Вихід із колби

Гіпотеза фантаста

Синтез літератури і науки

Людина почала пізнавати навколишній світ, спостерігаю­чи й сприймаючи його своїми органами чуття. З давніх давен філософи намагалися відкрити загальні закони розвит­ку і при цьому спиралися на ті ж спостереження й спри­йняття. Поступово людина пересвідчилась, що світ надто ве­ликий і різноманітний, і тому задля кращого пізнання не­обхідно розділити його на частки і вивчати кожну з них окремо, все більше деталізуючи і поглиблюючи аналіз, так би мовити “до найменших гвинтиків”. З’являлися все нові й нові мистецтва і науки: астрономія й живопис, хімія й поезія, фізика й математика. Потім хімія ділилася на орга­нічну й неорганічну, фізика — на фізику твердого тіла, рі­дин і газів, математика — на арифметику, алгебру, геомет­рію, кожна із цих наук, у свою чергу, розподілялась на різ­ні напрямки. Всі вони досліджували свій предмет, ставлячи за мету досягнути найменших, елементарних частинок світлобудови. Водночас це призводило до, так би мовити, зву­жування “свого” кута зору, бачення не всього світу, а лише його часток. З’явилися, як жартують медики, “спеціалісти по правій і по лівій ніздрі”.

Та світ лишався єдиним, і сьогодні наука особливо гост­ро відчуває потребу у вчених — “синтезаторах знань”, адже найважливіші відкриття зроблені саме тоді, коли об’єдну­валися знання з різних галузей. Виник навіть термін — “відкриття на стиках наук”. Але де ж узяти цих “синтезаторів”, потреба в яких усе зростає?

І тут на допомогу сучасній науці приходить наукова фантастика. Це вона, крім суто літературних справ, об’єднавши два методи пізнання світу — літературу і науку, висуває разючі по точності передбачення: зоряні міста і кораблі, лазери, роботи тощо. Тому гіпотези фантастів існують сьогодні нарівні з гіпотезами вчених: згадаймо хоча б творчість ученого і фантаста К.Е.Ціолковського, або вченого і письмен­ника І.А.Єфремова.