Становлення демократії в Аттиці. Реформи Солона

У Середній Греції розташована область Аттика, в якій і виникла Афінська держава. У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта частина області була гористою, де її мешканці розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду і оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали у сусідів. Головним містом Аттики було місто Афіни, одне з найстаріших міст Європи. Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі і афіняни почали будувати свої помешкання у його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа – агора, де велась жвава торгівля. Готуючи грунт до безпосередньої відповіді на питання про становлення демократії в Аттиці студенти обов’язково мають охарактеризувати соціально-політичну стратифікацію суспільства. Вільне населення Афін, як і решту грецьких полісів складалося з селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами (кращі, благородні). Завдяки своєму походженню вони тримали в своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів). Представники знатних родів утворювали ареопаг – раду знаті, яка заправляла всіма справами міста. Ареопаг обирав щороку 9 правителів – архонтів, які безпосередньо здійснювали владу (жрець, полководець, «міністр», шість суддів). Всі незнатні громадяни незалежно від того бідні вони чи багаті називалися демосом тобто народом. Демос був невдоволений всевладдям аристократів і прагнув теж приймати участь управліннях державою. У другій частині питання про реформи Солона відповідь потрібно розпочати з характеристики законів архонта Драконта, адже саме вони підготували грунт для реформ Солона. Всевладдя знаті давало їй змогу всі суперечки вирішувати на свою користь, навіть бувало порушуючи сталі звичаї. Такий стан обурював народ, який вимагав записати давні звичаї, щоб судді вирішували справи не так, як їм заманеться, а у відповідності з законом. У 621 р. до н.е. архонт Драконт нарешті склав писані закони, але включив до них не лише норми стародавніх звичаїв, а і додав багато своїх. Багато з тих законів можуть здатися дивними для сучасних людей. Так, наприклад, тварини або якийсь предмет можна було судити так само як і людину. Якщо собака покусала або бик залигав людину вони підлягали вигнанню за межі Аттики, так само як черепицю, що випадково впала на голову і забила людину. Головною заслугою Драконта було те, що йому вдалося покласти край кровній помсті. Тобто всі справи про вбивства вирішувалися в суді, а не родичами загиблого, які мстилися кривдникам. Про закони Драконта говорили, що вони «писані кров’ю», тому що за навіть найменшу крадіжку овочів, фруктів передбачалося смертна кара. Коли Драконта спитали, чому такі строгі закони, він відповів, що «не більшого не меншого покарання він придумати не зміг». По теперішній час занадто суворі покарання, заходи називають драконтівськими. Тим не менш греки вважали, що краще погані закони, яких дотримуються, аніж добрі, які не виконуються. закони Драконта, хоч і впорядкували дещо життя в Афінах, але не вирішували проблеми. Боротьба між демосом і аристократією тривала. Аристократи, користуючись своїм становищем всілякими способами забирали землю у селян, а їх за борги перетворювали на рабів. Становище було погрозливим і могло вибухнути народним повстанням. Було прийнято рішення: обрати правителя, котрий примирить демос з аристократією. У 594 р. до н.е. першим архонтом було обрано Солона, людину знатного походження, але, який користувався повагою і довірою у демосу за його чесність і порядність. У молоді роки він був купцем, побував у багатьох країнах, писав вірші і був досить веселою людиною. Солон провів реформи для демосу та в управлінні державою. Було полегшено становище селян, скасовано боргове рабство, відмінено борги, знищено боргові камені, звільнено від рабства тих, хто потрапив туди за борги. Частина селян разом із свободою одержала назад свої землі. Заборонялося афінян брати в рабство за борги. У господарствах багатіїв дозволялося використовувати працю лише рабів-чужинців. Реформи підривали політичне панування знаті, тепер політичні права залежали не від знатності, а від розміру майна. Все чоловіче населення – уродженці Аттики вважалися громадянами Афінської держави. Усе населення Афін Солон розділив на чотири групи - в залежності від майна та прибутків. До першої та другої груп входили найбагатші люди, до третьої – середняки, до четвертої – бідняки (фети). Всі чотири групи мали право брати участь у відроджених народних зборах і в утвореному народному суді. Але найвищі посади в державі займали представники тільки першої групи. До ради чотирьох сотень мали право обиратися представники перших трьох груп. Суддями можна обирати будь-кого з усіх чотирьох груп. Перші три групи повинні служити у війську важкоозброєними воїнами і вершниками. Четверта група повинна була служити під час війни у легкій піхоті або матросами на кораблях. До жодної групи не входили люди, що за своїм походженням не вважалися афінянами, а також раби. Вони не були допущені до управління державою. Даючи характеристику реформам Солона, окремим аспектом відповіді має стати аналіз реформування державних органів влади, так як реформи в цій галузі найяскравіше засвідчили становлення демократії в Аттиці. Вищим органом влади стали народні збори – екклесія, у яким мали право брати участь чоловіки, що досягли 20 років. Рада старійшин – ареопаг, що обирався з аристократів, став розглядами важкі злочини і контролювати роботу чиновників. Була створена рада 400-сот (буле), яка обиралась народними зборами, виконувала роль чиновників і готувала справи для обговорення на народних зборах. Запроваджено суд присяжних (гелія). Присяжним міг стати громадянин, що досяг 30 років. На рік обиралося 6 тисяч присяжних. Реформи Солона прославили його як засновника афінської демократії, тобто народовладдя. Сам він дуже пишався тим, що примирив аристократію з демосом. Здійснивши вище перераховані заходи Солон взяв обіцянку з афінян впродовж 10 років дотримуватися його законів, а сам відправився у подорож і оселився на острові Кіпр. Реформи Солона сприяли подальшому розвитку Аттики, заклали основи їх демократичного устрою. (Демократія – влада народу). реформи Солона сприяли подальшому розвитку Аттики, заклали основи їх демократичного устрою. (Демократія – влада народу).