2015-07-14
442
Об'єктом справляння судового збору в судах у порядку цивільного судочинства є процесуальні документи, чіткий і повний перелік яких встановлений ст. З Закону № 3674-VI.
Основним об'єктом справляння судового збору є позовні заяви та інші заяви (наприклад заяви у справах окремого провадження, заяви про видачу судового наказу тощо), передбачені процесуальним законодавством.
Судовий збір справляється також за подання до суду апеляційної та касаційної скарг на судові рішення, заяв про: перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; перегляд судових рішень ВСУ (крім заяви, поданої з підстави, визначеної у п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК); та за видачу судами документів.
За подання інших заяв і скарг судовий збір не сплачується. Це, зокрема:
1) заяви про перегляд ВСУ судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
|
|
|
2) заяви про скасування судового наказу;
3) заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення;
4) заяви про поворот виконання судового рішення;
5) заяви про винесення додаткового судового рішення;
6) заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою або недієздатною, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менш як три роки;
7) заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
8) заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
9) заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
10) заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
11) заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
12) заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
13) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
|
|
|
14) заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України, та/або органи опіки та піклування, або служби у справах дітей (ч. 2 ст. З Закону № 3674-VI).
Судовий збір може сплачуватися як у безготівковій, так і в готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку та справляється за місцем розгляду справи. Судовий збір обчислюється у гривнях і копійках. За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору.
Розміри ставок судового збору визначаються відповідно до ст. 4 Закону № 3674-УІ і встановлюються у таких розмірах:
за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру МЗП і не більше 3 розмірів МЗП; позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру МЗП;
при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу - 0,1 розміру МЗП; у разі поділу майна при розірванні шлюбу - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру МЗП і не більше 3 розмірів МЗП;
за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви немайнового характеру - 0,2 розміру МЗП; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - визначається з урахуванням ціни позову, що встановлюється згідно з правилами, передбаченими для подання позовних заяв майнового характеру.
У справах наказного провадження встановлена спеціальна ставка судового збору: за подання заяви про видачу судового наказу - п'ятдесят відсотків ставки, що обчислюється виходячи з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження; за подання апеляційної скарги на судовий наказ 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті за подання заяви про видачу судового наказу в наказному провадженні.
Ставки судового збору за подання: заяви у справах окремого провадження; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду визначаються у розмірі 0,1 МЗП.
За подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Ставка судового збору при зверненні до суду з касаційною скаргою на рішення суду, заявою про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України встановлюється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви або скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
|
|
|
Ставка за подання заяви про скасування рішення третейського суду і заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду судового збору становить 0,5 і 0,2 розміру МЗП відповідно.
За видачу судами документів судовий збір справляється у таких розмірах:
1) за повторну видачу копії судового рішення 1 гри за кожний аркуш копії;
2) за видачу дубліката судового наказу та виконавчого листа - З гри;
3) за роздрукування технічного запису судового засідання - 5 грн за кожний аркуш тексту на папері формату А4;
4) за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання - 15 грн;
5) за виготовлення копії судового рішення у разі коли особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків, звертається до апарату суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень" - 1 грн за кожний аркуш копії.
Ціна позову як один із критеріїв обчислення розміру ставок судового збору обумовлена заявленою матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача і визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше, ніж за шість місяців;
4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;
5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;
6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;
|
|
|
7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;
8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;
9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;
10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (ст. 80 ЦПК).
Особливості справлянь судового збору в окремих категоріях справ Судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі залежно від ціни позову, вказаної заявником. Якщо визначена позивачем у позовній заяві ціна позову явно не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої або з поверненням переплаченої суми судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. У випадку звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог або пред'явлення нових вимог особі треба сплатити недоплачену суму судового збору (частини 2-3 ст. 80 ЦПК). У разі зменшення розміру позовних вимог частина переплаченого судового збору повертається.
З позовних заяв, що мають одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру. Так, з позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється як за розірвання шлюбу, так і за поділ майна.
У випадках вибуття із справи первісного позивача і заміни його правонаступником судовий збір сплачується правонаступником, якщо збір не був сплачений первісним позивачем.
Судовий збір за подання зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними вимогами справляється на загальних підставах.
За повторно подані позови, які раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується знову на загальних підставах. При цьому, коли у зв'язку із залишенням позову без розгляду сума судового збору підлягала поверненню, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.
У випадках виділення судом однієї або кількох з об'єднаних позовних вимог в окреме провадження судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок його розміру не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
За подання позову разом кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється виходячи із загальної суми позову і сплачується позивачами пропорційно частці поданих кожним із них вимог окремим платіжним документом.
Виходячи із загальної суми лозову судовий збір справляється у таких випадках: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів; об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог (ст. 6 Закону № 3674-VI).
У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову (ч. 4 ст. 82 ЦПК).
Від сплати судового збору, з метою забезпечення більш повного доступу фізичних та юридичних осіб до правосуддя, звільняються:
1) позивачі - за позовами про стягнення заробітної плати і за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;
2) позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів;
4) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники-за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
5) позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину;
6) державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав;
7) органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді;
8) Міністерство юстиції України - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
9) в інших випадках, передбачених ст. 5 Закону № 3674-VI.
Крім того суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Якщо в установлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява залишається без розгляду (п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК) або витрати стягуються за судовим рішенням у справі у разі коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 3674-УІ незадовільне матеріальне становище сторони також може бути підставою для зменшення судом розміру судового збору або звільнення від його сплати.
Закон № 3674-УІ допускає можливість повного чи часткового повернення судового збору в таких випадках:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, коли такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);
5) закриття провадження у справі (ст. 7).
Повернення сплаченої суми судового збору відбувається виключно за ухвалою суду.
У випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж це встановлено законом, судовий збір повертається у розмірі зайво внесеної суми; в інших випадках -повністю.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
звільнення от уплаты судебных расходов. Распределение судебных расходов и их возмещение
Расходы, понесенные сторонами по делу, распределяются между ними по правилам, установленным статьями 75-78 ГПК.
Стороне, в пользу которой постановлено решение, суд присуждает с другой стороны все понесенные расходы по делу независимо от того, что эта сторона была освобождена от их оплаты в пользу государства. Если иск удовлетворен частично, расходы присуждаются истцу пропорционально размеру удовлетворенных судом исковых требований, а ответчику — пропорционально той части исковых требований, в которой истцу отказано. Суд кассационной или надзорной инстанции при изменении решения или вынесении нового решения соответственно изменяет и распределение расходов между сторонами.
Расходы, связанные с оплатой юридической помощи адвоката, который осуществлял гражданское процессуальное представительство стороны, в пользу которой постановлено решение, суд присуждает с другой стороны в размере до пяти процентов от удовлетворенной части исковых требований. По делам неимущественного и неискового характера расходы, связанные с оплатой юридической помощи адвоката, определяются судом в зависимости от сложности дела и затраченного времени на ее осуществление. В аналогичном порядке возмещаются стороне расходы, понесенные на оплату юридической помощи, предоставленной лицами, которые имеют право осуществлять в судопроизводстве по делу гражданское процессуальное представительство.
Расходы, понесенные истцом при отказе его от иска, ответчиком не возмещаются. Но если истец не поддерживает своих требований вследствие добровольного их удовлетворения ответчиком после предъявления иска, то суд по заявлению истца присуждает с ответчика все понесенные по делу расходы.
Порядок распределения расходов по делу, в том числе и на оплату адвоката, стороны могут предусмотреть в заключенном между ними мировом соглашении. Если этого не было сделано, то взыскание расходов производится в порядке, предусмотренном ст. 75 ГПК.
Расходы по делу, понесенные стороной, возмещаются не только второй стороной, а также в предусмотренных ст. 79 ГПК случаях за счет государства. Так, при отказе полностью или частично в иске органам прокуратуры, а также органам государственного управления, иным организациям, учреждениям, предприятиям и отдельным гражданам, которые обратились с требованием в суд в защиту прав и охраняемых интересов других лиц (статьи 118, 121 ГПК), ответчику возмещаются из средств бюджета понесенные им по делу расходы полностью или пропорционально той части исковых требований, в которой истцу отказано.
В случае отказа в иске истцу, освобожденному от уплаты судебных расходов, они принимаются на счет государства. Если обе стороны освобождены от уплаты расходов, то понесенные судом расходы в связи с рассмотрением дела относятся за счет государства.
При отказе в иске к ответчику, который был привлечен второй ответчик по делу, понесенные им расходы истцом не возмещаются, а относятся за счет государства и возмещаются из средств бюджета (ч. 3 ст. 105 ГПК).
Лицу (истцу), которая предъявила иск к сторонам по делу о признании права на описанное имущество и об исключении этого имущества из описи (ст. 385 ГПК), в случае удовлетворения судом иска, понесенные ею расходы по делу возмещаются из средств бюджета.
Понесенные судом расходы в случаях, предусмотренных статьями 75 и 80 ГПК, возмещаются государству.
Расходы, понесенные судом, взыскиваются с каждой стороны пропорционально той части иска, относительно которой решение постановлено против нее, и зачисляются в доход государства. Когда сторона, в пользу которой постановлено решение, освобождена от уплаты судебных расходов, то последние взыскиваются с другой стороны в доход государства.
Так, издержки, понесенные судом в связи с рассмотрением дела, и государственная пошлина, от уплаты которых истец был освобожден, взыскиваются с ответчика в доход государства пропорционально довольной части исковых требований. Если ответчика освобожден от судебных расходов, то при отказе в иске, издержки, понесенные судом в связи с рассмотрением дела, взыскиваются с истца в доход государства.
В случаях удовлетворения иска частично, когда ответчик освобожден от уплаты расходов, понесенные судом издержки в связи с рассмотрением дела взыскиваются в доход государства с истца, не освобожденного от уплаты судебных расходов, пропорционально той части исковых требований, в удовлетворении которых отказано.
Понесенные судом расходы в случае отказа в иске истцу, освобожденному от уплаты расходов по делу, не возмещаются, а принимаются на счет государства. Если обе стороны освобождены от уплаты расходов, то понесенные судом расходы в связи с рассмотрением дела относятся за счет государства.
В доход государства взыскиваются расходы с ответчика (должника), понесенные органами внутренних дел на его розыск, объявленный судом (ст. 97 ГПК).
Суд или судья на заявление гражданина (стороны, третьего лица с самостоятельными требованиями, заявителя), который должен возместить государству расходы, связанные с рассмотрением дела и исполнением судебного решения, исходя из имущественного положения, может освободить его от уплаты расходов в доход государства (ч. 4 ст. 63 ГПК).
Определение суда в вопросах определения цены иска и судебных расходов может быть обжаловано (ст. 81 ГПК).
ВИТРАТИ НА ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ - СТАТТЯ 81 ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ
Начало формы
Конец формы
1. До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.
2. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.
3. Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1) поновлення на роботі;
2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
4) стягнення аліментів;
5) визнання батьківства або материнства.
4. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
5. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор.
(Статтю 81 доповнено ч. 5 згідно із Законом від 09.01.2007 р. № 543-\/)
Статья 88. Распределение судебных расходов между сторонами
Ст. 88 ГПК от 18.03.2004 № 1618-IV
1. Стороне, в пользу которой принято решение, суд присуждает со второй стороны понесенные ею и документально подтвержденные судебные расходы. Если иск удовлетворен частично, судебные расходы присуждаются истцу пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, а ответчику - пропорционально той части исковых требований, в удовлетворении которых истцу отказано.
2. Если сторона, в пользу которой принято решение, освобождена от оплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу понесших их лиц пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
3. Если истец, в пользу которого принято решение, освобожден от уплаты судебного сбора, он взимается с ответчика в доход государства пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований.
4. В случае оставления иска без удовлетворения, прекращения производства по делу или оставления без рассмотрения иска истца, освобожденного от оплаты судебных расходов, судебные расходы, понесенные ответчиком, компенсируются за счет государства.
5. Если суд апелляционной или кассационной инстанции, не передавая дела на новое рассмотрение, изменяет решение или принимает новое, суд соответственно изменяет распределение судебных расходов.
Подробнее: http://kodeksy.com.ua/tsivil_nij_protsesual_nij_kodeks_ukraini/statja-88.htm
татья 90. Основания и порядок применения мер процессуального принуждения
Ст. 90 ГПК от 18.03.2004 № 1618-IV
1. Мерами процессуального принуждения являются установленные настоящим Кодексом процессуальные действия, применяемые судом к лицам, нарушающим установленные в суде правила или противоправно препятствуют осуществлению гражданского судопроизводства.
2. Меры процессуального принуждения применяются судом немедленно после совершения нарушения путем постановления определения.
Подробнее: http://kodeksy.com.ua/tsivil_nij_protsesual_nij_kodeks_ukraini/statja-90.htm
Ст. 91 ГПК от 18.03.2004 № 1618-IV
1. Мерами процессуального принуждения являются:
1) предупреждение;
2) удаление из зала судебного заседания;
3) временное изъятие доказательств для исследования судом;
4) привод.
2. К одному лицу не может быть применено несколько мер процессуального принуждения за одно и то же правонарушение.
Основаниями для применения мер процессуального принуждения являются: а) нарушение установленных в суде правил; б) противоправное препятствование осуществлению судопроизводства.
Нарушение установленных в суде правил, то есть нарушение порядка во время судебного заседания, в частности невыполнение распоряжений председательствующего, является основанием для применения к лицам таких мер процессуального принуждения, как предупреждение и удаление из зала судебного заседания.
Противоправное препятствование лицами осуществлению судопроизводства может получить выражение в различных действиях, например в недопущении участников процесса в зал судебного заседания или выступления, непредставлении письменных или вещественных доказательств, истребованных судом, без уважительных причин или без сообщения причин их непредставления, неприбытии в судебное заседание свидетеля, которого было вызвано в суд, без уважительных причин или без сообщения о причинах неприбытия, то есть речь идет о нарушении не конкретных, установленных законом правил, а о таких действиях, что, по мнению суда, создают препятствия для осуществления судопроизводства.
Соответственно, признаками мер процессуального принуждения являются следующие: 1) это процессуальные действия; 2) право их применять должен только суд, который рассматривает гражданское дело; 3) о их применении суд выносит определение в судебном заседании; 4) эти действия применяются в связи с процессуальными нарушениями лиц — участников гражданского процесса или других лиц, присутствующих в зале судебного заседания (несоблюдением установленных в суде правил или противоправным препятствованием осуществлению гражданского судопроизводства); 5) эти меры имеют личный неимущественный характер, поскольку направлены на личность нарушителя, а не на его имущество; 6) они имеют принудительный характер, то есть применяются к нарушителю без его согласия; 7) эти действия направлены на обеспечение нормального хода судебного разбирательства.
Итак, меры процессуального принуждения являются реакцией суда на те правонарушения, которые допустили участники процесса или другие лица, присутствующие в зале судебного заседания, и которые мешают дальнейшему рассмотрению дела. Поэтому их применение является исключительным правом суда. Применение мер процессуального принуждения возможно судами всех звеньев судебной системы, однако исключительно во время судебного заседания.
Суд применяет меры процессуального принуждения немедленно после совершения лицом нарушения путем вынесения соответствующего определения, которое в соответствии с ч. 5 ст. 209 ГПК заносится в журнал судебного заседания. Такое определение не влияет на движение дела, а поэтому не может быть обжаловано в апелляционном порядке отдельно от решения суда (ст. 293 ГПК). Однако заинтересованные лица могут обжаловать это постановление вместе с решением соответствующего суда.
В ст. 162 ГПК установлено обязанности лиц, присутствующих в зале судебного заседания. Так, лица, присутствующие в зале судебного заседания, должны встать, когда входит и выходит суд. Решение суда лица, присутствующие в зале, заслушивают стоя. Лица, участвующие в деле, свидетели, эксперты, специалисты, переводчики дают объяснения, показания, заключения, консультации и т. п. стоя. Отступление от установленных требований допускается с разрешения председательствующего. Участники гражданского процесса, а также другие лица, присутствующие в зале судебного заседания, обязаны соблюдать в судебном заседании установленный порядок и беспрекословно подчиняться распоряжениям председательствующего. Лица, участвующие в деле, передают документы и другие материалы председательствующему через судебного распорядителя.
Судебный распорядитель наделен в соответствии со ст. 49 ГПК определенными полномочиями по обеспечению порядка в судебном заседании. Так, он обеспечивает надлежащее состояние зала судебного заседания и приглашает в него участников гражданского процесса; объявляет о входе суда в зал судебного заседания, о выходе суда из него, следит за соблюдением порядка лицами, присутствующими в зале судебного заседания; принимает от участников гражданского процесса и передает документы и материалы суда во время судебного заседания; выполняет распоряжения председательствующего о приведении к присяге переводчика, эксперта; приглашает к залу судебного заседания свидетелей и выполняет распоряжения председательствующего о приведении их к присяге и тому подобное.
Условно меры процессуального принуждения можно разделить на 2 вида: меры, назначаемые за действия лица (предупреждение, удаление из зала судебного заседания), и меры, которые назначаются за бездействие (временное изъятие доказательств для исследования судом, привод).
Кроме того, в зависимости от направленности меры процессуального принуждения можно разделить на 2 группы:
1) те, что применяются к нарушителям порядка в зале судебного заседания (предупреждение и удаление из зала судебного заседания);
2) те, что обеспечивают процесс доказывания (временное изъятие доказательств для исследования судом и повод).
Такие меры процессуального принуждения, как предупреждение и удаление из зала судебного заседания, могут быть применены судом к лицам, которые не придерживаются порядка в судебном заседании или не выполняют распоряжений председательствующего. Основанием для удаления лица из зала судебного заседания может быть повторное совершение нарушения после того, как суд применил предупреждение.
Временное изъятие доказательств для исследования судом применяется к лицам, у которых они есть, но которые не подают этих доказательств без уважительных причин или без объяснения причин их непредставления. Привод применяется к свидетелям, которые были вызваны судом, но не явились в судебное заседание без уважительных причин или без сообщения о причинах неприбытия.
Применение к лицу мер процессуального принуждения не освобождает ее от выполнения своих обязанностей, что является признаком стимулирующей функции института процессуального принуждения. Применение процессуального принуждения не является конечной целью, оно является средством для обеспечения выполнения тех или иных процессуальных обязанностей. Так, например, применение предупреждения к лицу не освобождает ее от обязанности соблюдать порядок в судебном заседании, а наоборот, является напоминанием о такой обязанности.
Суд не может за одно и то же нарушение лица применять к ней одновременно несколько мер процессуального принуждения, что является важной гарантией защиты прав, свобод и интересов лица. Это положение детализирует принцип, закрепленный в ст. 61 Конституции, о том, что никто не может быть дважды привлечен к юридической ответственности одного вида за одно и то же правонарушение. Применения меры процессуального принуждения не исключает возможности применения к лицу мер юридической ответственности, в частности за проявление неуважения к суду.
