2015-08-12
661
Поведінка молодшого дошкільника невизначена, позбавлена основної мети. Наприклад, він може за власною ініціативою поділитися гостинцем з однолітком, а через хвилину відібрати в нього іграшку; допомагати матері прибрати кімнату, а через п'ять хвилин - вередувати, не маючи бажання одягатися. Це відбувається внаслідок зміни мотивів поведінки, домінування залежно від зміни ситуації то одного, то іншого з них.
Підпорядкування мотивів є найважливішим новоутворенням у розвитку мотиваційної сфери дошкільника. Ієрархія мотивів надає певну спрямованість усій його поведінці. З часом з'являється змога оцінювати не лише окремі вчинки дитини, а і її поведінку загалом як добру або погану. Якщо головними у поведінці стають суспільні мотиви, дотримання моральних норм, дитина здебільшого діятиме під їх впливом, не піддаючись протилежним спонуканням. Переважання мотивів, які спонукають до отримання особистого задоволення, демонстрування своєї переваги над іншими, може спричинити серйозні порушення правил поведінки. Поведінка дитини раннього віку зумовлюється ситуацією, яка домінує у певний момент над почуттями, дошкільник уже вміє стримувати себе. Це засвідчили спеціальні дослідження з метою виявлення можливості 3-7-річних дітей стримувати свої безпосередні бажання. Для цього вони повинні протягом певного часу не дивитися на предмет. У першій серії дослідів це категорично заборонив дорослий; У Другій - за це пообіцяли винагороду; у третій - пригрозили покаранням (виключення з гри); у четвертій - діти дали слово (пообіцяли).
Результати дослідження показали, що 5-7-річним дітям легше стримувати свої безпосередні спонукання, ніж молодшим дошкільникам. Відрізняється і спонукальна сила різних обмежувальних мотивів. Найсильніше діє мотив заохочення, найслабше - заборона дорослого, не підсилена іншими додатковими мотивами. На старших дітей суттєво впливає їхня обіцянка, яка для молодших дошкільників е ще слабким мотивом.
На поведінку дітей починають впливати мотиви морального характеру, однак у 3-5-річних малюків вони ще слабо виражені.
У присутності дорослих, інших дітей дошкільники виявляють кращу здатність сприймати свої безпосередні спонукання, ніж поза видимим контролем. Підпорядкування мотивів допомагає дитині відмовитися від привабливих речей, занять заради виконання важливого, але нецікавого заняття. Мотиви діяльності в дошкільний період поступово втрачають однакове значення для дитини, кожен із них поступово займає своє місце у певній системі, одні починають переважати над іншими. Зміст головних мотивів визначає спрямованість усієї поведінки дитини. На цьому етапі життя стрижень особистості тільки починає формуватися, однак певна спрямованість у поведінці дошкільника вже стає помітною. Вона може бути різною - від егоїстичної, індивідуалістичної до суспільної, високоморальної (у межах вікових можливостей).
У поведінці одних дошкільників виявляються тенденції творчого типу особистості, в інших - руйнівного, споживацького. Вихователям і батькам важливо за незначними, на перший погляд, ознаками помітити прояви певної тенденції у поведінці, щоб вчасно і вміло коригувати розвиток особистості дитини, формувати суспільно цінні потреби і мотиви, забезпечити повноцінні шляхи її самовираження і самоствердження.
40. Пренатальный період - це період від запліднення до народження
У цей час відбувається бурхливий розвиток усього організму дитини і його психіки. Темпи цих змін воістину фантастичні: через 30 годин після запліднення яйцеклітина ділиться на дві клітки, а до п´ятого дня ембріон має вже більше ста кліток й являє собою порожня кулька, заповнена рідиною. Після імплантації, що відбувається на початку другого тижня, ріст і розвиток майбутньої дитини ще більше прискорюються: у два тижні його тільце всього 2 мм, у три тижні - 4 мм, в 4 - уже 8 мм, а до кінця другого місяця досягає 8 Усього за півтора місяця із заплідненої яйцеклітини утвориться малюсінька істота, у якого вже є зачатки всіх внутрішніх і зовнішніх органів й основні відділи мозку. До кінця другого місяця внутрішньоутробна дитина вже цілком схожа на людину: у нього більша округла голова з високим опуклим чолом, добре помітними очами, носом, ротом. Ручки й ніжки ще короткуваті в порівнянні з тілом, але вже мають всі пальчики. Якби темпи росту під час вагітності зберігалися такими ж, як на другому місяці, але немовля важило б близько 14 тонн - удвічі більше великого слона.
Основний розвиток закінчується до середини внутрішньоутробного періоду, з 20 тижнів з´являються дихальні рухи Починаючи з 22 тижнів дитина може вижити поза організмом матері, але тільки в спеціально організованих умовах (правда, ще не у всіх країнах є можливість такі умови створити). ДО 20 тижнів розвинені й функціонують уже всі органи почуттів і відбувся рішучий поворот у будові мозку: тепер він уже відрізняється від мозку інших вищих приматів, наших найближчих родичів у тваринному світі, і розвивається як мозок людини. Всю другу половину внутрішньоутробного життя мозок активно розвивається, дитина освоює багату інформацію, що надходить зі свого найближчого середовища, і навіть деякі впливи ззовні. Він, звичайно, ще росте, хоча вже не так інтенсивно, а в останні тижні накопичує жирок і готується до нового життя. Подивимося тепер, як відбувається розвиток психіки дитини до народження
В 22-23 дня починає битися серце ембріона, і в цей же час починає формуватися нервова система В 6 тижнів є всі відділи мозку й починає функціонувати вестибулярний апарат. Вестибулярна система протягом усього внутрішньоутробного періоду регулює положення тіла в околоплодной рідини. Саме вона «відповідає» за освоєння дитиною ще до народження ритму й стилю рухів матері. Уявіть собі, що ви плаваєте у великій посудині, що хтось носить, повертає, потряхивает, супроводжуючи кожен тип рухів звуками різної інтонації, різним ритмом подиху й іншою інформацією. Не дивно, що після 9 місяців такий «тренування» маля швидко заспокоюється, коли його качають на руках.
Уже в 7, 5 тижнів дитина, що розвивається, почуває дотик шкірою особи, в 10 тижнів відкриває рот, в 10, 5 - згинає пальці, а в 11-12 тижнів може ними рухати й стискає кулачок У цей же період виникають активні рухи всього тіла: дитина плаває в плодовому міхурі, доторкаючись до його стінки - змінює траєкторію руху. В 13 тижнів дитина ссе пальчик, і всі оставшиеся до народження 6 місяців (!) - це його постійне заняття. Не дивно, що після народження найкращий «заспокоювач» - соска. Крім пальчиків в утробі є багато інших «іграшок» для розвитку тактильної чутливості й рухів: частини свого тіла, пуповина, а трохи пізніше, коли дитина стає крупніше й розташовується впритул до стінок матки, він може доторкнутися й до них
До середини внутрішньоутробного періоду (приблизно в 16 тижнів) просипається слуховая чутливість Перше, що починає чути дитина, - внутрішньоутробні шуми, які досить різноманітні й інтенсивні. Це шум крові в посудинах, стукіт серця матері, рух внутрішніх рідин, перистальтика кишечнику. Постійний, що ніколи не змовкає тло. Самі стійкі по своїх характеристиках - стукіт серця й шум крові в посудинах, що нагадує морський прибій. У другій половині своєї «першої» життя маля чує й те, що відбувається зовні, щоправда, у злегка зміненому виді через навколишню рідину й тканини материнського організму. Найкраще він розрізняє звуки в діапазоні від 20 до 5000 гц, які відповідають діапазону людського голосу
Дуже рано, із трьох місяців, з´являється смакова чутливість, а до 5 місяців маля реагує на зміну смаку околоплодной рідини гримасою задоволення або прикрості. Також по-різному він виражає свої відчуття від різних звуків, доторкань й інших впливів.
Останнім розвивається зір - адже бачити в утробі нема чого, там практично завжди темно. Але руху очей уже є: в 17 тижнів маля мружить очі, а з 6 місяців реагує на висвітлення стінки живота матері жовтогарячим світлом. Але все-таки конкретної інформації для очей ще ні, тому розвивається тільки світловідчуття, а сприйняття контуру й іншої зрительной інформації - це завдання наступного, внеутробного періоду
Дитина, з'явившись на світ, сповіщає про це оточуючих своїм криком. Це перший критичний період розвитку дитини — період новонародженості. Психоаналітики говорять, що це перша травма, яку переживає дитина, але вона настільки сильна, що все наступне життя людини проходить під знаком цієї травми.
Не драматизуючи цю подію, все ж таки слід зазначити, що процес народження — тяжкий, переломний, критичний момент у житті дитини.
Народжуючись, дитина фізично відокремлюється від матері. Вона потрапляє в зовсім інші умови: холод, яскрава освітленість, повітряне середовище, яке вимагає іншого типу дихання, необхідність зміни типу харчування. Вступають в дію інші види фізіологічної регуляції поведінки, і багато фізіологічних систем починає функціонувати по-новому.
Адаптація до нових умов життя займає певний проміжок часу, на протязі якого дитина і вважається новонародженою (вона ще не вступила у немовлячий період). У віковій психології й до теперішнього часу немає єдиної метричної характеристики періоду новонародженості. При розгляді класифікацій, що містяться в психології, антропології, педіатрії, педагогічних науках, можна виявити надзвичайно широкі межі періоду новонародженості: від 10 днів до двох місяців. Але оскільки до кінця першого місяця життя в основному завершується перехід до нових умов життя і створюються передумови для індивідуального розвитку, то період новонародженості більшість дослідників визначають хронологічними рамками від 0 до 1 місяця.
Таким чином, період новонародженості — проміжний період між утробним (пренатальним) та позаутробним (постнатальним) способом життя, який триває приблизно до кінця першого місяця життя і супроводжується кризовими перехідними явищами. Коли б поруч з новонародженою дитиною не було дорослої людини, то через кілька годин вона б загинула. Перехід до нового способу існування забезпечується тільки дорослим.
У перші кілька днів постнатального життя дитина ніби робить крок назад у своєму фізичному розвитку, втрачає у вазі. «Ніколи людина не стоїть так близько до смерті, — писав І.П. Блонський, — як у години народження».
Дитина народжується значно безпомічнішою, ніж діти більшості тварин. Вона не здатна не тільки захистити себе, а навіть тримати прямо голівку, не спроможна ще сприймати навколишні предмети, знаходити їжу, пересуватися. Однак, дитина, що спить 80% часу на добу і прокидається лише щоб попоїсти, забезпечена всім необхідним для того, щоб жити в тих умовах, до яких вона біологічно підготовлена. Такими є специфічно людські умови її життя. Новонароджена дитина має свої анатомо-фізіологічні ознаки. У неї відносно велика голівка і короткі ніжки. У тілі 70% становить вода. Вага — 3-3,5 кг, довжина тіла — 49-51 см. М'язи та зв'язки ще дуже слабкі, кістки не зміцнілі, не сформовані нервові механізми, що забезпечують рухи рук і самостійне пересування дитини.
До моменту народження дитини нервова система морфологічно сформована. Вага головного мозку становить близько 372-400 г. У корі великих півкуль є основні борозни і звивини, така сама кількість нервових клітин, що й у мозку дорослої людини. Проте нервові клітини майже не мають розгалужень, провідні шляхи не міємінізовані (утворення оболонки навколо нервових волокон) і знаходяться у прямій залежності від кількості і різноманітності подразників.
41. Особливості розвитку пам’яті в дошкільному віці:
— Переважає мимовільна образна пам’ять;
— Пам’ять, все більше об’єднуючись з промовою і мисленням, набуває інтелектуальний характер;
— Словесно-смислова пам’ять забезпечує опосередковане пізнання і розширює сферу пізнавальної діяльності дитини;
— Складаються елементи довільної пам’яті як здатності до регуляції цього процесу спочатку з боку дорослого, а потім і самої дитини;
— Формуються передумови для перетворення процесу запам’ятовування в особливу розумову діяльність, для оволодіння логічними прийомами запам’ятовування;
— У міру накопичення та узагальнення досвіду поведінки, досвіду спілкування дитини з дорослими і однолітками розвиток пам’яті включається у розвиток особистості.
У дошкільному віці головним видом пам’яті є образна. Її розвиток і перебудова пов’язані зі змінами, що відбуваються в різних сферах психічного життя дитини, і насамперед у пізнавальних процесах — сприйнятті і мисленні. Сприйняття, хоча і стає більш усвідомленим, цілеспрямованим, все ж зберігає глобальність. Так, дитина переважно виділяє найбільш яскраві ознаки предмета, не помічаючи інші, нерідко більш важливі. Тому уявлення, які становлять основний зміст пам’яті дошкільника, нерідко уривчасті. Словесна пам’ять дошкільника інтенсивно розвивається в процесі активного освоєння мови при слуханні і відтворенні літературних творів, розповіданні, у спілкуванні з дорослими і однолітками. Відтворення тексту, виклад власного досвіду стає логічним, послідовним.
Протягом усього дошкільного віку переважає мимовільна пам’ять. У дошкільника зберігається залежність запам’ятовування матеріалу від таких його особливостей, як емоційна привабливість, яскравість, озвученность, уривчастість дії, рух, контраст і пр. Саме тому малюки довго пам’ятають персонажів, яких вихователі включають в сюрпризні моменти. Несподіванка появи і новизна іграшки в сукупності з емоційністю вихователя залишають глибокий слід у пам’яті дитини.
Найважливіша зміна в пам’яті дошкільника відбувається приблизно в чотирирічному віці. Пам’ять дитини набуває елементів довільності. Раніше запам’ятовування матеріалу відбувалося попутно з виконанням будь-якої діяльності: малюк грав і запам’ятав іграшку, слухав казку і запам’ятав її, малював і запам’ятав назви кольорів спектру. У старшому дошкільному віці пам’ять поступово перетворюється в особливу діяльність, яка підпорядковується спеціальної мети запам’ятати. Дитина починає брати вказівки дорослого запам’ятати або пригадати, використовувати найпростіші прийоми і засоби запам’ятовування, цікавитися правильністю відтворення та контролювати його хід.
