Ціни імпорту

Коефіцієнт перерахунку = Фінансова вартість = 3300 = 1.41

для двигуна Економічна вартість 2340 '

Значення коефіцієнта перерахунку, що дорівнює 1,41, свід­чить про значні викривлення, яких зазнає ціна на імпортні това­ри при їх поставці на національний ринок.

Розрахунок фінансової та економічної вартості імпортного паритету

Фінансова вартість	Економічна вартість
Ціна CIF двигуна, дол.
Ціна двигуна в місцевій валюті, грн.
Мито на імпорт (25% від CIF)
Податок на продаж, 10%
Торгова націнка (25% від CIF)		К переводу =0,6
Транспортування		К переводу = 0,8
Фінансова паритетна ціна, грн.		Економічна паритетна ціна, грн.

Визначити економічну вартість товарів та послуг, які мають імпортні аналоги, можна лише тоді, коли. вони залучені до зовнішньоторговельного обороту. До таких товарів належать ті товари, які або імпортуються, або експортуються, а у випадку ре­алізації проекту передбачається їх експорт чи імпорт, або вартість виробництва котрих у країні менша ціни FOB та більша ціни CIF. Ціни цих товарів при експорті вищі вартості вироб­ництва в країні і нижчі імпортних аналогів. Для цих товарів є вірною рівність:

Цiна FOB > Вартiсть виробництва товару в краiнi > Цiна CIF

Економічна вартість таких компонентів проекту розрахо­вується на базі імпортних та експортних паритетів.

Разом з тим, у проекті, що реалізується в країні, значна кіль­кість ресурсів відноситься або до товарів, опосередковано залу­чених у зовнішньоторговельні операції, або незалучених до тор­говельного обігу.

Деякі товари, що не беруть участі в зовнішньоторговельних операціях, але мають явні ознаки імпорту, залучені до зовніш­ньоторговельного обігу побічно. Найкращим способом оцінки для таких товарів є віднесення вітчизняних товарів до таких, що не беруть участі у зовнішньоторговельному обігу, а імпортних — як залучених до зовнішньоторговельного обігу, встановивши па­ритетну ціну імпорту. До таких товарів у сільськогосподарських проектах можуть відноситись трактори вітчизняного складання або використання при будівництві матеріалів, значна частина яких імпортується. В економічному аналізі слід "розкласти" та­кий товар на імпортний компонент та компонент вітчизняного виробництва і оцінити кожен зокрема.

Товари, не залучені до зовнішньоторговельного обігу, — це ті товари, імпорт і експорт яких економічно недоцільний (через великі транспортні витрати або швидкопсувні властивості про­дуктів) або для яких існують обмеження довозу й вивозу з боку держави, а також вартість виробництва яких менша ціни C1F і більша ціни FOB.

Держава захищає вітчизняних виробників шляхом заборони імпорту насосів. Проте вітчизняні насоси можуть бути не тільки менш продуктивними й надійними, а й мати вищу собівартість виробництва. Зрозуміло, що вітчизняні насоси повинні бути від­несені до незалучених до зовнішньоторговельного обігу товарів, оскільки не є конкурентоспроможними на світовому ринку, а їхня економічна вартість повинна оцінюватися за внутрішньою ринковою ціною, хоча вона й вище за ціни імпортних аналогів.

Таким чином, якщо всі компоненти проекту відносяться до залучених до зовнішньоторговельного обігу товарів і державних обмежень чи квотування, коли рівень чистого імпорту товару не справляє негативного впливу на стан економіки, тоді всі витрати й вигоди від проекту слід виражати в цінах, які відображають їх світову ціну. Це можна зробити за допомогою перевідних ко­ефіцієнтів. У таких випадках не потрібна жодна поправка на ринковий валютний курс, світові ціни (виражені в одиницях іно­земної валюти) по вхідних і вихідних позиціях проекту порівню­ються і перетворюються у внутрішні ціни з використанням од­ного й того ж валютного курсу.

Якщо до аналізу вводяться товари, не залучені до зовніш­ньоторговельного обігу, потрібне використання тіньового валют­ного курсу для перетворення фінансової цінності товарів, залу­чених до зовнішньоторговельного обігу, у цінах світового ринку в економічні величини, через рівень цін не залучених до зовніш­ньоторговельного обігу товарів.

Усі вищезгадані методичні підходи для визначення тіньових цін мали на увазі, що в основу визначення економічної вартості даних товарів і ресурсів закладено світові ціни на них або їх ана­логи.

Втім, існують ресурси, для яких немає світової ціни. До них відносяться земля, робоча сила, різноманітні послуги. Для них застосовують третій спосіб визначення тіньової ціни.

При проведенні економічного аналізу оцінку землі можна здійснити такими методами:

—виходячи з витрат на придбання землі або прав на її ви­користання. Головна проблема оцінки цих витрат полягає у від­сутності ринку землі та її вільного продажу. У таких випадках аналітики використовують як орієнтир економічної вартості ве­личину орендної плати на аналогічні ділянки;

—з огляду на вартість сільськогосподарської продукції, яку можна було б виробити на цій земельній ділянці.

Якщо йдеться про невикористовувані землі, що виділяються, скажімо, під проект переселення, то "без проекту" земля взагалі не даватиме жодної економічної віддачі, чиста вартість "втраче­ної" продукції дорівнюватиме нулю, а в економічних характери­стиках взагалі не буде зазначено ціну землі.

В інших випадках необхідно прямо розраховувати чисту вартість "втраченої" продукції при передачі землі в користуван­ня проекту. Найпростіший підхід — визначення можливого до­ходу, розрахованого з огляду на очікуваний урожай і ринкові ціни на нього за мінусом необхідних витрат на його вироб­ництво. Одержана величина — віддача землі при виробництві — може бути альтернативною вартістю у фінансовому виразі. Цей набір розрахунків потім можна переводити в економічні вели­чини, використовуючи економічні значення для кожного витраченого компоненту на вході проекту та кожного результату на його виході.

За відсутності вільного продажу земельних ділянок в Ук­раїні та ринкового визначення рентного процента треба знайти той найкращий з можливих способів використання землі, що да­вав би найвищий доход. Можливими варіантами використання земельних угідь є:

- сільськогосподарська діяльність;

- забудова промисловими спорудами та житловими будин­ками;

- готельне господарство.

Ці альтернативи порівнюються з погляду величини гранич­ного продукту, який можуть одержати власники землі, вирощу­ючи на цій ділянці цукровий буряк, або величини орендної пла­ти при здаванні квартир, якщо цю ділянку віддано під будів­ництво житла.

Визначаючи економічну вартість праці, треба з'ясувати упу­щену вигоду суспільства через невикористання даного праців­ника у даному проекті. Звернемося до прикладу вирощування соняшнику. Фінансист оцінює вартість праці фермера та його родини, виходячи з доходу, який вони нині одержують, а еко­номіст виходить з припущення про можливість залучення пра­цівників в інше, ефективніше виробництво, наприклад, вирощу­вання цукрового буряка, на основі розрахунку граничного дохо­ду їх праці (граничний продукт праці, помножений на ціну цук­рового буряка).

Проблеми оцінки альтернативної вартості праці фокусують­ся на необхідності розрахунку граничної дохідності (вартість додаткової одиниці продукції, створеної працівником). За умов досконалої конкуренції вартість граничного продукту дорівнює заробітку працівника. Проте сучасні ринки праці не є доско­налими. В Україні це значною мірою пов'язано з обмеженою ротацією населення — як географічною, так і професійно-кваліфікаційною.

Головною помилкою оцінки економічної цінності робочої сили є орієнтація на існуючий рівень оплати праці. Наприклад, за існування дефіциту кваліфікованої робочої сили для здійснен­ня проекту доведеться підвищити рівень оплати для нових працівників, що збільшить витрати проекту порівняно з фак­тичним рівнем.

Розглянемо можливий підхід до визначення альтернативної вартості робочої сили при реалізації проекту, метою якого є будівництво іригаційної системи в районі культивування рису. Після здійснення проекту виникне можливість збору другого врожаю. Втім, до витрат проекту, крім витрат на будівництво іригаційної системи, слід віднести втрачений заробіток сільсько­господарських працівників, який вони одержували як будівель­ники в період посухи, в ситуації "будівельного проекту".

Досвід проведення економічного аналізу проекту показав, що альтернативну вартість робочої сили визначають продуктив­ності праці сільськогосподарських працівників. Цей підхід не викликає сумнівів при оцінці сільськогосподарчих продуктів. Проте, при відборі проектів, що реалізуються в інших секторах, цей метод виходить із створення додаткової вартості в результаті наймання додаткового працівника з сільськогосподарських районів.

Таким чином, для оцінки в проекті економічної вартості таких ресурсів, як земля і робоча сила, виходять з можливого до­ходу, що очікується при використанні цього ресурсу найкращим з можливих способів.

3.Оцінка впливу Досить часто результати проекту відби-
проекту на ваються не тільки в явних вигодах і вит- економіку країни ратах суспільства, а й у невідчутних, які

доволі важко піддаються кількісній оцін­ці. Аналітики, відбираючи й оцінюючи проекти, визначають найзначніші не (невідчутні) вигоди і витрати, які намагаються оцінити кількісно. Втім, оцінити такі впливи проекту, як зниж­ення рівня захворюваності населення, поліпшення стану довко­лишнього середовища, підвищення рівня народжуваності тощо складно.

Можливими методичними підходами для такої оцінки є:

—готовність населення, окремих споживачів платити за по­ліпшення життя;

—можливість скорочення витрат на задоволення суспільних потреб в результаті проекту.

Здійснений кілька років тому в Україні проект вакцинації населення від захворювання на дифтерію імпортними вакци­нами мав значні невідчутні вигоди, до яких слід віднести зни­ження захворюваності та смертності населення від дифтерії. Кількісна оцінка цих вигід може виходити із скорочення витрат медичних закладів на лікування хворих (вартість медикаментів, зарплата медперсоналу), економії служби соціального страхув­ання на оплаті лікарняних, зниження втрат національного про­дукту, спричинених незайнятістю працівників під час хвороби і т.п.

Якщо неможливо здійснити точну кількісну оцінку неявних витрат і вигід від проектів, які відображають їх суспільну зна­чимість, вдаються до оцінки тих мінімальних вигід, що виправ­довують необхідні витрати для прийняття рішення про доцільність реалізації проекту. У наведеному прикладі така оцінка може грунтуватися на зниженні рівня захворювань в результаті вакцинації до певної кількості хворих на 10000 чол. населення.

Можливі результати окремих проектів:

—зниження цін на споживчі товари та послуги завдяки новим каналам збуту, вдосконаленню технології виробництва;

—відсутність дефіциту окремих товарів;

—усунення невідповідності в структурі споживання рівневі розвитку суспільства.

Прикладом зовнішнього впливу проекту може бути знижен­ня витрат на експлуатацію автомобільного транспорту після здійснення проекту реконструкції шосейних шляхів. Зниження витрат, як правило, супроводиться і зниженням цін, встановлює виробник для споживача. При падінні цін споживачі одержують вигоду, можливість використати реально заощаджений доход на інші товари або збільшити споживання цих продуктів. Проекти, зорієнтовані на зниження ринкових цін, підвищують віддачу проекту на величину приросту споживчого надлишку.

Під споживчим надлишком розуміють різницю між макси­мальною ціною, яку споживач готовий заплатити за одиницю продукції, і тією реальною величиною ціни, яку він заплатив фактично. Проілюструємо зміну споживчого надлишку на при­кладі. Розглядається проект заміни на молокозаводі старої низь­копродуктивної лінії виробництва на нову, більш продуктивну. Це дасть змогу знизити собівартість 1 баночки на 15%, а ціну — з 1,1 гри. до 1,0 грн. По гіпотетичну лінію попиту на сметану, вважаючи, що попит на сметану не є еластичним, і покажемо ве­личину споживання надлишку до і після проекту. Як бачимо, внаслідок збільшення обсягу попиту на сметану споживчий над­лишок до реалізації проекту значно нижчий, ніж після його ре­алізації.

Рис.5. З міна споживчого надлишку при реалізації проекту

На відміну від фінансиста, що оцінює проект, економіст ви­значає всі екстерналії (або побічні ефекти), які супроводжують проект. Під екстерналіями розуміють усі вигоди й витрати, які спричиняє проект і які не справляють прямого впливу на проект і тому не включаються до його фінансового аналізу. Побічні ефекти можуть бути як позитивними, так і негативними.

Типи побічних ефектів та їх наслідки

Типи ефектів	Можливі прояви побічних ефектів
Побічні ефекти від виробництва	Підготовка кваліфікованих кадрів Розвиток інфраструктури Забруднення водного й повітряного басейнів Поліпшення транспортного сполучення Виснаження природних ресурсів Зміни в структурі сімей Вплив на здоров'я
Побічні ефекти від зміни каналів розповсюдження (реклама, прямі продажі)	Незадоволення населення Підвищена агресія Вторгнення в приватне життя
	Порушення соціальних норм життя суспільства

Простежити й змінити всі зовнішні ефекти практично не­можливо, та й недоцільно. Проте треба прагнути виявити і вимі­ряти найважливіші з них, а також розглянути їх якісний аспект.

У тих випадках, коли проекти справляють непрямий вплив на суспільство (розвиток інфраструктури районів, створення до­даткових робочих місць), виникає мультиплікативний ефект, який відображає взаємозалежність вкладених інвестицій одер­жаного доходу.

Проект може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Наприклад, створення нових робочих місць спричиниться до підвищення платоспроможності населення (одержання винаго­роди за працю), що сприятиме зростанню рівня національного доходу (в результаті створення додаткового продукту), збіль­шення доходної частини бюджету (у зв'язку із зростанням вели­чини прибуткового податку з новоприйнятих працівників).

Підвищення платоспроможності дає імпульс до розвитку но­вих галузей, які спочатку виробляють споживчі товари, а потім і продукцію промислового призначення. Однак оцінка цих ефектів криє в собі небезпеку подвійного рахунку безпідставного завищення рівня впливу проекту. Щоб уникнути багаторазового врахування позитивних і негативних впливів результатів проек­ту на економіку регіонів та областей, країни в цілому, викорис­товують розрахункові показники мультиплікації для конкретних галузевих, міжгалузевих та регіональних моделей розвитку.

Методологія економічної оцінки проекту дає змогу скорис­татися багатим методичним арсеналом та інструментами щоб визначити доцільність реалізації проекту з погляду загального добробуту. Однак треба пам'ятати, що аналітик готує еко­номічний аналіз, виступає в ролі експерта ефективності макро-економічної політики держави, чиї висновки та оцінки станов­лять інтерес для пошуку нових вигід суспільства у рамках національного розвитку.

Висновки

Економічний аналіз проекту здійснюється з метою визначен­ня його впливу на добробут суспільства в цілому, а не окремих інвесторів.

Визначення економічної привабливості проекту пов'язане з оцінкою проекту з точки зору можливості досягнення певних економічних цілей розвитку країни. Оцінка економічної ефек­тивності проекту проводиться з метою визначення результатив­ності використання дефіцитних ресурсів суспільства в межах проекту.

Для визначення економічної цінності проекту використову­ють поняття альтернативної вартості, тіньових цін, невідчутних вигід та втрат, трансфертних платежів, споживчого надлишку та екстерналій.

З'ясування економічної цінності проекту надає можливості оцінити, наскільки позитивні результати (вигоди) перевищують його негативні наслідки (втрати), якою буде величина виграшу суспільства в разі реалізації проекту.

Під час проведення економічного аналізу належить скоригу-зати фінансові показники, які в значній мірі викривають реаль­ну вартість товарів. Для цього необхідно уникнути впливу грансфертних платежів на формування вартості ресурсів проекту.

Суспільну цінність ресурсів визначають на базі тіньових цін. Тіньова ціна — це суспільна оцінка продукту або ресурсу, вира­жена у грошовому вимірі та сформована на базі:

—граничних витрат виробництва необхідного ресурсу;

—вартості імпортних аналогів на основі еквівалента сві­тових цін;

—величини альтернативної вартості ресурсів, витрачених на виробництво даного продукту.

Усвідомлення впливу проекту на економіку країни має су­проводжуватися визначенням побічних ефектів проекту та їх наслідків.

Реалізація проекту може сприяти зниженню цін на споживчі товари та послуги (збільшення споживчого надлишку), ліквідації дефіциту будь-якого товару тощо.