Принципи корпоративного управління Організації з економічного співробітництва та розвитку

За останні роки ефективна робота Організації з економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР), Світового Банку та міжнародних інвесторів привела до високого ступеня наближення стандартів, втілених у належному корпоративному управлінні. Ці міжнародно визнані принципи краще представляють значення корпоративного управління, ніж будь-яке «визначення» цього терміна.

Важливість персональних прав власності, підвищення ролі приватного сектора та зростання глобального ринку примусили міжнародне співтовариство вжити заходів для вдосконалення норм корпоративного управління.

У 1998 р. ОЕСР спільно зі Світовим банком ініціювала глобальну програму по створенню універсальних стандартів та норм корпоративного управління, направлену на поліпшення корпоративного управління. У травні 1999 р. Рада ОЕСР прийняла загальні принципи корпоративного управління, під якими поставили свої підписи члени урядів усіх країн-членів ОЕСР.

Ці принципи «покликані допомогти урядам як країн-членів ОЕСР, так і країн, що не є членами ОЕСР, у заходах щодо оцінки та вдосконалення правової, інституційної та нормативної бази корпоративного управління», надати орієнтири і рекомендації фондовим ринкам, інвесторам, корпораціям та іншим сторонам, що відіграють важливу роль у процесі удосконалення корпоративного управління.

Принципи корпоративного управління ОЕСР сформульовані так, щоб охопити різні існуючі моделі корпоративного управління. Наприклад, вони не наводять конкретної структури Ради, а термін «Рада», що використовується в цьому документі, включає різні структурні моделі органів управління, що мають місце в країнах-членах ОЕСР – однорівнева система, дворівнева система чи варіанти цих моделей.

Принципи мають еволюційний характер. Щоб зберегти конкуренто-спроможність в економічному і бізнессередовищі, що постійно змінюється, компанії повинні оновлювати та корегувати свою практику корпоративного управління так, щоб відповідати новим вимогам і використовувати можливості, що виникають (табл. 3.1).

Таблиця 3.1