Асортимент лаків

За зовнішнім ефектом, що створюють лаки, їх поділяють на глянцеві та матові. За складом вони можуть бути мас­ляними, дисперсними та УФ-закріплення. Для отримання спеці­альних ефектів чи для підготовки відбитка до наступних операцій застосовують спеціальні лаки — ароматизовані, металізовані, перламутрові та блістерні (рис. 4.21).

Друкарські (масляні) лаки

Друкарські лаки за складом і властивостями подібні до в'яжучих лаків друкарських фарб. Зазвичай для їх виготовлення використовують глянцеві лаки, без вмісту

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

Лаки

Рис. 4.21

Основні типи лаків (за И. Марогульовою та С. Стефановам)

Глянцеві

Матові

І
Масляні (друкарські)		Дисперсні		УФ-затвердіння
і
і		|
Перламутрові		Ароматизовані		Блістерні
	Металізовані

пігментів. Друкарські лаки містять стійки смоли, алкіди, льняну оліфу, сикативи та інші речовини.

Друкарські лаки належать до найстаріших типів лаків і останнім часом поступаються своїми позиціями. Це по­в'язано з досить довгим часом висихання (час цілковито­го висихання становить близько 2 годин), що обмежує можливість подальшої швидкої обробки відбитків, накла­дає обмеження на висоту стосу лакованої продукції і вима­гає процесів, які можуть значно знизити глянець відбитка. Для прискорення процесу висихання використовують пристрої ІЧ-сушіння чи обдування гарячим повітрям. Ці засоби вимагають значних витрат енергії. Іншим недо­ліком лаків є наявність жовтого відтінку і схильність цього лаку до пожовтіння. Особливо це помітно при лаку­ванні всієї поверхні відбитка. Друкарські лаки рекомен­дуються для часткового лакування, тобто лакування лише" задруковуваних ділянок.

Вибіркове лакування з офсетної форми вимагає зво­ложування форми, так як при друкуванні. Лакування цілої поверхні проводиться без зволоження. Закріплення лаку, що накладається вибірково, залежить від показника рН зволожувального розчину. Рівень зволожувального засо­бу не повинен бути нижчим, ніж 4,8 рН.

Для пакувальних матеріалів харчових продуктів вико­ристовують фарби та лаки, які після закріплення мають тільки незначний власний запах. З огляду на речовини, які виникають під час закріплення друкарських лаків

216__________________________________________________________ Розділ 4

і мають інтенсивний власний запах, друкарські лаки не­придатні для лакування пакувальних матеріалів харчо­вих продуктів. Для цього потрібно застосовувати дис­персійні лаки..

Друкарські лаки мають і ряд переваг. Технологія ла­кування не потребує значного переобладнання офсетної друкарської машини до процесу лакування. Застосовуються ті ж допоміжні і мийні засоби, що й при використанні оф­сетних фарб. Лакове покриття має високу еластичність, добру стійкість від стирання, стійкість від спиртів, добре

• сприймається шаром фарби, як при лакуванні «мокре по

мокрому», так і при «мокре по сухому».

Друкарськими лаками можна лакувати папір масою 1 м² менше за 90 г, задрукований матеріал при цьому збе­рігає стабільними свої лінійні розміри. Єдиним обмежен-

; ням щодо застосування паперу для лакування є його вбирна

здатність. Чим більшу вбирну здатність має папір, тим більші витрати лаку потрібні, щоб домогтися потрібного ефекту (блиску чи матовості поверхні). Друкарські лаки

: не вимагають застосування фарб, стійких до нітролаків та

лугомістких сполук. Єдиним обмеженням є використан­ня офсетних фарб типу «фреш». Ці фарби * при контакті

; з друкарським лаком жовтіють.

: Дисперсійні лаки

Найбільш поширені на сьогоднішній день дисперсійні лаки на водній основі. Багато спеціалістів вважають їх дуже

.; перспективними. Першу промислову партію дисперсійних

і лаків за назвою «Престофікс» виготовила в 1967 р. фірма

і «Хартман». За наступні роки якість дисперсійних лаків

значно покращилась, а широта їх застосування щораз
збільшувалась. Зараз приріст виробництва дисперсійних
лаків становить близько 5 % щорічно.
:| Головним складником дисперсійних лаків є полімери

j на основі стиролу-акрилату. Молочно-білий колір диспер-

|| сійних лаків зумовлений високим вмістом полімерної дис-

I персії, що складається з води та дрібних частинок полімеру.

¹ Закріплення дисперсійного лаку на поверхні матеріалу

є типовим фізичним процесом, що полягає у всмоктуван­ні й випаровуванні води. Тоді окремі полімерні частинки зближуються, і зростання капілярного тиску призводить до з'єднання мікрочастинок в однорідну плівку. Це відбува­ється за 20—ЗО с, а доля твердого тіла складає ЗО—45 %. Процес можна пришвидшити застосуванням інфрачервоних ламп, пристроями, що нагнітають холодне та гаряче повітря.

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 217

Випускається багато типів дисперсійних лаків, які відрізняються властивостями і застосуванням. Тому за­мовляючи лак, треба повідомити про те для чого він по­трібний, щоб виробник міг підібрати лак з оптимальним складом для конкретного призначення. Дисперсійні лаки можуть бути також водно-спиртовими. Водно-спиртові лаки поєднують у собі як переваги, так і недоліки дис­персійних водорозчинних і спиртових (на основі летких розчинників) лаків. Під час лакування дисперсійнимила-ками можуть виникати: погане зволоження лакованої по­верхні, тріскання лакового шару, застосування фарб не­стійких до дії спиртів.

Під час лакування дисперсійний лак повинен зволо­жувати шар фарб і матеріал так, щоб утворився суцільний шар лаку. На процес зволоження мають вплив такі чин­ники, як поверхневий натяг лаку, поверхневий натяг висохлих друкарських фарб та поверхневий натяг лакова­ного матеріалу. Дисперсійний лак повинен мати менший поверхневий натяг, ніж офсетні фарби (<35 мН/м²), оскіль­ки тоді він добре зволожує фарбовий шар. Інакше може виникнути ефект «апельсинової шкірки». У такому випад­ку перед лакуванням матеріал варто обробити коронни­ми розрядами або ж лакувати «мокре по мокрому». У цьому випадку практично не буває проблем із зволо­женням, оскільки поверхневий натяг свіжовіддрукованого фарбового шару сягає близько 36 мН/м².

Тріскання шару лаку відбувається тоді, коли дисперсій­ний лак накладають «мокре по мокрому» на відбиток з дуже високим покриттям поверхні фарбою (300 %). Тріщини з'являються через 20 с. Цього недоліку можна уникнути за допомогою підбору відповідних допоміжних засобів.

Дисперсійні лаки слаболужні. Через це, фарби, які за­стосовуються для друкування відбитків, призначених для лакування, повинні бути стійкими до впливу лугів. Невитри-валими до цього впливу є фарби, головним чином, на фе­нольних пігментах. Тріадні фарби можна без проблем лакувати дисперсійними лаками. Дисперсійне лакування не висуває особливих вимог і щодо стійкості тріадних фарб.

До пакувальних матеріалів харчових продуктів ви­суваються високі вимоги щодо запахів. Дисперсійні лаки, з огляду на невеликий власний запах, є придатні для паку­вальних матеріалів харчових продуктів. Для сенсорних перевірок застосовують тест «Робінсона». Класифікується від 0 (відсутність змін смаку та запаху) до 4 (сильні зміни смаку та запаху).

218 Розділ 4

і! Дисперсійні лаки, таким чином, утворюють покриття

^! із найменшим впливом запаху і смаку. Дані лаки мають

і ряд інших переваг. Вони відразу закріплюються на
поверхні, не викликають пожовтіння, дуже прозорі і світлі,
у сухому стані не мають ніякого запаху. Ними можна
покривати всю поверхню відбитка, а в особливих випад-
|: ках допустиме й вибіркове лакування. Дисперсійні лаки

!, можуть застосовуватись як у системі «мокре по мокро-

ті му» так і «мокре по сухому», в більшості випадках, можна

обійтись без припудрювання відбитків. При лакуванні дис-

. _г персійними лаками збільшується міцність відбитків від

;| ■ стирання, підвищується еластичність та глянець поверхні.

і ^; Лакове покриття є витривалим до низької температурі

I; наприклад, це важливо для пакувальних матеріалів, при-
} значених для заморожування.

,і ■ Спектр застосування дисперсійних лаків є широ-

кі ким, їх застосовують, перш за все, для лакування карто-

;'•■ ну, металізованого та етикеткового паперу. З огляду на

;[■ вміст води не потрібно застосовувати для лакування

ч; папір з граматурою менше ніж 90 г/м², а при застосу-

_;;. ванні етикеткового паперу (водолугостійкого) — не

■•: менше за 75 г/м², оскільки поглинута вода може на де-

I1 яких видах паперу викликати зморщування і хвилястість.
і|" У сумнівних випадках перед лакуванням неохідно
jif: здійснити відповідне тестування. Непридатні для лаку-

вання папір і пігментований картон (через малу щільність покриття), а також папір і картонз рихлою, пористою структурою. В обох випадках лак проникає надто глибоко. Це особливо важливо при лакуванні багатошарового картону, коли лак може проникнути все­редину картону і спричинити зміну кольору його по-

. j верхні. Для лакування паперу Cromolur чи металізова-

'^! ного використовують спеціальні дисперсійні лаки.

Лаки ультрафіолетового закріплення

Найбільший ефект забезпечує використання лаків УФ-сушки. Вони мають практично всі переваги вище-наведених груп лаків, а за деякими показниками пере­важають їх. За поширенням УФ-лаки поки що поступа­ються дисперсійним, однак є тенденція росту їх викори­стання для обробки друкарської продукції. У США, на­приклад, лакування УФ-лаками є домінуючим способом обробки продукції, достатньо широко цей вид обробки використовується і в ФРН. Поширенню УФ-лаків спри­яла, перш за все, поява удосконалених сушильних при-

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

строїв УФ-випромінення, які керуються мікропроцесо­рами й дозволяють значно скоротити витрати електро­енергії (в 10—20 разів). Крім того, ці пристрої більш компактні та економічні.

Наносити УФ-лаки можна як при застосуванні спеці­альних лакових секцій, так і за допомогою фарбових секцій. При нанесенні з фарбувальної секції можна нанести щонайбільше 2 г/м² лаку, а за допомогою лаку­вальних секцій можна нанести 4—5 г/м² лаку, й одер­жати шари із більшою товщиною, а отже і з більшим глянцем. УФ-лаки можна використовувати як для ла­кування всієї поверхні відбитка, так і окремих його ділянок. Особливо потрібно відзначити те, що є мож­ливість лакування цими лаками тонкого паперу масою 70—80 г/м². Висихання відбувається майже миттєво незалежно від виду матеріалу, також на непоглинаючих металевих і синтетичних матеріалах.

За найбільш важливими показниками, такими як гля­нець, міцність від стирання та дії зовнішнього середовища, УФ-лаки переважають лаки інших груп (див. табл. 4.5). Лакування УФ-лаками надає відбиткам майже такі влас­тивості, як і припресування плівки, але при вдвічі меншій вартості і вдвічі більшій швидкості.

Таблиця 4.5