Останній сталініст Європи

Коли ми виїхали з Берату, Ірина вказала на гору навпроти. Там проступало вирубане серед лісу англійське слово NEVER - ніколи. «Як ви думаєте: що б це могло означати?» - запитала вона. Ми знизали плечима: мовляв, дурниця якась – у центрі Албанії, серед лісу чомусь раптом англійське слово. «Якщо уважно поглянете, - пояснила Ірина, - побачите, що раніше там був інший напис – ENVER. Коли комунізм рухнув, то вірнопідданий напис, перетасувавши дерева, замінили, наголосивши таким чином: часи Енвера Ходжі ніколи не повинні повторитися».

Привид комунізму, який з легкої руки Карла Маркса забрів у Європу, коштував Албанії майже 50 років так званого соціалістичного будівництва. А провідником експерименту став Енвер Ходжа. Майбутній лідер народився в місті Гірокастра 16 жовтня 1908 року. На початку 1930-х навчався у Франції, закінчив курс філософії в Сорбонні, друкувався в газеті французьких комуністів «Юманіте». Захоплювався Радянським Союзом, перекладав албанською мовою промови Сталіна, постанови більшовицької партії, виступи лідерів Комінтерну. 1936 року повернувся в Албанію і працював викладачем.

У березні 1938 року Енвер Ходжа виїхав до СРСР для навчання в інституті марксизму-ленінізму. У квітні того ж року вперше зустрівся зі Сталіним і Молотовим. Після повернення в Албанію провів велику роботу зі створення Албанської компартії, яка очолила визвольну боротьбу проти окупантів. Італійський суд заочно засудив Енвера Ходжу до смертної кари. У вересні 1944 року він стає керівником Тимчасового уряду Албанії.

Після війни Ходжа оголосив себе переконаним марксистом-ленінцем, а ідеалом державного діяча назвав Сталіна. У червні 1945 року приїхав у Москву для участі в параді перемоги. В серпні того року в Албанію прибули перші радянські пароплави з обладнанням, машинами, продовольством, медикаментами.

Улітку 1947 року Сталін вручив албанському лідеру орден Суворова, який Енвер Ходжа завжди чіпляв під час офіційних церемоній. На обіді в Кремлі він заявив: «Сталін і Радянський Союз — наші рятівники й товариші. Ми, албанці, присягаємо вам у вічній дружбі й відданості». 1950 року Албанія вступила до РЕВ, а 1955 - у Варшавський договір. За допомогою СРСР будувалися залізниці, школи, оснащувалася албанська армія.

Щоб викорінити будь-яку опозицію, Енвер Ходжа систематично знищував вірогідних супротивників режиму: їх звільняли з роботи, направляли на каторжні роботи, страчували. Таємна поліція «Сігурімі» використовувала репресивні методи, запозичені в КДБ.

Енвер Ходжа не поїхав на похорон Сталіна, пославшись на раптову хворобу. Не був присутній у ті дні в Москві й Мао Цзедун. І Ходжа, і Мао підозрювали оточення Сталіна в змові проти нього. На XX з’їзді КПРС, коли Хрущов виступив із доповіддю про «культ особи» Сталіна, Ходжа й Чжоу Еньлай на знак протесту покинули з'їзд, не дочекавшись його закриття. 1956 року, аби попередити розвінчування власного культу особи, диктатор розпочав нову репресивну кампанію. Постраждали сотні людей і членів їхніх родин.

У переддень 80-річчя радянського диктатора в Албанії заснували орден Сталіна. Подейкують, що Енвер Ходжа вимагав передати Албанії тіло Сталіна, яке хотів розмістити в спеціально збудованому мавзолеї в Тирані.

Улітку 1959 року Микита Хрущов прибув до Албанії, сподіваючись змусити її лідерів змінити політику, пригрозив припинити допомогу Тирані. Але марно – Енвер Ходжа твердо стояв на сталінських позиціях. Врешті 1961 року дипломатичні відносини між двома країнами були розірвані. Із Албанії виїхали всі громадяни СРСР, розпалися сім’ї. Албанцям забороняли писати, телефонувати чи в інший спосіб контактувати з дружинами і дітьми, які повернулися до Союзу. Для радянської преси Албанія перестала існувати. Ходжа заявив: «Раніше в нас був один ворог - імперіалістичний капіталізм, а тепер до нього долучився ще й імперіалістичний соціалізм».

В Албанії серйозно готувалися до війни, виділяючи левову частку вбогого бюджету на будівництво залізобетонних дотів, якими вкрили всю країну. Громадянам забороняли мати автомашини, дачі, слухати західну музику, носити джинси тощо. Албанія вийшла з РЕВ і заявила, що не має наміру виплачувати борги СРСР і його союзникам. Почалося зближення з Китайською народною республікою. 1967 року Ходжа проголосив свою країну першою атеїстичною державою в історії людства. За підпільне сповідування релігії люди потрапляли на «об’єкти будівництва соціалізму».

1978 року Китай перервав будь-які відносини з Албанією. Колишніх друзів Енвер Ходжа тепер називав «бандою опортуністів і найманців Заходу». Після сварки з Китаєм Албанія стала ще більш закритою, ніж після розриву з СРСР.

Помер Енвер Ходжа 1985 року. Йога наступником став Раміз Алія, який продовжив жорсткий курс розвитку країни. В Албанії зберігався культ Сталіна, відзначалися його дні народження й смерті, перевидавалися твори (у тому числі і російською мовою). Також вшановували ленінські дні та річницю «жовтневої революції».

Після оксамитових революцій у Східній Європі Раміз Алія, побоюючись повторення долі Ніколае Чаушеску, розпочав обережні реформи. Наприкінці грудня 1990 року масові студентські демонстрації в Тирані примусили владу демонтувати пам’ятник Сталіну. 1991 року процеси демократизації в Албанії вийшли з-під контролю комуністичної партії.

Питання про те, що рухало Енвером Ходжею: прагнення до необмеженої особистої влади чи бажання зберегти незалежність і самобутність Албанії – дотепер не має однозначної відповіді.

За свідченнями російського письменника Олександра Твардовського, Енвера Ходжу під час партизанської боротьби за міцну статуру і мужність прозивали Тарасом на честь Тараса Бульби.