Електрофізичні, електрохімічні та інші методи обробки

Під час електрохімічноїобробки металів розміри, форми і (або) шорсткість поверхні змінюються внаслідок розчинення її матеріалу в електроліті під дією електрич­ного струму. Застосовують електрохімічне травлення, точіння, шліфування, свердління (прошивка) тощо.

Електрохімічне точіння — це електрохімічна обробка під час обертання заготовки та поступального перемі­щення інструмента — електрода; електрохімічна про­шивка — це електрохімічна обробка, за якої електрод-інструмент заглиблюється в заготовку, утворюючи отвір постійного перерізу.

Термічна обробка — це процес, за якого змінюють структуру металу, щоб одержати нові механічні власти­вості внаслідок теплового впливу за нагрівання, витримки та охолодження.

Нанесення покриття — обробка, внаслідок якої утво­рюється на поверхневому шарі заготовки прошарок з іншого матеріалу. Прикладами нанесення покриття є фар­бування, анодування, оксидування, металізація.

Електрофізична обробка полягає в зміні форми, роз­мірів і (або) шорсткості поверхні заготовки внаслідок застосування електричних розрядів, магнітострикційного ефекту, електронного або оптичного випромінювання, плазмового струменя.

Text 10

ОБРОБКА ОТВОРІВ

Для з'єднання деталей між собою застосовують отвори. За формою вони бувають циліндричні, конічні, квадратні, прямокутні, центрові, східчасті, глибокі, глухі, шліцьові та пазові. Циліндричні отвори обробляють на свердлильних або розточувальних верстатах. Розточуванням можна одержати конусні, фасонні та інші отвори. Східчасті — отвори, що мають загальну вісь. Глибокими називають отвори, в яких діаметр менший за довжину в п'ять разів і більше. Отвори, відкриті з одного боку, називають глухими, з трьох — пазами. Фасонні отвори бувають квадратні, прямокутні, шести- та багатогранні, шліцьові тощо.

До обробки отворів ставляться такі вимоги: розміри повинні задовольняти задану точність та шорсткість; вісь внутрішніх поверхонь повинна бути прямолінійною; по­верхня повинна відповідати кресленню; необхідно витри­мати співвісність поверхонь; відстань між осями повер­хонь і від заданих баз має бути у межах допусків.