Допоміжні речовини для фарб та лаків

Сикативи та антиоксиданти

Сикативи (від латин, siccativys — той, що висушує) відіграють роль каталізатора (прискорювача) окиснюваль-ної полімеризації в'яжучої речовини. Сикативами є солі різних металів, які залежно від активності їх дії на процес плівкоутворення можна розмістити так:

Co > Mn > Pb > Zn > Са.

Кобальтові сикативи сприяють швидкому утворенню поверхневої тонкої плівки, під якою деякий час зберігається рідкий шар в'яжучої речовини або фарби. Марганцевий і свинцевий сикативи, хоч і менш активні, але забезпечу­ють рівномірне плівкоутворення по всій товщині шару. Тому застосування сикативів, що містять декілька металів, не тільки прискорює процес утворення плівки, але й сприяє отриманню плівки вищої якості. Наприклад, плівка льня­ної олії з подвійним свинцево-марганцевим сикативом

222

Розділ 4

утворюється за 7—8 год., а з потрійним марганцево-свин-цево-кальцієвим — за 6—6,5 год.

Швидкість висихання фарб збільшується пропорційно кількості введеного до них сикативного металу лише до певної межі, після якої вона не тільки не збільшується, а навпаки, зменшується. Тому не бажано вводити до фарб надлишкову кількість сикативу (рис. 4.21).

і;

'f ^:

4.2/.

Залежність

тривалості

закріплення офсетної

фарби від

концентрації

сикативу

t, хв.20
—
	1"
	р
	Е
	t									t
л
и	123456789 ЮС,	%

Л ■

На практиці концентрацію сикативу визначають до­слідним шляхом. Сикативи бувають рідкі та пастоподібні.

Рідкі слаборозчинні сикативи — це розчини сполук вказаних металів у льняній олії або уайт-спіриті. їх застосовують, в основному, для глянцевих фарб, бо вони сприяють утворенню глянцевої плівки. Окрім цього, рідкі сикативи можна використовувати і в інших фарбах, що містять складники, які окислюються. Застосування рідких сикативів може інколи спричинити небажане зменшення в'язкості фарби, тому в таких випадках рекомендується використовувати сикативи у вигляді паст.

Сикативну пасту вводять у фарбу для високого та оф­сетного друку, при цьому вона не тільки прискорює про­цес плівкоутворення, але і зменшує липкість фарби, що запобігає висмикуванню волокон з поверхні паперу. Вона також перешкоджає обсипанню фарбового шару й утво­рює еластичу плівку.

Нафтенатно-кобальтовий сикатив найбільш активний, але має темний колір. Тому його не можна вводити до світлих фарб.

Нафтенатно-свинцевий сикатив менш активний, він діє повільно і процес висихання відбувається за всією тов­щиною фарбового шару.

? '

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 223

Рекомендується використовувати суміш двох сика­тивів у різних співвідношеннях. Це дає змогу поліпши­ти колір, прискорити час висихання фарби й регулювати активність сикативів. Доцільно вводити 2 % сикативів від маси фарби, надлишок сикативу може спричинити засихання фарби на робочих частинах друкарських ма­шин. При багатофарбовому друці сикатив вводять в ос­танню фарбу, введення його в попередні зумовлює утво­рення склоподібної поверхні, погіршує сприймання на­ступних фарб.

Сушка — це суміш добре перетертих сухих нероз­чинних у мастил і солей сикативних металів у льняній полімеризованій олії.

Пастоподібні сикативи (сикативні пасти та сушка) при добавленні до фарб не зменшують їх в'язкість. У цьому й полягає основна перевага сушки перед масляними рідки­ми сикативами, застосування яких спричинює розріджен­ня фарб.

Антиоксиданти — це речовини, які протидіють про­цесу окислювальної полімеризації в'яжучих речовин, сповільнюючи таким чином процес висихання фарби. їх найчастіше використовують тоді, коли фарба міститься на фарбових валиках при довготривалих зупинках про­цесу друкування (перезмінці, ремонті). Як антиоксидант використовують, розчин гідрохенону (водяного аерозо­лю), ним обприскують валики у випадку необхідності. При відновленні процесу друкування змивати фарбу не треба, достатньо пропустити 10—20 аркушів макулату­ри через друкарський апарат машини.

Друкарські пасти

Паста типу «Гело» — однорідна, м'яка маса жовтува­того кольору, прозора в тонкому шарі. За складом — це суспензія стеарату алюмінію, парафіну в мінеральному маслі. Вона надає фарбі пластичності, тому дає змогу готувати кольорові фарби для високого та офсетного друку без наповнювача. Окрім цього зменшує небажану липкість фарби, що усуває висмикування волокон паперу

3 недостатньо міцної поверхні. Паста запобігає пилоут­
воренню при друкуванні. Рекомендується вводити 2—

4 % від маси фарби.

Пом'якшувальна паста — однорідна, м'яка прозора маса світло-жовтого кольору, що складається з парафіну та міне­рального мастила. Легко змішується з фарбою, зменшує її липкість. Паста запобігає висмикуванню волокон паперу,

I; 224 Розділ 4

і поліпшує розкочувально-накочувальні властивості, прак-

' тично не змінює інтенсивність і глянець фарб. Пасту ви-

і користовують при друкуванні на крейдованому папері. її

І: можна замінити звичайним технічним вазеліном.

| Офсетна паста — однорідна маса світло-жовтого

І кольору, суміш вазеліну та парафіну в розчиннику для

] j друкарських фарб. Вона легко змішується з фарбою, поліп-

шує її розкочувально-накочувальні властивості та перехід

¹ f і офсетної фарби з форми на гумове полотно та папір, зни-

у жує надмірну липкість фарби, запобігає висмикуванню

| волокон паперу з неміцного поверхневого шару, дещо спо-

\\ вільнює швидкість висихання фарб на валиках друкар-

j і ської машини. Вводять до 6 % від маси фарби.

j І Паста, що запобігає щільному приляганню відбитків —

і І це однорідна в'язка маса коричневого кольору, прозора

■'\ї'. в тонкому шарі. Паста запобігає змазуванню відбитків,

і; утворенню чорнишів, склеюванню аркушів у стопі, поліп-

шує закріплення фарб, зменшує їх розпливання при дру­куванні на крейдованому папері. Паста містить частинки аеросилу або зернята крохмалю. Нанесені на поверхню

|! відбитка вони дещо підняті над поверхнею шару фарби

й запобігають щільному приляганню відбитків. Додають до фарб для офсетного та високого друку до 6 % від маси фарби.

У f¹ H Поліетиленова паста підвищує міцність відбитків до

і 11 стирання і є суспензією кристалів поліетиленового воску

,;| 1 І '■ в мінеральному мастилі. Паста значно зменшує коефіцієнт

р: тертя відбитка на папері. При терті кристалики воску

плавляться й забезпечують ковзання відбитків. Паста при-

| значена для введення у фарби для високого та офсетного

ijj ДРУ^КУ- Вводять до 5 % від маси фарби.

І; Ослаблювачі та білила

Ослаблювачі — це суспензії наповнювачів у міне­ральному мастилі або емульсії води в полімеризованій льняній олії. Ослаблювачі зменшують насиченість фарб і надають їм прозорості, не змінюючи їх кольорового тону. їх дію можна порівняти з дією води при малюванні аква­реллю. При друкуванні тріадними фарбами переважно ви-

I; користовують ослаблювач з гідроксиду алюмінію як більш

■\ прозорий.

Емульсійні ослаблювачі — це емульсії типу «вода у мастилі», в яких маленькі краплинки води рівномірно розподілені у в'яжучому. Маленькі краплинки води діють у середовищі в'яжучої речовини, як наповнювач (подібно

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 225

до напівтвердих кульок) і надають в'яжучому в'язкоплас-тичних властивостей.

Білила. Цинкові та титанові білила при додаванні до друкарських фарб знижують їх насиченість і помітно змінюють кольоровий фон, фарби стають більш непро­зорими.

Противідмарювальні порошки

Один з шляхів запобігання недостатньо швидкому закріпленню фарби на задруковуваній поверхні — засто­сування противідмарювальних порошків. У плоскому оф­сетному друці застосовують противідмарювальні порошки на різних основах: на основі крохмалю, карбонату каль­цію та сахарози.

Частки порошку на основі крохмалю мають рівномір­ну округлу форму, що дозволяє отримувати більш стабільні результати при друкуванні продукції. Округла форма по­рошку дозволяє запобігати змазуванню фарби та подря­пуванню віддрукованих відбитків. Частинки порошку на основі крохмалю не проникають у фарбовий шар, а лиша­ються на поверхні тим самим запобігаючи відмарюванню та змазуванню фарби.

Частинки порошку на основі карбонату кальцію ма­ють нерівну поверхню з гострими гранями, це утруднює подавання та є причиною деяких проблем, що виникають у процесі друкування. Частинки мінеральних порошків тверді та часто ведуть себе як абразивний матеріал, зали­шаючи подряпини на віддрукованих відбитках. Частинки противідмарювального порошку проникають у фарбовий шар відбитка і викликають при будь-якому зміщенні стосу по­шкодження поверхні фарбового шару. Порошки на основі карбонату кальцію не рекомендується використовувати при друкуванні в декілька прогонів та при друкуванні про­дукції, що пізніше проходить додаткове оброблення поверхні (лакування, припресовування плівки, тиснення).

Порошки на основі сахарози зустрічаються все рідше. Частки порошку на основі сахарози вступають у реакцію із зволожувальним розчином, що знаходиться у фарбі, та під дією води з часом розчиняються. Противідмарювальні порошки на основі сахарози поки не знайшли широкого застосування через свою високу собівартість та проблеми пов'язані з їх використанням. Наприклад, ці порошки не рекомендується застосовувати при друкуванні на невбир-них поверхнях та при застосуванні ІЧ-сушіння відбитків, у той же час при ламінуванні чи лакуванні УФ-лаком

15 Мельников

||,' 226 _____________________________________________________ Розділ 4

і І

І 1 відбитків рекомендується застосовувати водорозчинні по-

рошки на основі сахарози.

Існують також спеціальні порошки для друкаських ма­шин, що не мають спеціальних пристроїв для розпилю­вання противідмарювального порошка. Такий порошок (2—

,, 3 %) вводиться у фарбу та створює захисний прошарок

ji. між свіжевіддрукованими аркушами. Також застосовують

•! ^: І І при роботі з офсетним та крейдованим папером щільністю

'' 60—120 г/м².

'і ft Усі противідмарювальні порошки запобігають відма-

^{і ;}- рюванню. Шар противідмарювального порошку відокрем-

1 лює один від другого аркуші в стосі паперу. Це дозволяє

І повітрю проходити між аркушами та сприяє більш швидко-

;І-

му висиханню фарби. Ці функції порошки можуть вико­нувати у випадку, коли правильно підібрано співвідношення між розміром та кількістю порошка, що розпилюється.

Вибір розміру зерна противідмарювального порошку за­лежить від маси та геометрії поверхні паперу. Так порошок

.'\']\. І з розміром зерна 15—25 мкм застосовується при друкуван-

IIЦі ні на папері щільністю 60—150 г/м²; порошок з розміром

зерна 25—35 мкм — при друкуванні на папері щільністю 130—250 г/м²; порошок з розміром зерна 55—65 мкм — при друкуванні на папері щільністю понад 250 г/м².

При використанні противідмарювального порошку в друкарському процесі потрібно звертати увагу на точність регулювання його витрат. Регулювання повинно забезпе-

|і; чити мінімальні витрати порошку при яких досягається

у) повна відсутність відмарювання. Витрати порошку скла-

¹ **\\^:- дають 8—10 г на 1000 фарбопрогонів.

і ■- Надлишок противідмарювального порошку на друкарських

і|| відбитках,може викликати складності при подальшому об-

;ї|» робленні відбитків, окрім того, підвищені витрати порошку

і і?.-> призводять до невиправдано високої концентрації пиловид-

них часток у повітрі робочої зони. При мінімальному пода­ванні противідмарювального порошку менша його кількість

І., ч осідає на різних поверхнях у виробничому приміщенні, у тому

Y І || числі й на механічних вузлах друкарського обладнання.

4.3. Офсетні гумотканинні полотна (декель офсетного циліндра)

4.3.1. Склад і призначення декеля

Декель офсетного циліндра одночасно виконує дві функції — передає фарбове зображення з форми на за-

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

друковувану поверхню і забезпечує більш повний кон­такт з нею. Декель офсетного циліндра компенсує не­рівномірність за товщиною та шорсткість матеріалу, що задруковується і дає змогу отримати якісне зображення.

Декель офсетного циліндра складається з гумотканин-ного полотна та піддекельних матеріалів (каліброваних за товщиною аркушів паперу та картону). Саме гумотканин-не полотно — багатошаровий матеріал, що складається з прогумованої тканинної основи (неробочої) та верхнього гумового фарбопередавального шару (робочого).

Для того, щоб процес друкування був ефективним, впродовж всього часу експлуатації офсетних гумотканин-них полотен, останні повинні відповідати наступним ви­могам: мати матову рівну поверхню; добре сприймати фарбу з друкарської форми та передавати її на відбиток у достатній кількості; мати достатні пружно-еластичні властивості для забезпечення більш повного контакту при друкуванні на різних типах матеріалів; верхній шар по­лотна не повинен набрякати під впливом розчинників фарби, зволожувальних та змивальних засобів; не мати механічних пошкоджень; мати рівномірну товщину, твердість та компресійність, достатню механічну міцність; забезпечувати легке відокремлення аркуша після задру-ковування.