2015-07-04
747
Тичина обирає у поезії образ тополі, який був поширений у народнопоетичній творчості. Саме тополя символізує високість людського духу, його поривання до волі та щастя: [17, c.44]
«Світає…»:
Світає…
Так тихо, так любо, так ніжно у полі.
Мов свічі погаслі в клубках фіміаму,
В туман загорнувшись, далекі тополі
В душі вигрівають мінорную гаму.
Вже дніє поволі…
Так тихо, так любо, так ніжно у полі.[15, c. 18]
Подібна настрої – оптимістичне сприйняття світу й очікування чого нового, незнайомого – притаманні й поезії:
«Там тополі у полі…»:
Йду в простори я, чулий, тривожний
(Гасне день, облітає мов мак).
В моїм серці і бурі, і грози,
Й рокотання – ридання бандур[ 15, c. 41]
Образ тополі, такий поширений у народно поетичній творчості, у цьому вірші символізує високість людського духу, його поривання до волі.
Хоча основний настрій вірша - життєствердний, оптимістичний. Лиха година минеться і знову земля вдягнеться «квітами-перлами». Подібні настрої - оптимістичне сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого - притаманні й поезії.[16, c 11]
«Де тополя росте...»:
Де тополя росте,
Серед поля стою.
І шумить, і співа
Жито думку свою.
Шумить жито, співа,
Заохочує жить.
Вітерець повіва,
Жито хилить, п'янить...[15, c. 47]
