2015-08-13
448
Ще в законах 12 таблиць, власність ("dominium") означало " приборкувати чи підкоряти ".
Власність ("proprietas"), 3 ст. до н.е. (класичний період) - поєднання абсолютного володарювання особи над річчю з правом розпоряджатись нею чи визначати долю цієї речі.
Правомочності власника:
- право володіння;
- право розпорядження;
- право користування;
- право одержання плодів та доходів;
- право витрибування речі (право на захист).
Право володіння - правомочність власника, яка полягає у фактичному обладанні річчю (реальна можливість здійснення безпосереднього володарювання над річчю).
Право користування - правомочність власника, яка полягає у вилученні із речі її корисних властивість, як це часто буває заради власних потреб. Може передаватись іншим особам (Напр.: за договором найма).
Право розпорядження - правомочність власника, яка полягає у можливості визначати юр. долю речі. Власник має право відчужувати річ різними способами, заповідати її, встановлювати сервітути на користь інших осіб, знищити свою річ. Право розпорядження можна передати, наприклад, представнику, проте останній може розпоряджатись нею лише в інтересах власника.
|
|
|
Право приватної власності -виключно абсолютне право особи володіти, користуватись, розпоряджатись річчю за власним розсудом.
Обмеження право власності
Римські юристи зазначали, що власник має право робити з належною йому річчю все, що завгодно, але тільки те, що дозволено законом.
Із найдавніших часів було встановлено ряд обмеження право власності:
- володіння, користування, розпорядження майном могло здійснюватись в різноманітних формах і способах, проте основне, щоб воно не суперечило закону;
- обмежувало здійснення право власності, якщо цим заподіювалась шкода або інші незручності іншим особам;
- право власності могло обмежуватись договором (Напр.: договором наймом);
- право власності могло обмежуватись в інтересах третіх осіб (Напр.: сусід). Ці обмеження стали наз. "легальні сервітути" (Напр.: власник землі мав право зрізати дерево, якщо воно проростає на його ділянку.
Обмеження цього права встановлювались на користь держави, суспільства, сервітутів, заставодержателя та сусідів.
