Права і обов’язки землекористувачів

Юридичний зміст поняття "користування земельними ділян­ками" становлять права і обов'язки землекористувачів. У загаль­ному або конкретному вигляді вони включаються у зміст до норм інституту права землекористування, охоплюються конкрет­ними правомочностями землекористувачів і реалізуються у правових відносинах, що деталізують та доповнюють ці права і обов'язки. Тому їх часто називають суб'єктивними правами і юридичними обов'язками землекористувачів.

У правовому інституті землекористування відображені в уза­гальненому виді основні права й обов'язки землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЗК землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур та на вироблену продук­цію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, пе­редбачених законом; споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Ці права поширюються для усіх землекористувачів не залежно від підстав та видів землекорис­тування.

Слід звернути увагу на те, що лише деякі з перерахованих прав землекористувачів збігаються з правами власників земель­них ділянок, які є більш широкими. Крім того, у переліку відсутня вказівка на правомочності володіння та користування земельною ділянкою, що притаманно землекористуванню. Проте вони розуміються, тому що без права володіння земельною ділянкою, не може бути й самого права землекористування. Однак при цьому важливе значення має положення земельного закону про те, що порушені права землекористувачів підляга­ють відновленню у порядку, встановленому законом.

Як відомо суб'єктивним правам кореспондують відповідні юридичні обов'язки. У зв'язку з цим ст. 96 ЗК покладає на землекористувачів наступні обов'язки: забезпечувати викорис­тання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні влас­тивості землі; своєчасно надавати відповідним органам вико­навчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добро­сусідства й обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, проти­ерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Наведений перелік юридичних обов'язків також не є вичерпним, тому що ЗК покладені й деякі інші обов'язки на землекористу­вачів.

Поряд із правами й обов'язками усіх землекористувачів, земельним законодавством передбачені спеціальні права та обов'язки при використанні земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт. Так, згідно з ст. 97 ЗК підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошу­кові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити їх на підставі договору з власником землі або за погодженням із землекористувачем з визначенням строків та місця проведення таких робіт.

Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам'яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України. Підпри­ємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі та земле­користувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан. У цьому випадку спеціальні права й обов'яз­ки визначені не тільки спеціальним видом використання земель­них ділянок, а й здійсненням цих прав і обов'язків спеціальним суб'єктом - землекористувачем.

Значний інтерес викликає широке коло прав землекорис­тувачів, закріплене у спеціальних земельних законах, що регу­люють окремі види користування земельними ділянками. До таких прав відноситься, наприклад, право орендаря земельної ділянки на її переважне придбання у власність.

У спеціальних законах можна знайти і численні юридичні обов'язки, які покладені на землекористувачів. Так, за ст. 25 Закону "Про меліорацію земель" землекористувачі зобов'язані зберігати та відтворювати родючість ґрунтів, біологічну різно­манітність та екологічну рівновагу у навколишньому природному середовищі. Як загальні права й обов'язки землекористувачів, так і передбачені в спеціальних законах права можуть здій­снюватися, а обов'язки виконуватися в силу їх прямого надання чи покладання законом або реалізовуватися за допомогою вступу в конкретні правовідносини шляхом укладення відповідних договорів та вчинення інших правочинів.

6.право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

Стаття 4-1. Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності

1. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. У разі продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах державна реєстрація права держави чи територіальної громади на них здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснюється їх формування, до проведення таких земельних торгів.

3. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

4. При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

5. При наданні у постійне користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права постійного користування такими земельними ділянками.