Види посередників ті їх роль у товаристві

Посередник – це юридична або фізична особа, яка перебуває між іншими контрагентами комерційного процесу і виконує функції їх зведення один з одним для обміну товарами, послугами та інформацією. Основний клас посередників – це великі оптові підприємці, агенти, брокери, комівояжери, роздрібні торговці, дилери, дистриб’ютори та інші, які на комерційній основі займаються стикуванням інтересів на всіх етапах обороту товарів – від їх виготовлення до кінцевого індивідуального споживання. Для здійснення посередницької діяльності необхідні певні умови і чинники: * основні засоби: будівлі, приміщення, устаткування для зберігання та переробки вантажів, різні види транспорту для доставки товарів та надання послуг; *грошовий стартовий капітал, необхідний для придбання основних та обігових коштів; *науково-інформаційні ресурси(створення банка даних)рекламні посл.; *чинник часу(тривалість посередницької операції може вирішально вплинути на її результативність та ефективність); *різні форми посередництва: виробничі, торговельні,фінансово-кредистні. Специфіка виявляється в тому, що посередник безпосередньо не виробляє продукцію, не торгує напряму, не дає гроші в кредит, але активно сприяє здійсненню цих операцій. Основні напрями роботи посередницьких організацій: *закупівля необхідних для продажу(перепродажу)товарів, послуг; *надання інформаційно-комерційних послуг(про потенційних виробників товарів, їх виробничі потужності, ціну товарів, способи доставки вантажів, результати аналізів та прогнози кон’юктури ринку даного виду товару, ціни, потрібні обсяги товарів тощо); *надання комісійних послуг; *надання рекламних послуг; *надання науково-консультативних послуг; *надання лізингових послуг(надання клієнтам в оренду технічних засобів, будівель, товарі широкого вжитку переважно на довгочасній основі. Особливою різноманітністю визначаються підприємства агентів та брокерів. Обслуговуючи оптові угоди, власниками товарів вони не стають. Їх послуги оплачуються покупцями на основі узгоджених з ними відсотків, які залежать від складності здійснюваних торговельних операцій. Серед численних груп агентів слід виділити такі основні групи:1-промислові агенти.2-збутові.3-торговельні.1- промислові агенти, як правило замінюють собою власний збутовий апарат фірми і одержують комісійну винагороду. Вони, зберігаючи за собою формальну самостійність залежать від вказівок постачальника. Вони не мають складського господарства і працюють в агентських конторах, приймають участь у реалізації тільки певної частини продукції, виготовленої постачальником. Його діяльність обмежена певним районом або територією. Ця частина агентів за кількістю підприємств та обсягів укладених угод є домінуючою серед інших агентів. 2-Збутові агенти мають справу з невеликими промисловими фірмами протягом тривалого часу і займаються збутом усієї їх продукції. Вони мають більші права у визначенні умов купівлі-продажу, ніж промислові агенти. 3-Торговельні агенти здійснюють свою діяльність за рахунок і в інтересах іншої особи. Стосунки між ними регулюються спеціальною агентською угодою. Комівояжери здійснюють підприємництво фірм і працюють на основі термінових та безстрокових угод з фірмами, які вони презентують.Це роз’їзні представники промислових, торговельних та оптово-посередницьких фірм, які пропонують покупцям товари за наявними у них зразками і каталогами з метою організації розміщення замовлень та забезпечення збуту продукції. Вони також здійснюють доставку товару споживачу. Товарні брокери – найактивніший вид торговельного посередництва. Вони не купують і не продають товари від свого імені. Їх головне завдання – звести покупця і продавця та допомогти їм домовитись. Брокер діє на підставі разових доручень і суворо в межах інструкцій своїх клієнтів. Дистриб’ютери є представниками промислових компаній або великих оптово-посередницьких фірм. Вони бувають двох типів: дистрибєютери, які мають (орендують)склади, і дистрибєютери, які не мають(не орендують)складів- у практиці їх часто називають маклерами.