвитку країни.

Дослідивши економічну привабливість проекту (з погляду можливості досягнення певних економічних цілей розвитку суспільства), аналітики визначають його економічну ефективність.

Метою виміру економічної ефективності є оцінка ефективності використання дефіцитних ресурсів суспільства у рамках проекту.

Для визначення економічної цінності проекту використовують поняття альтернативної вартості, тіньових цін, невідчутних вигід і витрат, трансфертних платежів, споживчого надлишку та екстерналій.

2.Визначення Оцінка економічної цінності проекту грун-
економічної тується на методології прирістної природи
ефективності вигід і витрат, яка визначає економічні ви-
проекту годи як усі позитивні результати, що їх од-

ержує суспільство від реалізації проекту, а еко-номічні витрати як усі негативні впливи, супутні проектові.

Економічна Приріст Приріст

цінність = економічних — економічних

проекту вигід витрат

Аналітик, визначаючи цінність проекту, оцінює, наскільки позитивні результати (вигоди) перевищують його негативні наслідки (витрати) та якою буде величина виграшу суспільства при здійсненні проекту.

Фінансова оцінка проектів побудована на використанні цін, за якими фірма оплачує товари та послуги, необхідність проекту, і тих цін, які заплатять споживачі за продукцію, одержану в результаті реалізації проекту. Втім, з погляду суспільства, такі ціни не завжди можуть бути прийнятною мірою вартості витрат і вигід. Для економічного аналізу необхідно оцінити всі компоненти проекту з погляду альтернативної вартості. Аналітик визначає альтернативну вартість речей з огляду на їх найкраще використання, а вироблюваної продукції — через оцінку витрат нації на придбання аналогічної продукції за відсутності проекту.

При проведенні економічного аналізу аналітики змушені коригувати фінансові показники, які значною мірою викривлюють реальну вартість товарів. Ці викривлення зумовлені відсутністю вільного конкурентного ринку, основною рисою якого є нескінченна множина товаровиробників, що продають стандартизований товар. Оскільки на ринку відсутні вхідні бар'єри і всі учасники мають рівний доступ до ресурсів, у тому числі й інформаційних, на ринку формується ціна, яка в довгостроковому періоді дорівнює середнім витратам виробництва.

Оскільки кількість справді конкурентних ринків незначна, реально аналітики стикаються з ситуаціями, коли ціноутворення не відображає дійсної вартості товару. На сучасному ринку ціни викривлені внаслідок неконкурентних обмежень, контролю над цінами, податками, субсидіями, квотами. Тому інвестиційні обмеження, що приймаються на основі викривлених цін, не завжди відповідають оптимальному вибору проекту, який має найвищу економічну ефективність.

Існування в економіці значних відмінностей у цінах ринкових угод і витрат на їх виробництво свідчить про відсутність вільної конкуренції на ринку, а також про значне державне регулювання економічного розвитку країни. Цінові перекоси можуть виникати внаслідок проведення державою політики, спрямованої на підтримання розвитку певного сектора економіки, безпеки окремих виробництв, доступності деяких товарів для певних категорій споживачів, мінімізацію несприятливих соціальних наслідків деяких проектів, зміну структури і географii розвитку галузей, збільшення надходжень до державного бюджету, захист вітчизняних виробників та інші цілі, які справляють вплив на цінову політику фірм.

Викривлення ринкових цін може відбуватися внаслідок трансфертних платежів. Трансфертними називають платежі, які не супроводяться створенням чи руханням у суспільстві багатства. До трансфертів відносять субсидії, дотації, податки, акцизні збори. У фінансовому аналізі всі трансферти включаються в ринк-вi ціни, оскільки їх одержує або виплачує приватний інвестор. Податки, сплачувані фірмою, збільшують витрати проекту, а субсидії сприяють зростанню доходів. При економічному аналізі трансфертні платежі не враховуються з погляду витрат чи вигід, здержуваних споживачами в результаті оподаткування або субсидування. Аналітики розраховують повні витрати виробництва 5ез викривлення їх компенсації дотаціями чи податками. Скажімо, податковий тягар збільшує ціну (з Р до Р1, яку підприємець визначив би самостійно. Запровадження такого податку неминуче спричинить зниження обсягів попиту Q, -» Q1 (рис. 1).

обсяг пп продукції

Р1

PQ1

Рис. 2. Змiна цiни на продукцiю при введеннi на неї податку.

В економічному аналізі враховуються повні витрати виробництва. Ринкові компенсації віднімаються, а дотації додаються, оскільки суспільство реально має оплачувати ці повні витрати, щоб виробити те чи інше благо. Для визначення суспільної цінності ресурсу використовують тіньові ціни, які відображають суспільну оцінку продукту у грошових одиницях. Існує кілька підходів до визначення тіньових цін:

—на основі визначення витрат, необхідних для вилучення
цього ресурсу з інших галузей або збільшення виробництва;

—з огляду на імпортні аналоги, на основі світової ціни, вираженої в національній валюті;

—за величиною альтернативної вартості ресурсів, витрачених на виробництво даного продукту,

Перший підхід передбачає оцінку граничних (маржинальних) витрат виробництва необхідного ресурсу, які відображають необхідні видатки виробника при виробництві додаткової одиниці продукції. При недозавантажених потужностях граничні витрати менші, ніж собівартість одиниці продукції, що робить випуск додаткових обсягів вигідним як для підприємств, так і для суспільства в цілому. Якщо ж економічна система збалансована, то залучення до виробництва нових ресурсів вимагає великих витрат і граничні витрати починають перевищувати собівартість продукції. Приміром, проект будівництва нової гілки метрополітену вимагає нових поставок залізобетонних блоків, вартість яких необхідно виміряти, виходячи з витрат на виробництво додаткової кількості (граничної вартості) однієї одиниці залізобетонного блока. І, якщо завод, який випускає блоки, працює в оптимальному режимі (виробнича потужність відповідає обсягам виробництва, що мінімізує витрати на одиницю продукції), то збільшення виробництва спричиняє зростання собівартості одиниці продукції.

Досить часто в практиці економічного аналізу використовують тіньові ціни світового ринку. Це пояснюється двома причинами. По-перше, більшість світових ринків вважаються вільними і конкурентними, тож ціна, яка на них встановлюється, є реальним відображенням вартості. По-друге, оскільки найкращим альтернативним використанням конкурентоспроможних товарів, матеріалів та продукції часто є поставки на зовнішній ринок, тобто експорт або обіг аналогічних товарів за вартістю імпорту. На перший погляд, визначення тіньової ціни на основі еквівалента світової ціни, розрахованого в одиницях місцевої валюти, не створює проблем. Однак, аналітик проекту повинен визначити:

—чи відображає існуючий валютний курс справжню цінність місцевої валюти;

—як встановити еквівалент світової ціни для експортних та імпортних товарів;

—чи можна оцінити всі компоненти проекту за світовими цінами, а якщо ні, то яка методика обгрунтування їх економічної вартості.

Практика економічного аналізу свідчить, що значна кількість як промислово розвинених, так і країн, що розвиваються, мають завищену або занижену цінність національної валюти. Причинами таких викривлень можуть бути свідомі дії урядів цих країн: встановлення обмежень при продажу і купівлі валюти в країні, фіксованого обмінного курсу, валютних коридорів. В результаті реальна економічна вартість імпорту в місцевій валюті або експорту в доларовому еквіваленті не відображають фактичних суспільних витрат.

Реальна вартість місцевої валюти, її купівельна спроможність відображається тіньовим валютним курсом. Взаємозв'язок між офіційним і тіньовим курсами можна виразити формулами:

Тіньовий Офіційний

валютний = валютний х (1 + премія)
курс курс

Премія до Тіньовий валютний - Офіційний

Офіційного = курс____ валютний курс

валютного Офіційний валютний

курсу курс

Для коригування офіційного курсу застосовують стандартний коефіцієнт перетворень, який відображає відношення офіційного валютного курсу до тіньового.

Стандартний Офіційний

Коефіцієнт = валютний курс _ 1

перетворення Тіньовий валютний премія до офіційного курс 1 + валютного курсу

Приклад. Розглядається проект, що передбачає поставку імпортної технологічної лінії, вартість якої, за оцінками експертів, становитиме 500 тис. дол. Офіційний курс місцевої валюти завищено на 20% і становить 10:1. Необхідно визначити економічну вартість проекту в місцевій валюті, якщо імпортні компоненти (технологічна лінія) становлять 30% від вартості проекту.

Завищення обмінного курсу конвертації місцевої валюта в іноземну означає, що реальна купівельна спроможність одиниці місцевої валюти на 20% менша від офіційно оголошеної. Тобто, офіційний обмінний курс в 1,2 рази вищий, ніж тіньова ціна іноземної валюти.

Тіньовий валютний курс місцевої валюти дорівнює 12.од. = (1 + 0,2).

Розрахуємо вартість імпортної лінії в еквіваленті національної валюти за тіньовим валютним курсом.

500х 12= 6000 тис..од. національної валюти.

Оскільки витрати на імпорт становлять лише 30% вартості проекту, загальна економічна вартість проекту становить 6000/30 х 100= 20000 тис..од. національної валюти.

Для визначення еквівалента світової ціни експортних та імпортних товарів використовують паритетні ціни, які відображають еквівалент ціни світового ринку, виражений у місцевій валюті.

Розрізняють імпортний паритет — порівняльні місцеві ціни за імпортні товари, і експортний паритет — порівняльні ціни, сплачені за експортні товари.

При визначенні світових цін звичайно використовують умови експортування FOB — франко-борт (англ. free on board) відображають умови оплати з великого експортного порту, або імпортування CIF (вартість, страхування, фрахт; англ. cost, insurance, freight) у великому імпортуючому порту традиційного ринку.

Алгоритм розрахунку фінансової та економічної величини експортного паритету подано на рис. 3.

Ціна CIF в порту довозу