С. Любеля

Село вперше в історичних документах згадується за1649 рік, де йдеться про походи Богдана Хмельницького на землі Західної України. Люди радо приймали військо Хмельницького, а воїнів з любов’ю купали в джерелі, що можливо і дало назву села.

Смт. МАГЕРІВ.

Час виникнення поселення, за деякими даними відносяться до кінця ХІУст. Спочатку на річці Білій нібито стояв невеликий хутір. Пізніше тут виросло село, в якому жили переважно українці,що займались землеробством та роботами в лісі. В кінці ХУІ ст. воно згадується як місто.

Деякі польські історики твердять, що до кінця ХУІ ст. тут ніякого поселення не було. Збудував його на «сирому корені». Тобто на незаселеному місці, на «власних ґрунтах» польський дворянин Ян Магера, від прізвища якого ніби й пішла назва містечка. 20 січня 1591 року Магера домігся надання містечку магдебурзького права. Управляли містом 6 радників і 6 суддів, які не переобиралися до смерті, та бургомістр, посаду якого займали радники, що чергувалися щомісяця. Для розв’язання складних справ радники звертались до Львівського магістрату.

С.МАЛЕХІВ.

Вперше згадка про село Малехів датується 1377 роком, але археологічні знахідки свідчать про поселення ще в І ст..нашої ери.

с. МАЛІ ПЕРЕДРИМИХИ.

Територія, на якій виникло село М. Передримихи, за ілюстрацією ХУІІ ст.. було володінням і управлялося королівськими державцями із Мервич.

До кінця ХУІІ ст. конкретних даних про заселення місцевості немає. Урочища навколо села були вкриті лісами і використовувалися як місця для королівських полювань. В болотистих місцях часто застрягали підводи, які перевозили зерно до млинів і часто рвалися міхи, які були великими. Тому місцевість назвали Передри – міхи, а сьогодні збереглась як Передримихи.

В кінці ХУІІ ст. вони із королівської власності стають власністю частково домініканського костелу у Жовкві, а частково володіннями графа Дідушицьких. До їхніх володінь також належало село В.Передримихи. Правитель графа Дідушицького Шидмелігрський, який жив у Мервичах, на початку ХУІІІ ст. почав оселятися на урочищі Грабів перших поселенців. То були переселенці з Мазурщини, а також взяті в полон татари. Прuблизно в цей час Домініканський костел поселив кілька родин церковних хлопів. Потребуючи робочих рук, Дідушицькі переселювали сюди вільних людей – кметів, або шляхтичів, більшість яких переселилися з с. В. Передримихи. Що і дало назву М. Передримихи.

С. МАЦОШИН.

Про походження села Мацошин існує легенда: в ХІІІ ст.. татари повністю спалили село, а всіх жителів вирізали. Залишилась живою лише одна жінка з двома чужими дітьми (мачуха). Деякий час вона переховувалась з дітьми в дуплі велетенського дерева, а коли небезпека минула, мачуха вийшла з дітьми з дупла в долину і тут було засноване нове село Мацошин. На тому місці, де було старе село, яке спалили татари люди поставили хрест, але до наших днів він не зберігся. До нас дійшла тільки старовинна назва «Селисько». Від слова «мачуха» нове село назвали Мацошин.