Правове положення римських громадян. Правоздатнісь римських громадян

Правосуб'єктність складається з 2-х елементів:

- дієздатність (здатність своїми діями створювати для себе обов'язки і нести за них відповідальність). Вона пов'язувалась з досягненням певного віку або очевидні розумові досягнення. Залежала від психічної (значною мірою впливала на обсяг дієздатності: так душевнохворі визначалися абсолюнто недієздатними. їм назначався піклувальник (як і марнотратникам (їх ненавиділи в Римі), він повністю відповідав за свої вчинки) та фізичної хвороби (окрім глухих, німих, сліпих та глухонімих), статті (обмежувалася дієздатність жінок (вона вважалася частково недієздатна по причині свого легкодумства. Вона знаходилася під вічною опікою домовладики, чоловіка, а потім її родичів. Рівності полів не було НІКОЛИ!), поведінки (вчинення поганих вчинків).

За віковою ознакою:

- діти до 7 років (абсолюнто недієздатні);

- хлопчики від 7 до 14, дівчата від 7 до 12 (обмежено дієздатними, проте вони мали право вчиняти малі пробутові провочини. Для здійснення інших дій вони повинні отримати дозвіл опікуна (куратор) саме в момент вчинення провочина);

- хлопчики з 14 і дівчата з 12 до 25 (повнолітні та дієздатні).

Римське громадянство набувалось:

- народження в законному шлюбі від римських громадян;

- звільненням римським громадянином свого раба;

- усиновлення римським громадянином чужеземця;

- пожалування римського громадянинства окремим особам, общинам і провінціям за певні заслугі перед країною.

Громадянини поділялися на:

- вільнонародженні (наділялись повним обсягом правоздатності. Служити в римських легіонах могли тільки громадянини. Право мати участь в голосуванні та народних сборах. Мали право бути обраними на посади магістратів - публічна сфера. Приватна сфера: мали прав вступати в законний римський шлюб та право торгувати);

- вільновідпущенники (назавжди залишалися обмежено правоздатними, вони залежали від "хозяїна". В публічній сфера вони не мали ніяких прав, проте з'явився інститут, який надавав їм права за наказом імператора (якщо він пожалував їм золоту обручку за заслуги перед державою).

Громадянство припинялось в разі:

- смерті громадянина;

- втрата свободи (полон, міг бути проданий у рабство за кордон (дизертир, крадій);

- присуджувалася до безстрокових каторжних робіт;

- коли сам відмовлявся (Напр: хотів набути земельний наділ і переселявся до колоній).

Обсяг правоздатності міг бути обмежений ("зменшення правоздатності") в разі зміни статусів:

- мінімальне зменшення правоздатності могло статись, якщо відбувалась втрата сімейного статус (домовладика міг стати підвладним (Напр: його перехід до іншої сім'ї заради спадщини));

- медіальне (середнє) зменшення правоздатності - наставало в разі зміни статусу громадянства (особа залишалась вільною, проте втрачала громадянство);

- максимальне - повна втрата як політичних так і майнових прав (в разі втрати свободи).

Особи які визначалися безчестними не мали право вступати в законний римський шлюб, обмежені в праві на отримання спадщини, не могли представляти в судовому процесі інших осіб.