Спільна власність

Виключний характер права власності передбачає, що власником речі є одна певна особа. Проте буває так, що річ перебуває у власності однієї або кількох осіб (успадкування майна). Римські юристи дійшли до висновку, що не може існувати кілька прав власності на одну й ту ж річ, про те може бути єдине право власності кількох осіб (співвласність - з рим. comunium).

Кожен із співвласників має часткове право власності на всю річ у цілому. Отже, власнику належить не частка у самій речі, а частка у праві на цю річ. Якщо право власності одного із співвласників з якихось причин відпадає, то право іншого розширюється.

Спільні власності:

- реальн і - частка речі, якою співвласник користується, і яка фактично належить кожному із співвласників;

- ідеальна частка - частка речі, яку можно уявити подумки (Напр.: майно у відсотках).

Відносини спільної власності мають певне правило:

- співвласники мають право спільно володіти і користуватися річчю.

- незважаючи на розмір частки володіння і користування річчю здійснюється за згодою всіх співвласників.

- якщо хоча б один не згоден, то це рішення не може бути здійснене. Що стос. розпорядження - диференціація. Проте кожен із співвласників має самостійно, на власний розсуд може розпорядитися своєю часткою (продати, передати, передати у спадок, подарувати);

- кожний із співвласників має право на виділ чи поділ своєї частки. Для цього йому необхідно подати позов.