Найбільш розвинені біржові фондові ринки

Країна	Міста розташування бірж
США	Нью-Йорк (2 біржі), Бостон, Чикаго, Сан-Франциско, Цінціннаті, Філадельфія, Вашингтон (NASDAQ)
Японія	Токіо, Осака, Нагоя, Кіото, Хіросіма, Фукуока, Ніігата, Саппоро
Велика Британія	Лондон, Глазго, Манчестер, Ліде, Белфаст, Бірмінгем
Німеччина	Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорф, Мюнхен, Гамбург, Берлін, Штутгарт, Ганновер, Бремен
Франція	Париж, Бордо, Лілль, Ліон, Марсель, Нансі, Нант
Канада	Монреаль, Торонто, Оттава, Ванкувер, Калгарі, Вінні­пег
Швейцарія	Цюріх, Женева, Базель
Італія	Мілан, Рим, Турін, Генуя, Болонья, Флоренція, Неаполь, Палермо, Трієст, Венеція
Австралія	Сідней, Мельбурн

Великій Британії, подібно до Японії, притаманна моноцент­рична модель біржової системи. У цій країні мережа фондових бірж охоплює 22 фондові бі­ржі. Провідною фондовою біржею є Лондонська, яка концентрує понад 60 % усіх операцій із цінними паперами. Однак головна її особливість полягає в тому, що понад 50 % торгівлі припадає на цінні папери іноземного походження, оскільки Лондон є одним зі світових фінансових центрів. Зараз на Лондонській біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включ­но з іноземними акціями та облігаціями.

У середині 1980-х років у діяльності біржі відбулися значні події. По-пе­рше, було припинене проведення аукціонів «з голо­су», замість них введено електронну торгівлю цінними паперами, і, по-друге, ця біржа злилася з Органі­зацією з регулювання між­народних цінних паперів. До цього часу акції однієї країни, на­приклад Англії, не могли купуватися американцями і вивозитися до США. Майже в усіх країнах існували обмеження на іноземні інвестиції. Нова система торгів дозволила торгувати не лише ан­глійськими акціями, а й цін­ними паперами європейських, амери­канських і японських емітентів. Завдяки цьому Лондонська фон­дова біржа перетворилася на Лондонську міжнародну фондову біржу.

Члени цієї біржі об'єднані в чотири групи:

1. Брокерсько-дилерські фірми, головна функція яких-- ви­конання дору­чень інвесторів на купівлю-продаж цінних паперів, хоча вони здійснюють та­кож угоди за власний рахунок.

2. Маркет-мейкери — члени біржі, що котирують певні цінні папери впро­довж робочого дня.

3. Брокери дилерів виступають посередниками між маркет-мейкерами.

4. Грошові брокери, що мають право позичати іншим членам
біржі гроші та цінні папери.

Корпорації, які бажають, щоб їхні акції котирувалися на Лон­донській біржі, мають надати інформацію про виробничу діяль­ність за п'ять попередніх років, а також відповідати таким стан­дартам:

1. Ринкова вартість акцій, наданих до лістингу (допущення цінних паперів для торгів на біржі), не має бути меншою 700 тис. фунтів стерлінгів.

2. Приватні особи мають володіти не менш як 25 % акціонер­ного капіталу.

У Франції головною є Паризька фондова біржа. Проте функ­ціонують шість регіональних бірж.

Особливістю біржової системи Німеччини є те, що фондові біржі мають менше значення в фінансуванні економіки, ніж в інших країнах, позаяк головну роль тут відіграють комерційні банки.

Вважається, що Німеччині властива поліцентрична біржова система, коли поряд з головною біржею у різних фінансових центрах функціонує ще декі­лька великих (рівноправних) бірж. Система фондових бірж включає у себе ві­сім великих бірж, що діють у Франкфурті-на-Майні, Дюссельдорфі, Гамбурзі, Мюнхе­ні, Штутгарті, Бремені, Ганновері, Берліні. Проте роль біржі у франкфу­рті-на-Майні посилюється, і вона поступово займає про­відне місце.

На думку фахівців, не тільки в Німеччині, а у таких країнах з поліцентричною біржовою системою, як Канада і Австралія, спостері­гаються характерні ознаки пе­реходу до моноцентричної системи.

Стосовно ж Франкфуртської фондової біржі, то процес об'єд­нання Європи, формування єдиного європейського фондового ринку, провідна роль німецької економіки в об'єднаній Європі загалом уможливлюють перетворення Франкфу­ртської біржі на європейський центр фондових операцій.

Фондові біржі Німеччини є державними установами, основ­ними суб'єктами яких є курс-маклери та вільні маклери. Курс-маклери є професійними броке­рами, які не мають права здійсню­вати операції від свого імені й за власний ра­хунок. Вони мають фіксувати курси цінних паперів, на яких спеціалізуються. Вільні маклери можуть здійснювати біржові угоди не тільки від імені клієнта, а й від свого імені. Брокерські фірми в Німеччині не є членами бірж.

Для США характерна змішана модель біржової системи. Найвідомішими фо­ндовими біржами, що торгують акціями та облігація­ми, є Нью-Иоркська (NYSE) й Американська (АМЕХ). Обидві біржі розташовані в Нью-Йорку. Серед інших американських фондових бірж відомі біржі Середнього Заходу, Тихоокеанська, Філадельфій­ська і Бостонська. Вони належать до категорії регіональних бірж і в сукупності обслуговують до 10 % обігу акцій фондових бірж США. Регіональних бірж усього 13, кожна з яких торгує передусім цінни­ми паперами місцевого і ре­гіонального значення.

Оскільки більшість фондових бірж організовано за зразком Нью-Йоркської, потрібно розглянути її членство, політику лістингу і торгову діяльність, що дасть характеристику іншим біржам.

У складі Нью-Йоркської фондової біржі налічується 1366 чле­нів, 1226 з яких презентують інтереси 523 приватних корпора­цій. Плата за місце на біржі ко­ливається від кількох десятків досотень тисяч доларів. Характерною рисою цієї біржі є існування диференційованого кола членів порівняно з біржами інших країн. Залежно від виду торговельної діяльності члени біржі поділя­ються на чотири категорії: 700 брокерів-комісіонерів, 400 «спеціалістів», 225 брокерів, що працюють у залі, та 41 бір­жовий брокер.

Щоб потрапити до біржового списку Нью-Йоркської фондової біржі, корпо­рація має надати аудиторський фінансовий звіт за останній рік та іншу дета­льну інформацію, зокрема й ту, що під­тверджує поширення її акцій серед насе­лення. Крім цього, на бі­ржі встановлено низку мінімальних кількісних стандар­тів, голо­вними з яких є:

1) розмір доходів корпорації за останній звітний рік до сплати податків не має бути меншим за 2,5 млн дол., а за два попередні роки — не менше 2 млн дол.;

2) мінімальний розмір чистих матеріальних активів має стано­вити 16 млн дол.;

3)окремі громадяни мають бути власниками не менш як одно­го мільйона ак­цій ринковою вартістю не менше 16 млн дол. Мі­німум 2000 акціонерів пови­нні мати по 100 і більше акцій.

Відкриті корпорації можуть випускати прості або привілейо­вані акції. Акцій на пред'явника не існує — усі акції мають бути зареєстрованими.

Якщо корпорація не відповідає вимогам Нью-Йоркської фон­дової біржі, вона може надати свої цінні папери для включення до біржового списку інших фондових бірж, наприклад Амери­канської, де вимоги менш жорсткі.

Спочатку регіональні біржі були головними ринками цінних паперів, що ви­пускалися дрібними компаніями, котрі котирува­лися на NYSE і АМЕХ. Але цю роль вони втратили з виникнен­ням у 1971 р. NASDAQ, яка сьогодні є підґрунтям американського позабіржового обігу.

Дилери позабіржового ринку США контактують із продавцями і покупцями цінних паперів саме через цю систему, що передає оста­нні курси попиту і пропо­зиції за 5100 акціями. Ці акції обирають з числа тих, які на позабіржовому ринку продаються найактивніше.

Сьогодні існує конкуренція між NASDAQ і Нью-Йоркською фондовою бір­жею. Різниця між ними, втім, незначна. У NASDAQ попит і пропозицію на ак­ції координує електронна система, а на біржі це роблять люди. Перевагою сис­теми є те, що котирування виставляються в десятковій системі, тоді як на біржі — у дрібній. Таким чином, ціни в NASDAQ визначаються точніше.

Від середини 1980-х років європейські й американські біржі по­чали перетво­рюватися на акціонерні товариства, щоб із неприбут­кових організацій, що існу­ють за рахунок членських внесків, пере­йти до категорії комерційних організацій, які отримують прибуток, сплачують дивіденди і залучають кошти за рахунок емі­сії акцій.

На початку 1999 р. Нью-Йоркська фондова біржа і NASDAQ стали прибут­ковими організаціями. Процес акціонування пере­творив біржу на альянс з комп'ютерними гігантами Microsoft, Intel, Cisco Systems Inc. і Dell Computer Corp. Те саме відбуваєть­ся з Лондонською фондовою біржею та німецькими біржами.

За сучасних умов змінюються принципи функціонування бірж. Біржі почали масово об'єднуватися й концентрувати торгівлю фондовими інструментами у межах окремих країн. Біржа тепер об'єднує різні ринки (первинний, вторинний) і здійснює кліринг, розрахунки, надає депозитарні послуги. Це відбулося на бі­ржах Парижа, Амстердама, Франкфурта й Гельсінкі, що дало змогу покупцям знизити витрати, а інвестори дістали можливість змен­шувати розрахункові та банківські ризики.

Окрім цього, біржі почали укладати угоди щодо крос-лістингів, тобто торгівлі одними й тими самими паперами на ринках різних країн. Наприклад, NASDAQ уклав таку угоду з Австралійською фондовою біржею і планує укласти із Шан­хаєм і Гонконгом. Біржі почали обмінюватися не лише акціями, а й брокерами. У 1998 р. біржовики країн Бенілюксу створили альянс, і члени кожної з трьох бірж автоматично ставали членами всіх трьох бірж Бені­люксу, що дістало назву крос-членства.

Нині в Україні триває активний процес розвитку ринку цінних паперів, фор­мування його інфраструктури. Успішне досягнення цієї мети безпосередньо залежить від створення необхідної пра­вової бази у сфері цінних паперів.

Торгівля цінними паперами здійснюється на біржовому та позабіржовому фондовому ринку, де обертаються пайові, боргові та похідні цінні папери.

Діяльність фондових бірж в Україні регламентує Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р., де визна­чено, що фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється то­ргівля цінними паперами

У цьому Законі визначено, що фондова біржа може бути ство­рена у формі акціонерного товариства, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їхнього біржо­вого курсу й здійснює свою діяльність відпо­відно до чинного за­конодавства (ст. 33).

Відмітною рисою фондової біржі є некомерційний характер її діяльності. Головна мета діяльності біржі — створення належних умов для широкомасшта­бної й ефективної торгівлі цінними па­перами — не сумісна з комерційними підходами до її роботи.

Фондова біржа отримує свої доходи за рахунок:

• акцизу (податку на угоду), що стягується з членів біржі за
кожне замовлення, виконане в торговій залі; плати компаній за
включення їхніх акцій до біржового списку;

• щорічних внесків компаній, які біржа використовує на під­тримання їхнього лістингу в належному стані;

• плати компаній за зміни в лістингу, наприклад у зв'язку зі
змінами в їхньому капіталі, тощо;

• вступних внесків нових членів;

• епізодичних внесків членів біржі на покриття поточних збит­ків або ство­рення необхідних резервів.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про цінні папері і фон­дову біржу», фо­ндову біржу в Україні можуть створювати не менш як 20 засновників — торгов­ців цінними паперами, які мають до­звіл на здійснення комерційної й комісійної діяльності з цінних паперів.

Законодавством України, зокрема Положенням про реєстра­цію фондових бірж і торговельно-інформаційних систем і регу­лювання їхньої діяльності ви­значаються мінімальні вимоги, які фондові біржі мають висувати до цінних па­перів, допущених до котирування.

Так, правила фондової біржі мають передбачати наявність до­пуску (лісти­нгу) цінних паперів до офіційного й неофіційного котирування. Умовами допу­ску визначаються вимоги, згідно з якими в офіційному котируванні мають пе­ребувати цінні папери, емітенти яких задовольняють певні економічні та фінан­сові кри­терії, встановлені біржею, та регулярно поширюють інформацію про свою діяльність.

Допуск цінних паперів емітента має передбачати мінімальний рівень розпо­всюдження невеликих пакетів цінних паперів, який не перевищує рівня, вста­новленого біржею для офіційного коти­рування. Порядок допуску цінних папе­рів до котирування на бір­жі має визначатися окремим положенням, що перед­бачає подан­ня емітентом заяви про допуск до офіційного котирування на фо­н­дову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу), згідно з якою емітент бере на себе зобов'язання:

* надавати на біржу звіти чергових або позачергових загаль­них зборів акці­онерів;

* негайно інформувати біржу про внесення до статутних до­кументів змін та про рішення емітента, що стосуються його цін­них паперів;

* узгодити з біржею графік випуску та передплати (розміщення)
цінних паперів, а також проведення будь-якої іншої фінансової
операції, що включає пільгові права, тобто права, які стосуються
цінних паперів, допущених до офіційного котирування;

* узгодити з біржею графік проведення технічних процедур
будь-якої операції з власними цінними паперами, зокрема випла­ти відсотків і дивідендів;

* інформувати біржу про будь-який новий факт, який може відчутно впли­нути на біржовий курс чи на майновий або фінан­совий стан емітента та його ді­яльність;

* надсилати біржі всі поширювані ним офіційні повідомлення
або публікації, а також будь-який матеріал, що містить економічну
й фінансову інформацію, яку емітент має намір опублікувати;

* забезпечувати на ринку цінних паперів безкоштовне для власників іменних цінних паперів обслуговування своїх цінних паперів і виплату відсотків, пога­шень і дивідендів, а також по­переджувати біржу про будь-які зміни у призна­ченні посередни­ків, котрі здійснюють її фінансове обслуговування;

* періодично повідомляти біржу про загальну кількість голосів для подальшої публікації відповідного повідомлення в офіційно­му виданні біржі;

* публікувати в офіційному виданні біржі інформаційні повідомлення про перший і наступні випуски своїх цінних паперів;

* виконувати накази, які видаються Державною комісією та
іншими органами державної влади щодо захисту інтересів інвес­
торів та їхніх прав на інформацію.

До прийняття рішення про лістинг цінних паперів емітента до офіційного ко­тирування біржа має укласти з ним двосторонню уго­ду про підтримання лістингу згідно з положенням про допуск. В ін­тересах ринку цінних паперів та інвесторів біржа може обмежити допуск особливими умовами, які емітент зобов'язаний ви­конати.

Емітента, який подав заяву, біржа має повідомляти про своє рішення впродовж визначеного нею терміну, починаючи від дня надходження заяви про допуск цінних паперів до офіцій­ного котирування, або, якщо біржа ви­магає від емітента додат­кових відомостей, - - упродовж ЗО днів від дня над­ходження цих відомостей.

Допуск цінних паперів має оголошуватися через офіційне по­відомлення, оприлюднюване в офіційному виданні біржі. У повідомленні мають зазнача­тися умови котирування й дата першого котирування.

Правила лістингу мають передбачати процедуру вилучення цінних паперів з котирування (делістингу), або цю процедуру оформляють окремим положен­ням.

Цінний папір може бути вилучений з офіційного котирування на вимогу еміте­нта, державного представника або з ініціативи біржі, що має бути належним чи­ном обгрунтована.

Біржа може ухвалити рішення стосовно вилучення цінного папера з офіцій­ного котирування у таких випадках:

* незначне співвідношення щоденного обсягу операцій що­до цього цін­ного папера до загальної кількості одиниць цього цінного папера, яка пере­буває в обігу, й до кількості котиру­вань за рік;

* відсутність виплати відсотків, дивідендів чи погашень упро­довж останніх трьох років;

* незначне співвідношення кількості одиниць цінного папера,
які перебувають у власників невеликих пакетів, до їхньої загаль­ної кількості;

* порушення емітентом своїх зобов'язань щодо інформування
власників цінних паперів та біржі про свою діяльність;

* порушення правил біржі;

* подання заяви про неплатоспроможність емітента;

* ліквідація емітента.

Біржа має право ухвалювати рішення стосовно вилучення од­ного виду цін­ного папера емітента з одночасним вилученням ін­ших видів цінних паперів того самого емітента з офіційного ко­тирування.

Дата фактичного вилучення цінного папера має публікуватися в офіційному виданні біржі.

Вимоги, що фондові біржі висувають до емітентів, які бажа­ють торгувати на них своїми цінними паперами, визначають ста­тути й правила бірж. Вони ча­сто відрізняються навіть на біржах однієї держави. Як правило, одні фондові бі­ржі висувають жорст­кіші вимоги, інші — менш суворі.

Наприклад, на Українській фондовій біржі рішення про до­пуск цінних па­перів до офіційного котирування приймається за умов відповідності емітента вимогам, встановленим Положенням про допуск (лістинг) цінних паперів і ви­лучення їх з обігу та ко­тирування на Українській фондовій біржі.

Зокрема, мінімальний статутний фонд емітента має становити не менш 50 000 мінімальних заробітних плат, а мінімальна загальна кількість засновників (акціонерів) не має бути меншою тисячі юридичних і фізичних осіб.

Учасниками біржових торгів на українських біржах є:

1) брокери, які діють на підставі доручень від брокерських кон­тор, відкритих при біржі;

2)спеціалісти, які є представниками апарату біржі, ведуть тор­
ги та реєструють угоди;

3)помічники спеціалістів;

4) торговці цінними паперами, які не є членами біржі, але спла­тили разовий або строковий абонемент із правом укладання угоди.

Біржові операції — це купівля та продаж цінних паперів. Во­ни здійсню­ються з різною метою. Цінні папери купують для одер­жання доходів за ними у вигляді дивідендів або відсотків. Крім того, цінні папери купуються і прода­ються з метою одержання доходів у вигляді курсової різниці.

Розуміння структури й функціонування ринку цінних папе­рів — це лише перший крок у розробленні надійної інвестицій­ної програми: інвестор має та­кож приймати рішення про участь в операціях і укладанні угод. Тому він має знати, яким чином укладаються угоди і які різновиди наказів він може давати бро­керові.

Для продажу або купівлі цінних паперів інвестор має обрати брокера, який діє на підставі домовленості з брокерською конто-рою-представництвом, від­критим при біржі. Законодавства зару­біжних країн, де вже давно функціонують фондові біржі, вима­гають, щоб усі брокери були зареєстровані й мали ліцен­зію на право діяльності. Для її отримання брокери мають скласти кілька іспитів, щоб підтвердити знання фінансових операцій із цінними паперами, певних за­конодавчих актів тощо.

Доручення клієнтів брокерам на купівлю-продаж оформлюють у вигляді за­мовлення на угоду (order for transactions). Його форма однакова для лістингових (внесених до біржового списку) і нелістингових (інших) цінних паперів.

Для проведення операцій із цінними паперами брокер викорис­товує різні на­кази. Вибір наказу залежить від того, яку мету ста­вить собі інвестор і що він очікує отримати від угоди. Існують три основні види наказів: ринковий, лімі­тований і стоп-наказ.

• Ринковий наказ (market order) — доручення на купівлю або продаж за пото­чною ринковою ціною. Якщо клієнт не вказує ці­ну, наказ вважається ринко­вим. Під час реалізації цього наказу на аукціонних біржових торгах брокери намагаються реалізувати угоду за найвигіднішою ціною і якомога швидше.

• Лімітований (обмежений) наказ (limit order) — доручення на купівлю або продаж, за якого клієнт указує ціну. Угоди на ку­півлю здійснюють за цією ціною або нижчою, а на продаж — за встановленою ціною або вищою.

• Стоп-наказ (stop order) — доручення на купівлю або про­даж, яке за мож­ливості має бути реалізоване, щойно ринкова ціна цінних паперів сягне раніше зумовленої клієнтом величини. На­приклад, клієнт купив акції компанії за ціною 60 дол. за акцію. Побоюючись зменшення курсу акцій, він відкриває брокеру стоп-замовлення на їхній продаж, щойно ціна зменшиться до 50 дол. або ни­жче. Це означає, що як тільки ціна на акції сягне межі 50 дол. або внаслідок стрибка зменшиться ще, брокер намагати­меться продати ці акції за найсприят­ливішою ціною.

Залежно від часу дії лімітовані накази і стоп-накази поділяють на денні (day orders) та відкриті (до погашення — until canceled). Денний наказ — це наказ із денним терміном виконання. Якщо в наказі не визначено термін дії, він вважа­ється денним. Відкритий наказ — це наказ, який залишається чинним, доки не буде скасо­ваний або виконаний.

Накази клієнтів брокерам за характером можуть бути елемен­тарними і ком­бінованими операціями. Елементарна угода — це угода, яка вважається вико­наною, якщо купівля-продаж цінних паперів відповідає їхній кількості у наказі. Це означає, що брокер має продати або купити все, що йому було доручено. Комбінова­ною угодою буде угода, якщо виручка від продажу одних цінних па­перів спрямовується на купівлю інших або одночасно купу­ються одні цінні папери і продаються інші.

Якщо цінні папери пройшли процедуру лістингу, безпосередньо на фондовій біржі розпочинається робота з реалізації угоди. У разі, якщо цінні папери компа­нії не занесені до біржового списку, за угодою з клієнтом може початися зби­рання потрібних для прове­дення експертизи і наступного лістингу документів. Якщо клієнт не погоджується на лістинг або надходить заборона котирувальної комісії, брокерські або дилерські контори можуть здійснювати торгівлю цін­ними паперами на позабіржовому ринку.

Механізм виконання наказів на українських фондових біржах є аналогіч­ним тому, що застосовують у багатьох зарубіжних країнах у процесі біржової торгівлі. Він складається з таких еле­ментів: одержання брокерською конторою наказу від клієнта, передання нею наказу своєму біржовому брокеру, виконання наказу та повідомлення брокерською конторою клієнта про результати його виконання.

Відносини між клієнтом і брокерською конторою оформлю­ють письмовою угодою на обслуговування на біржі. Брокерська контора після перевірки доку­ментів клієнтів і встановлення на­явності у клієнта цінних паперів та грошових коштів відкриває у кліринговій установі й депозитарії відповідні рахунки своїх клієнтів.

Взаємовідносини між клієнтом і брокерською конторою бу­дуються у такий спосіб. Клієнт надсилає конторі наказ у вигляді брокерської записки. Накази клієнтів передають на ринок у ви­гляді замовлень брокерської контори стандар­тизованої форми. Отримавши наказ від клієнта, брокерська контора складає і під­писує відповідне замовлення, яке надає на фондову біржу.

Брокерська контора передає замовлення на фондову біржу через брокерів, які презентують інтереси цієї контори на біржі. Якщо брокер укладає угоду, він сповіщає про це свою брокерську контору, а остання — клієнта; якщо він не виконає замовлення, має сповістити контору, і остання повідомляє про це кліє­нта. Брокерська контора надсилає письмово клієнтові повідомлення впродовж доби.

За виконання наказу клієнт у десятиденний термін сплачує брокерській кон­торі винагороду. Брокерська записка вважається виконаною, якщо кошти на­дійшли на рахунок клієнта у разі про­дажу або після поставки акцій на рахунок клієнта під час їх купі­влі. Про законність укладеної угоди свідчить реєстрація її фондо­вою біржею.

На фондових біржах світу й у практиці українських біржових операцій у разі угод із цінними паперами допускаються до вико­нання такі операції: операції з готівкою (касові операції); строко­ві операції; операції з премією; операції з оп­ціоном.

Операції з готівкою означають, що оплату куплених цінних паперів здій­снюють негайно або, через технічні причини, у вста­новлені біржею мініма­льні терміни (скажімо, за облігаціями - наступного дня, за акціями — на п'я­тий робочий день) за курсом дня здійснення угоди.

Сутність строкових операцій полягає в тому, що кінцевий грошовий розра­хунок за угодою, що здійснюється на біржі в день X, проводять у день У, визна­чений клієнтом (зазвичай до місяця). Це означає, що покупцеві в день X не по­трібні гроші, а продавце­ві — цінні папери. Строкові контракти належать до по­хідних фі­нансових інструментів (деривативів). Саме вони найбільшою мі­рою відповідають інтересам тих, хто професійно грає на біржі цінних паперів. Щоб запобігти масовій спекуляції, на фондових біржах строкові угоди дозволяється здійснювати лише з цінними паперами окремих компаній і в кількості, не мен­шій за встанов­лений мінімум.

Операції з премією та опціоном побудовані за принципом строкових опера­цій, але дають можливість відмовитися від своїх зобов'язань при сплаті клієнту раніше зумовленої суми (премії або опціону). Ці операції відрізняються одна від одної, головним чином, тривалістю відстрочення кінцевих розрахунків. У першому випадку відстрочення триває від одного до трьох місяців, у дру­гому — від одного до дев'яти місяців.

На фондових біржах використовують численні варіанти угод з премією. Ціна акцій у разі таких операцій складається з котиру­вання їх при строкових угодах плюс спеціальне котирування плюс величина премії. Розміри премії та спеці­ального котиру­вання залежать від тривалості відстрочення платежу, за якого по­купець має більше часу для ухвалення остаточного рішення, а також від виду цінних паперів і компанії.

Операції з опціоном уможливлюють здійснення угод із цінними паперами як для покупця, так і для продавця з використанням три­валішого відстрочення для прийняття остаточного рішення.

Існує метод продажу з опціоном, коли продавець, який пропонує цінні папери, може відмовитися від їхнього продажу. При цьому він поступається грошовою сумою у вигляді опціону на користь покупця, який не отримує в результаті угоди свою покупку.

Треба зазначити, що операції з премією та опціоном дають можливість кліє­нтам не тільки купувати акції у кредит і мінімізу­вати можливі втрати, зводячи їх до розміру премії або опціону, а й грати з метою отримання доходу від купі­влі-продажу цінних паперів унаслідок коливання біржових цін на них.

Така гра на курсах цінних паперів є ризикованою для її учас­ників. Але якщо такі угоди можливі, то головною умовою є про­ходження їх у межах встановле­них правил, вони не мають бути масовими і впливати на діяльність біржі.

Сьогодні в Україні діє сім фондових бірж — Донецька, Київська міжнародна, Придніпровська, Українська міжбанківська валютна бір­жа, Українська, Українська міжнародна і Кримська. Разом із тим, світовий досвід доводить, що можливі варі­анти щодо кількості бірж у країні. Доцільно розглянути можливість формування в Україні моноцентричної біржової системи, тобто єдиної загальнонаціональ­ної фондової біржі, розташованої у Києві, яка може мати філії в ін­ших великих міс­тах, з'єднаних з головною конторою комп'ютер­ною мережею, що працює у ре­жимі реального часу.

На користь цієї системи свідчать такі аргументи:

• незначна капіталізація сьогоднішнього фондового ринку і
незначні комісійні винагороди;

• великі фінансові й людські витрати торговців цінними папе­рами на членс­тво в біржових системах;

• концентрація попиту і пропозиції в одній системі дасть змо­гу підвищити лік­відність ринку та його інформативність;

• можливість створення в біржовій торгівлі єдиного клірингового та депозита­рного центру.

Своєю чергою, підвищення доступності українського ринку цінних паперів для інвесторів, зокрема й іноземних, централіза­ція і відтворення цілісності ор­ганізованого ринку, прискорення й удешевлення на ньому угод, підвищення лі­квідності цінних па­перів сприятимуть інтенсифікації та прискоренню процесів при­пливу і перерозподілу капіталу між галузями виробництва в Украї­ні. Розши­рення можливостей для ефективного просування іно­земних цінних паперів на український ринок сприятиме перероз­поділу потоків капіталу між вітчизняними й іноземними ринками цінних паперів, створюючи тим самим передумови для їхньої ін­теграції.

Позабіржовий ринок — це сфера обігу цінних паперів поза біржею. Здебі­льшого на цьому ринку відбуваються первинне розміщення та перепродаж цін­них паперів тих емітентів, які не бажають або з об'єктивних причин не можуть виставити свої ак­тиви на біржу. Позабіржовий ринок організований дилерами, які можуть бути або не бути членами фондової біржі.

Значення позабіржових ринків у різних країнах відрізняєть­ся. В одних державах торгівля поза біржею не відіграє істотної ролі, а в інших навіть за­боронена. Водночас у деяких країнах, наприклад у США, позабіржовий ринок набув бурхливого роз­витку.

Що стосується України, то на вторинному ринку цінних папе­рів, як і на пер­винному, провідні позиції посідає позабіржовий обіг. Саме поза межами фон­дових бірж здійснюється реалізація основної частки вперше емітованих цінних паперів і практично вся вторинна торгівля.

Варто наголосити, що крім біржового, принципи організацій­но оформле­ного ринку мають поширюватися й на позабіржовий сектор ринку. Всупереч поширеній думці, цивілізований позабі­ржовий ринок в Україні донедавна був фактично відсутній, адже угоди, що в Україні традиційно вважалися позабіржо­вими, згідно зі світовою практикою належать до так званих «угод за домовле­ністю». Позабіржові угоди мають здійснюватися в межах торго­вельно-інфор­маційних систем (ТІС), створених торговцями цін­ними паперами.

Торговельно-інформаційною системою визнається юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або керує електронною торговельно-інформаційною мережею (ЕТІМ) або ін­шою системою засобів, що вможливлює обмін пропозиціями купівлі та про­дажу цінних паперів. Статус ТІС юридичні особи набувають після реєстрації у ДКЦПФР.

ТІС створюються для:

* забезпечення умов для здійснення купівлі-продажу цінних
паперів через ЕТІМ;

* інформування учасників ТІС та їхніх клієнтів про кон'юн­ктуру, що скла­лася на позабіржовому ринку цінних паперів;

* забезпечення швидкого, точного, надійного й достовірного
збирання, оброблення, поширення та оприлюднення інформації
про котирування й операції з цінними паперами, забезпечення
достовірності такої інформації;

* забезпечення можливості отримання зацікавленими особами
на прийнятних умовах інформації про котирування та операції із
цінними паперами;

* запобігання використанню, поширенню або публікації недо­стовірної чи шахрайської інформації про котирування та операції з цінними паперами;

* захисту учасників ТІС та їхніх клієнтів від можливих зло­
вживань.

Основними завданнями ТІС є:

• розроблення й запровадження єдиних правил здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів і вимог до учасників ТІС та осіб, уповноважених уча­сниками ТІС на укладення угод;

• розроблення й запровадження механізму розв'язання спір­
них питань між учасниками та учасниками і клієнтами;

• розроблення й вжиття заходів щодо захисту клієнтів і учас­ників ТІС від зловживань і правопорушень під час здійснення угод із цінними паперами;

• контроль за дотриманням учасниками ТIС вимог законодав­ства та встанов­лених ТІС правил і вимог.

Порядок створення й діяльності таких систем в Україні визна­чений Поло­женням про організаційно оформлені позабіржові тор­говельно-інформаційні си­стеми, затвердженим наказом ДКЦПФР від 23 грудня 1996 р. № 328.

Згідно з цим порядком, діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ри­нку цінних паперів можуть здійснювати юридичні особи, створені відповідно до Закону України «Про господарські товариства» як акціонерні товариства або то­вариства з обмеженою відповідальністю не менш ніж 20 торговцями цінними па­перами.

Частка статутного фонду, що належить одному засновникові, не може пере­вищувати 5 %. Організація торгівлі на позабіржовому ринку цінних паперів є видом діяльності, що здійснюється за торговельними правилами, затвердже­ними ДКЦПФР.

Об'єднання торговців цінними паперами, у складі членів яких налічується не менше 20 торговців цінними паперами, можуть здійснювати організацію торгі­влі на позабіржовому ринку шля­хом створення ТІС у формі підприємства.

Прибуток від діяльності ТІС має спрямовуватися винятково на розвиток ста­тутної діяльності ТІС.

У процесі своєї діяльності ТІС здійснює:

* облік учасників ТІС;

* облік укладених угод з купівлі-продажу цінних паперів і кон­троль за вико­нанням їх;

* обмін інформацією з депозитарними та розрахунково-клі­ринговими устано­вами щодо укладених угод;

* зберігання інформації щодо укладених угод упродовж п'яти років;

* надання інформаційних послуг у сфері організації торгівлі
цінними паперами.

Відповідно до чинного законодавства України ТІС має право:

а) здійснювати контроль за діяльністю своїх учасників у по­
рядку, встановленому статутом, правилами та вимогами ТІС;

б) застосовувати санкції до порушників правил та інших ви­мог ТІС, зок­рема робити попередження, накладати штраф, якщо
це передбачено угодою, або тимчасові обмеження на проведення
певних видів операцій на учасників або фізичних осіб, уповнова­жених учасни­ками здійснювати операції у системі ТІС, виключа­ти зі складу учасників ТІС;

в) порушувати питання про призупинення дії або відкликання
анулювання дозволів (ліцензій) своїх учасників перед ДКЦПФР;

г) презентувати інтереси учасників ТІС у ДКЦПФР;

д) розробляти й упроваджувати вимоги до учасників ТІС та
осіб, уповноважених учасниками здійснювати операції з цінними
паперами;

е) розробляти й упроваджувати звітність для учасників ТІС,
вести облік і звітність щодо операцій із цінними паперами.

Положенням про організаційно оформлені позабіржові торго­вельно-інфор­маційні системи передбачено також обмеження в діяльності ТІС, зокрема забо­роняється:

• застосовувати обмеження до окремих учасників ТІС у здійсненні ними ін­ших, крім торговельних, видів діяльності, які не за­боронені законодавством;

• встановлювати мінімальні розміри винагороди за послуги;

• здійснювати інші організаційні та координаційні заходи, спря­мовані на по­рушення антимонопольного законодавства;

• встановлювати різні розміри плати за надання інформацій­
них послуг користувачам;

• втручатися в господарську діяльність учасників ТІС;

• вести реєстри власників іменних цінних паперів і надавати
учасникам депозитарні та розрахунково-клірингові послуги;

• здійснювати діяльність із випуску та обігу цінних паперів, а також діяль­ність, не пов'язану з метою створення ТІС.

З огляду на важливе значення та функції ТІС на ринку цінних паперів Укра­їни, ДКЦПФР здійснює жорсткий контроль за їх­ньою діяльністю. Так, відпо­відно до Положення про організа­ційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні системи, ДКЦПФР має право:

а) пропонувати кандидатури керівників органів управління ТІС;

б) призначати державних представників на ТІС;

в) установлювати в межах, передбачених законодавством,
обов'язкові для виконання вимоги щодо функціонування ТІС;

г) вимагати від ТІС дотримання порядку ведення та зберігання
документації впродовж встановленого нею терміну, який не може бути меншим за п'ять років;

д) вимагати надання інформації про поточну діяльність ТІС;

е) здійснювати планові та позапланові перевірки ведення до­кументації ТІС;

є) на підставі отриманої інформації перевіряти факти пору­шення ТІС зако­нодавства у сфері ринку цінних паперів, Статуту, правил чи інших документів, які регламентують її діяльність;

ж) у разі порушень ТІС законодавства, Статуту, правил чи ін­ших докумен­тів, які регламентують її діяльність, попереджати, надсилати письмові вимоги про усунення виявлених недоліків чи порушень із зобов'язанням повідомити Державну комісію про усунення недоліків, скасовувати реєстрацію ТІС, а та­кож застосо­вувати інші санкції в межах, передбачених законодавством. У разі прийняття рішення про застосування санкції Державна комісія має письмово по­відомити про це ТІС із зазначенням факту порушення, обґрунтуванням причини застосування санкції та довести це до ві­дома громадськості. Рішення Державної комісії про застосування санкції до ТІС може бути оскаржене в суді або арбітра­жному суді;

з) розглядати скарги учасників ТІС щодо застосованих до них санкцій;

й) розглядати скарги учасників ринку цінних паперів про від­мову в прийн­ятті до складу ТІС.

Після створення правової бази діяльності ТІС в Україні акти­візувалися тен­денції розвитку організаційно оформленого позабіржового ринку цінних папе­рів.

Нині в Україні доволі значний сегмент ринку цінних паперів належить саме організованому позабіржовому ринку цінних папе­рів, зокрема Першій фондовій торговельній системі (ПФТС). Так, загальний обсяг торгів у ПФТС у 2001 р. становив 6,29 млрд грн, що дорівнює 72,24 % загального обсягу торгів на ринку. Порівня­но з 2000 р. відбулося зростання обсягів торгів у 4,3 раза, при цьо­му що­денний обсяг торгів у ПФТС у 2001 р. становив 25,5 млн грн. Слід зазначити, що загальний обсяг торгів охоплює торгівлю на пе­рвинному (розміщення цінних па­перів і аукціони Фонду державно­го майна України) і вторинному ринку — 97,36 % (6,12 млрд грн).

Таке різке збільшення обсягів торгів відбулося завдяки роз­ширенню лісти­нгу ПФТС такими фінансовими інструментами, як державні цінні папери, частка яких у загальному обсязі торгів сяг­нула 77,6 %. Відповідно частка інших цінних паперів (акції, облі­гації, векселі, опціони)-- 22,4%. У табл. 4.2 наведено об­сяги угод найбільших операторів у ПФТС.

ПФТС заснована асоціацією торговців цінними паперами спіль­но з КРМG / Barents Group і USAID у 1995 р. з метою створення позабіржової електронної торговельно-інформаційної системи, яка запрацювала у червні 1996 р.

ПФТС складається з Асоціації (до неї входять тільки ком­панії торговці цінними паперами, що мають ліцензію ДКЦПФР) і Технічного центру ПФТС (100 %-ве дочірнє під­приємство Асоціації). Джерелами доходів Техні­чного центру є продаж інформації й щомісячна абонентська плата. Ця плата однакова для всіх торговців, незалежно від кількості та обсягу укладених угод. Єдина відмінність полягає в обсязі отриманої інформації. За цим кри­терієм внески можуть коливатися від 60 до 120дол.

У 1999 р. у ПФТС налічувалося 250 учасників, а у 2000 р. — 195. Тобто сфор­мувалися основні учасники ринку, які пройшли перший етап, зайняли свою нішу на ринку і реально працюють.

Таблиця 4.2