Макрорівень

Отже, будемо оперувати такими поняттями:

трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати у народному господарстві. Трудові ресурси охоплюють як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

економічно активне населення – це та реальна частина трудових ресурсів, яка добровільно працює або хоче працювати; Поняття “трудові ресурси” ширше ніж поняття “економічно активне населення”, оскільки включає ще й працездатних непрацюючих людей та тих, що навчаються з відривом від виробництва.

робоча сила – кількість людей, готових працювати за наймом. У результаті виробничого процесу перетворюється на товар;

кадри підприємства – це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його складу;

персонал – це основний штатний склад працівників підприємства.

Якщо говорити про людський капітал як складову загальних капітальних запасів промислового підприємства, набутих нагромадженням умінь та знань працівників завдяки освіті та навчанню, необхідно окреслити основні положення теорії про людський капітал. Відповідно до цієї теорії індивідуальні характеристики людини визнають особливою формою капіталу. Авторами теорії людського капіталу, створеної у 50-х рр. ХХ ст., є Нобелівські лауреати Т. Шульц і Г. Беккер, які розуміли під поняттям “людський капітал” наявний у суспільстві запас знань, здібностей і мотивацій, що впливають на зростання виробництва і доходів. У межах цього теоретичного підходу визнається, що найбільшою цінністю організації є особа, яка стоїть у центрі внутрішньої політики організації.

Характерними ознаками людських ресурсів є: знання (теорія), уміння і навики (практика), досвід, цінності, амбіції.

Поняття “ людський капітал” розрізняють за трьома рівнями:

– на особистісному рівні людським капіталом називаються знання та навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду (використовуючи при цьому свої природні здібності) і завдяки яким вона може брати участь у виробництві економічних благ і надавати цінні послуги іншим людям. На цьому рівні людський капітал можна порівняти з іншими видами особистої власності (майно, гроші, цінні папери), яка приносить доходи, і його називають особистим або індивідуальним людським капіталом;

– на мікроекономічному рівні людський капітал являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності усіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства у справі ефективної організації праці і розвитку персоналу. На цьому рівні людський капітал асоціюється з виробничим і комерційним капіталом підприємства, причому прибуток формується від ефективного використання усіх видів капіталу;

на макроекономічному рівні людський капітал включає накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба профорієнтації та працевлаштування, оздоровлення тощо, і є істотною частиною національного багатства країни. Називають його національним людським капіталом. Цей рівень включає загальну суму людського капіталу усіх підприємств та усіх громадян держави (без повторного рахунку), оскільки і національне багатство включає багатство всіх фізичних і юридичних осіб.