Періодизація та структура

З проблемою методико-методологічних засад дослідження й викладу

матеріалу безпосередньо зв'язане питання періодизації історії економіки та

економічної думки та визначення пріоритетів, що підлягають аналізу.

З часу виникнення історії економіки як науки були різні спроби її періодизації.

Російський історик-економіст Л. Мечников в основу періодизації поклав

географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Б.

Гільдебранд застосував для цього історію грошей. Американець Є. Гентінгтон

такою вважав клімат, англієць А. Тойнбі – культуру, релігію.

У 60-х роках XX ст. популярними стали теорії "індустріального суспільства"

(Р. Арона) і "стадій економічного розвитку" (У. Ростоу, Б. Гільдебранд). Ці теорії

дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство (Д. Белл, Г. Кан, 3.

Бжезінський (США), А. Турен (Франція). В основу поділу всесвітньої історії на

доіндустріальне (аграрне), індустріальне і постіндустріальне суспільство покладено

рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці. У

концепції "постіндустріального суспільства" стверджується, що належно від рівня

техніки в суспільстві послідовно переважає "первинна" сфера економічної

діяльності (сільське господарство), "вторинна" (промисловість), а тепер воно

вступає в "третинну" (сфера послуг), де провідна роль належить науці й освіті.

Кожній з цих стадій властиві специфічні форми соціальної організації (церква і

армія – в аграрному суспільстві, корпорація – в індустріальному, університети – в

постіндустріальному). Важлива роль відводиться також певним станам священиків і

феодалів, бізнесменів, вчених і фахівців.

Важливим для періодизації є формаційний підхід. Формація – історично

визначений ступінь в розвитку людського суспільства, який характеризується

певною єдністю продуктивних сил, виробничих відносин (рабовласництво,

феодалізм, капіталізм, соціалізм).

Для періодизації історії економіки Б. Лановик обрав схему, яка відповідає

розвитку її науки і техніки, а саме: 1) господарство первісної доби стародавніх

цивілізацій (з найдавніших часів — до IV ст. н. е.), 2) господарство доби

Середньовіччя, 3) господарство індустріальної та постіндустріальної епох (XVI ст. –

до наших днів).

Застосовують і п’ятиступінчасту модель Ф. Ліста (стадії дикості, пастушача,

землеробська, землеробсько-мануфактурна, землеробсько-мануфактурно-

комерційна). Триступінчаста модель з поділом епох за середньою довжиною шляху

товару від виробника до продавця: 1) «природне», або натуральне, господарство (з

найдавніших часів до середини ХІІІ ст.), середня довжина шляху – більше милі, 2)

«грошове», або міське, господарство (до кінця XVIII ст.) з довжиною шляху від

декількох миль до кілька десятків миль; 3) «кредитне», або народне, господарство,

починаючи з ХІХ ст., з відстанями в сотні й тисячі миль.

Для періодизація історії економічної думки застосовують специфічний підхід:

1. Докласичний етап (IV тис. до н.е.–XVII ст. н.е.), 2. Класичний етап (XVII–ХІХ

ст.), 3. Неокласичний етап (ХІХ–І пол. ХХ ст.), 4. Посткласичний етап. Сучасний

розвиток економічної думки. Я. Ядгаров пропонує поділити історію економічної

думки (економічних учень) на три етапи: 1) економічні вчення доби доринкової

економіки, 2) економічні вчення доби нерегульованої ринкової економіки, 3)

економічні вчення доби регульованої (соціальне орієнтованої) ринкової економіки.

Сьогодні загальноприйнятою є наступна періодизація історії: стародавня

історія (100 тис. р. тому–V ст. н.е.), середні віки (V–XV ст.), новий час (XVI–поч.

ХХ ст.), новітні часи (1914 р. – до наших днів).

Отже, пропонуємо наступну періодизацію та структуру історії економіки та

економічної думки: 1. Господарство первісного суспільства та ранніх цивілізацій

(від появи людини до ІХ ст. до н.е.), 2. Період формування світових цивілізацій (VІІІ

ст. до н.е. – V ст.), 3. Середньовіччя (V – ХV ст.), 4. Формування ринкової економіки

(ХVІ – І пол. ХVІІ ст.), 5. Розвиток ринкового господарства (ІІ пол. ХVІІ – поч. ХХ

ст.), 6. Державно-монополістичний розвиток (І пол. ХХ ст.), 7. Господарство під

впливом науково-технічної революції (ІІ пол. ХХ ст.), 8. Етап інформаційно-

технологічної революції (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.).

План семінарського заняття

1. Особливості предмета історії економіки та економічної думки.

2. Мета і функції дисципліни.

3. Методи дослідження.

4. Періодизація та структура.

5. Місце дисципліни в системі економічних наук.