На рис. 6 зображене перехрестя, що не регулюється.
Рис.6. Схема перетину
Пропускна здатність однієї смуги руху визначається так:
(14)
де t0 – час проходження перетинання,
t 0 = t 1 + t 2 + t 3 + t 4 + Δ t, (15)
де t1 – час реакції водія (1–1,5 с);
t2 – час вмикання передачі (1–2 с);
t3 – час набирання початкової швидкості 6 км/год (1–2 с);
t4 – час проходження небезпечної зони перехрестя, с;
Δ t – інтервал безпеки - час проходження ділянки 10 м з швидкістю 20-30 км/год.
Час проходження небезпечної зони
t 4 = D / V сер. (16)
Встановлюємо відстань між границями перехрестя (рис. 7)
D = b + l + c. (17)
де D – відстань між границями перехрестя;
V сер – середня швидкість на перехресті, м/с;
b – розміри проїжджої частини магістралей, що перетинаються
(в’маг13, в”маг24);
l – довжина автомобіля (5м);
c – відстань безпеки (10м).
Середня швидкість на перехресті встановлюється за формулою, м/с:
, (18)
де V 0 – початкова швидкість руху транспорту на перехресті, м/с;
Vмаг – розрахункова швидкість руху транспорту на перехресті, м/с.
Рис.7. Встановлення геометричних границь перетину
В – ширина проїжджої частини
В’ – ширина магістралі в червоних лініях
Пропускна здатність проїжджої частини залежить від кількості каналів руху та прийнятих величин коефіцієнтів нерівномірності розподілення транспортних потоків по проїжджій частині.
NП.Ч 13 = 2 х Nсм13 х kn13, (19)
NП.Ч24 = 2 х Nсм24 х kn24, (20)
де kn – коефіцієнт ефективності використання смуг руху транспортом для даної магістралі, величину якого приймаємо аналогічно пункту 6 розділу 2 при розрахунку ширини проїжджої частини магістралей.
Пропускна здатність вузла:
NВУЗЛА = NП.Ч13 + NП.Ч24, (21)
Робимо висновок про доцільність влаштування нерегульованого перехрестя, виходячи з умови відповідності очікуваної перспективної інтенсивності на ньому і можливої його пропускної спроможності.
Якщо умова (13) не виконується, то продовжуємо пошук більш доцільної організації руху транспорту і пішоходів на перетині.