2015-07-04
1007
Мистецтво консультативної роботи передбачає, що кожне інтерв'ю буде побудовано
нестандартно, по-новому. Консультативна бесіда може бути цілком
присвячена збору інформації, закріпленню тих позицій, що стали надбанням попередніх
сесій, або набувати будь-якої іншої форми. Для досвідченого консультанта така
різноманітність цілком природна.
Однак початківцям не завадить тримати процес перебігу консультативної бесіди під
контролем. Для початку варто умовно розділити консультативну бесіду хоча б на дві
частини: дослідницько-діагностичну та терапевтичну частину, Коли в першій частині консультант працює над створенням рапорту, використовує активне слухання, збирає інформацію, то друга частина може бути більш технічною та містити елементи формування навичок, тренінгу,корекції.
Більш детальна диференціація консультативного інтерв'ю дає можливість виділити у ньому
певні кроки, які відповідають конкретним завданням, і мають певну логіку розгортання.
Кількість таких кроків може варіюватися від трьох (Хемблі Г., 1992)
1) встановлення довіри (рапорт та близькість),
2) дослідження,
3) рішення і висновки)
до восьми кроків (Шостром 3., Браммер Л, 2002:
1) скарга, усвідомлення потреби;
2) формулювання потреби, подолання резистентності,
3) вираз почуттів, прояснення і розробка проблеми,
4) вивчення установок стосовно самого себе,
5) аналіз глибоких почуттів,
6) проробка почуттів,
7) інсайт,
8) активні дії, завершення).
Переважна більшість авторів пропонує п'ятикрокову модель інтерв'ю (А.АЙВІ 1998;Н.Пезешкіан, 1993 та ін.).
1) контакт, контракт 5 хв.
2) Збір інфо 15-20 хв.
3) Дослідження проблеми 10-15 хв.
4) Ресурси та альтернативи 10-15 хв.
5) Психопрактична допомога 10 хв.
Консультативна сесія загалом триває приблизно 50-80 хвилин.
Тому в кожному, навіть зовсім маленькому інтерв'ю, слід чітко визначити терапевтичне завдання і спланувати час на його виконання.
На два останні етапи консультативної взаємодії - формулювання та розв'язання
терапевтичного завдання відводиться не менше третини від штильного часу. І хоча ці два
етапи виводяться в кінець списку, це зовсім не означає, що вони забезпечуються часом за
залишковим принципом. Друге-третє інтерв'ю взагалі може починатися з корекційної
роботи, адже терапевтичні завдання можуть бути визначені вже на першій зустрічі і
консультант в змозі передбачити приблизний арсенал технічних прийомів та методів, які
йому стануть у пригоді.
Друга настанова витікає з практичного досвіду: збільшення тривалості інтерв'ю „змазує"
його ефект, бо клієнт втомлюється.
Неабияке значення має й завершення інтерв'ю. В кінці бесіди потрібно виділити хоча б
кілька хвилин, щоб підбити підсумки зробленого та узгодити спільні плани на майбутнє,
отримати зворотний зв'язок та попрощатися.
