С. Деревня

Деревня – село розташоване на річках Деревенці та Свині, притоках Рати, за 15 км. на північ від районного центру Жовква, який є найблищим для деревні найблищою залізничною станцією.

Перша письмова згадка про село відноситься до 1649 року. Назва вважають, походить від лісу, серед якого було засноване, інші припускають, що воно походить від слова «деревня», що означає – склад колод. Найкращою спорудою ХУІІІст.,є дерев’яна церква Різдва святої Богородиці. Храм охороняється державою, як пам’ятка архітектури.

С.ДОБРОСИН.

Ніхто не може впевнено сказати, коли воно засновано, або скільки йому років. Документи розповідають про те, що письмова згадка про село Добросин відноситься до 1649 року, а знайдені уламки посуду високої культури ранньо – залізного періоду засвідчують, що на території села існували поселення ще в ІІ – І тисячолітті до н.е. Існує ряд легенд, які пояснюють походження назви села Добросин.

Назва села, за одною легендою походить від того, що в селі на колишніх добросинських землях, поселилися три богатирі – три брати. Вони дружно жили, чуйно ставилися до запитів своїх дітей. І от від цього й виникла назва села «Добрі сини – Добросин»

Друга легенда оповідає про прекрасне село, яке розкинулося обабіч довгої сільської вулиці, а ген за селом, понад річкою Білої і численними струмками, які впадали в неї, простелилися луги з буйною запашною травою. Материнка, чебрець, дурман робили сіно духм’яним. Недаремно сюди приїжджали купляти сіно з навколишніх сіл. Ця легенда і дала назву села – «Добре сіно – Добросін» (потім Добросин).

Третя легенда, як одна з найбільш поширених, засвідчує,що на перехресті доріг, які вели до Рава – Руської і Магерова, стояла хатина вдови. Ця оселя завжди була гостинною для всіх подорожніх, для тих кого в дорозі застала ніч чи лиха година. Тут завжди можна було почути ласкаве слово матері, а сини допомагали налагодити дорожній інвентар, напоїти коней. З уст в уста переходили розповіді про гостинну хату і добрих синів.

Ще одна легенда. Старожили села розповідають що донька колишнього поміщика прижила дитину. Хто був батьком цієї дитини – невідомо. Поміщик, батько цієї дочки, весь час нарікав на неї за це, принижував право і честь жінки – матері. Після смерті батька, онук, син його дочки, на околиці пам’ятник і встановив фігуру жінки з дитиною на руках. От ніби і від того і пішла назва села «Добрий син – Добросин».

М.ЖОВКВА.

Сучасна Жовква починає свій родовід з давньоруського поселення Винники, що знаходяться неподалік Щекотів (Щекотин, тепер село Глинське Жовківського району, яке згадувалось у Галицько – Волинському літописі під 1242 роком.

На території Жовкви і її околиць залишили сліди первісні люди. Ця місцевість була заселена густо, в ІІІ – ІІ тис.до н.е., про що свідчать знайдені крем’яні знаряддя, глиняний посуд, бронзовий скарб. Винники лежали на межі Звенигородського та Белзького князівства через територію яких пролягали торгові шляхи з Галича та Львова на Белз і Хоти. Розташування поселень на торговій дорозі сприяло його швидкому розвиткові.

Перша згадка про село Винники згадується 1368 роком. Після занепаду Галицько – Волинського князівства і загарбання його польськими завойовниками Винники як феодальна власність переходить із рук в руки. На початку ХІУ столітті Винники = досить велике село, якому належить п’ять ланів – значних земельних угідь. Тут були церква, ручний млин, дві корчми. У 1543 році у ньому було збудовано дерев’яний костел святої Трійці. З 1560 році Винники стають власністю белзького воєводи Станіслава Жолкевського, а з 1588 р. – його сина Станіслава.

У 1603 році гетьман Станіслав Жолкевський, тодішній власник Винник, одержав королівський привілей на право називати нове місто Жовквою. Цим же указом Жовкві було надано Магдебурське право.