Держава Ахеменідів. Правління Дарія і

Відповідь на дане питання студентам слід розпочати із загальної характеристики давніх іранців (окреслити географічні та хронологічні межі їхнього розселення, описати природо-кліматичні умови Іранського плато). Наприклад, давні іранці, які належали до однієї з гілок індоєвропейців, з'явилися на території сучасного Ірану на рубежі II – I тис. до н.е. Центром освіти цивілізації був південь Іранського плато, оточеного з усіх боків горами. Природно-кліматичні умови тут були досить суворими і відрізнялися різкими коливаннями температури, незначною кількістю опадів і невеликим числом маловодних річок. Далі у відповіді потрібно згадати про наслідки асиміляційних процесів давніх іранців з місцевим населенням. Давні іранці вступили у взаємодію з місцевим населенням і, частково асимілювавши його, вже в VIII ст. до н.е. Стали тут переважним етносом. Незабаром вони розділилися на дві частини мідійців, населяли північно-західні райони Іранського плато, і персів, мешкали на півдні в районі Аншан. Після вступної частини студентам варто перейти до висвітлення основної частини питання, а саме про утворення держави Ахеменідів, про правління Кіра І та Кіра ІІ.Війни Ассирії з Урарту, вторгнення кіммерійців і скіфів сприяли консолідації мідійських племен і утворенню держави (Мідія).Серед іранських племен, які перебували в залежності від царів Мідії, були і перси. Розташовувалися на півдні іранського плато перси довгий час існували автономно від мідян. Консолідація персів у державу відбувалися повільніше в порівнянні з мідянами. Засновником династії традиція вважаєАхемена. У 675-650 рр. до н.е. персів очолював син АхеменаЧішпіш, а потім Кір I. Проте справжнім творцем Перської держави став Кір II (558-530 рр. до н.е.) організатор війська і один з найбільших лідерів-вождів персів. В 558 р. до н.е. він об'єднав перські племена, серед яких особливо виділялися пасаргади. Територія цього племені, по всій вірогідності, і стала центром консолідації персів. Тут відбулася вирішальна битва з мідійцями, на місці якої було побудовано місто Пасаргади (фортеця Персії), що стала першою столицею Перської держави. Кір IIу 553 р. до н.е. виступив проти Мідії і в 550 р. до н.е. підкорив її, з'єднавши владу над обома родинними гілками давніх іранців. Йому вдалося підкорити Парфію, Гірканію, Вірменію, Лідійське царство, підпорядкувати собі територію Плато і ряд оазисів Середньої Азії. Кір досяг північно-західних кордонів Індії, південних відрогів Гіндукушу і басейну річки Яксарт. В 538 р. до н.е. захопив Вавилон. Формально була збережена самостійність вавилонського царства, народу обіцяна недоторканість. Роблячи висновок по першій частині означеного питання, студенти мають наголосити на тому, що Ахеменідам вдалося створити першу в стародавньому світі найбільшу поліетнічну імперію; її кордони простягалися від Греції до Ефіопії і від Лівії до Індії. За 30 років (менше ніж за одне покоління) була створена могутня великомасштабна імперія з населенням в 10 млн. чоловік з єдиним правителем і єдиною офіційною мовою, сирійською. Розпочинати відповідь на другу частину питання, яка стосується правління Дарія І, було б логічно з короткої розповіді про попередника Дарія І Камбіза. Син Кіра, Камбіз (529-523 рр. до н.е.) ставши царем Персії, продовжив починання батька. Його єгипетський завойовницький похід був спрямований на збереження міцності держави, а також на затвердження власної слави, доблесті і царственого походження на противагу образу свого великого батька. В 525 р. до н.е. перси розгромили єгипетську армію і захопили Єгипет. Камбіз був проголошений фараоном, але, повертаючись в 523 р. до н.е. до Персії, помер при загадкових обставинах. У характеристиці періоду правління Дарія І студентам найперше потрібно дати коротку біографічну характеристику самого Дарія. 522 р. до н.е. до влади прийшов Дарій I (522-484 рр. до н.е.), який не належав до царської родини, хоча й походив з роду Ахеменідів. Дарій, хоча й походив з роду Ахеменідів, насправді був лише далеким родичем перських царів. Його батько – Віштаспа був лише правителем однієї з областей. Царем Дарія обрали представники перської знаті, що влаштували заколот і 29 вересня 522 року вбили володаря, що правив під іменем Бардії (заколотники пізніше стверджували, що вбитий насправді був не справжній цар, а маг Гаумата, який лише видавав себе за Бардію, сина Кіра; Геродот іменує Гаумата Смердісом). Згодом Дарій, аби підтвердити свої права на престол одружився на донці Кіра Атоссі. Після надання біографічної довідки подальшу відповідь слід побудувати на основі розповіді про реформаторську політику Дарія І. Новий цар зіткнувся з важкою ситуацією. У всіх кінцях імперії спалахували повстання. Спираючись на армію, Дарій жорстоко придушив повстання і відновив ефективну владу центру. Діяльність Дарія не обмежилася військовими успіхами, основну увагу зосередив на реформах, які забезпечили майже двовікове панування персів на Близькому Сході. Суть реформ зводилася до забезпечення панування персів у рамках створеної ними світової держави. Державний апарат, привілейовані війська комплектувалися з числа персів. На чолі адміністративного апарату стояла рада з семи шляхетних вельмож. Проміжною ланкою між центральною адміністрацією та адміністрацією області був великий сановник, що носив титул – «око царя», а його помічники – «очі і вуха царя». Вся держава при Дарії була розділена на 20 областей – сатрапій, кожна з яких повинна була платити як податок певну кількість срібла. Сукупний податок, який щорічно надходив з усіх сатрапій, перевищував 400 тонн срібла. Сатрап (правитель області) – був необмеженим володарем її цивільного населення. Основним завданням сатрапів було негайне забезпечення виконання наказів царя і справний надходження до скарбниці податків. При збереженні майже необмеженої влади сатрапів над місцевим населенням Дарій підпорядкував всі військові гарнізони, що розташовувалися у великих містах сатрапій, особливим воєначальникам, абсолютно непідконтрольним сатрапам. Таким чином, забезпечувався необхідний для центральної влади взаємний контроль. Особлива увага була приділена реорганізації армії. Елітою армії був корпус «безсмертних» з 10 тис. кращих перських воїнів, перша тисяча яких, що складалася з представників знатних родів, виступала особистою охороною царя. Решта армія ділилася на піхотинців-лучників і вершників. Більше впорядковано стала вестися фінансова політика. Дарій I запровадив єдину для всієї держави монетну одиницю, що становила основу ахеменідської грошової системи, а саме золотий Дарік. Карбування золотої монети була прерогативою перського царя. Сатрапи могли карбувати срібну монету, а автономні міста випускали мідні гроші. Успіхи Дарія припинилися, коли він зіткнувся з волелюбними греками. Греко-перські війни тривали довгі десятиліття. Деякі успіхи в сухопутних боях захмарювалися поразками на морі (Саламінський бій в 480 р. до н.е.). Перси у V ст. до н.е. були змушені відступити з Малої Азії. Це викликало ряд антиперсидських повстань у великих сатрапіях – в Єгипті, Сирії, Лідії. Хоча повстання були придушені, вони свідчили про поступове ослаблення могутності персів. Роблячи висновок, студенти мають вказати на історичне значення утворення держави Ахеменідів, і визначити роль реформ Дарія І для розвитку цієї держави.